Постанова суду № 755/5184/22 від 12.09.2024 про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 373...

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 755/5184/22

провадження № 51-7172км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001035,за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кріпенське м. Антрацит Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 10 листопада 2022 року визнав ОСОБА_8 невинуватим і виправдав за ч. 2 ст. 345 КК у зв`язку з установленням відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.

2. Згідно з обвинувальним актом, 09 травня 2022 року приблизно о 20:00 ОСОБА_8 разом із двома особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на АДРЕСА_3 в ході конфлікту з дізнавачем відділу дізнання Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9, будучи достовірно обізнаними, що перед ними перебуває працівник правоохоронного органу, умисно заподіяли йому легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, а саме: перелом кісток носа зі зміщенням уламків, синець спинки носа, синець на передній поверхні правого плеча в середній третині, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру, садна в проєкції носогубного трикутника майже по центру, на фоні крововиливу відповідно 1-му зубу верхньої щелепи справа та відповідно 2-му зубу верхньої щелепи зліва.

3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв`язку, не дає підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправдав ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

4. Київський апеляційний суд ухвалою від 17 жовтня 2023 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Прокурор ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно погодився з незаконним рішенням місцевого суду, висновки якого про недоведеність у діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, не відповідають фактичним обставинам справи. На думку прокурора, вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена сукупністю наданих стороною обвинувачення та досліджених судом під час судового розгляду доказів, про що зазначалося в апеляційній скарзі сторони обвинувачення. Утім суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року, усупереч приписам статей 94, 370, 404, 419 КПК належним чином не проаналізував доводів прокурора щодо неналежної оцінки судом першої інстанції наданих стороною обвинувачення доказів і незастосування ним закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, та, залишаючи цю скаргу без задоволення, в ухвалі не навів належних і достатніх мотивів та підстав, на яких визнав її необґрунтованою. Скаржник зауважує, що апеляційний суд безпідставно зазначив в ухвалі, що ОСОБА_8 заподіяв лише один удар потерпілому, при цьому взяв до уваги докази сторони захисту і відхилив докази сторони обвинувачення, які могли б істотно вплинути на його висновки щодо винуватості обвинуваченого, не дослідив усіх доказів у провадженні в їх сукупності, не дав їм повної, всебічної та об`єктивної оцінки, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Зокрема, апеляційний суд не взяв до уваги і не проаналізував показань потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію, вказували на те, що ОСОБА_8 разом з іншими двома нападниками заподіював хаотичні удари потерпілому по голові. Також поза увагою апеляційного суду, на думку прокурора, залишилися дані протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9, якими підтверджується факт заподіяння останньому хаотичних ударів спільними діями трьох чоловіків. А крім того, наголошує заявник, апеляційний суд неточно та не в повному обсязі виклав у рішенні показання очевидиці події ОСОБА_10, які були незмінними як у ході досудового розслідування, так і під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій і зводилися до того, що троє осіб, у тому числі обвинувачений, узгоджено заподіювали її чоловікові численних ударів у ділянки голови і тулуба. Прокурор звертає увагу на те, що показання потерпілого, свідків, а також дані висновку експерта про характер і локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень свідчать про те, що зазначені ушкодження потерпілий отримав від дій трьох осіб, які узгоджено завдавали йому численних ударів по голові й тулубу, маючи спільний умисел на вчинення кримінального правопорушення щодо працівника правоохоронного органу. При цьому скаржник указує на те, що апеляційний суд, постановляючи рішення, усупереч вимогам процесуального закону не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 березня 2021 року у справі

№ 631/2135/16-к (провадження № 100км21), про те, що послідовне заподіяння потерпілому ушкоджень усіма засудженими вказує на спільність вчиненого ними кримінально караного діяння. Прокурор резюмує, що з урахуванням установлених судом обставин (спричинення працівникові поліції тілесних ушкоджень, які стали результатом спільних та узгоджених дій усіх обвинувачених, у тому числі безпосередньо ОСОБА_8, висновок апеляційного суду про те, що останній не застосовував насильства щодо ОСОБА_9 і не завдавав тілесних ушкоджень потерпілому, є непереконливими, бо ігнорування судом апеляційної інстанції показань потерпілого та свідків не є підставою для встановлення відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, адже суб`єктивна сторона цього злочину становить дії, пов`язані як із заподіянням тілесних ушкоджень, так і з побоями, тощо. Крім того, указана спеціальна норма кримінального закону передбачає відповідальність навіть за погрозу застосування насильства до працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службової діяльності, оскільки це не тільки має негативний вплив на психічне та фізичне здоров`я працівника, а й перешкоджає нормальній діяльності правоохоронних органів і підриває їх авторитет.

6. Захисник виправданого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.

Позиції учасників судового провадження

7. Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, скасувавши ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.

8. У судовому засіданні захисник виправданого - адвокат ОСОБА_6 просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

9. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

10. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.

13. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

14. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

16. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

16. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

17. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

18. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа "Руїс Торіха проти Іспанії" ("Ruiz Torija v. Spain"). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа "Ван де Гурк проти Нідерландів" ("Van de Hurk v. the Netherlands"), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа "Болдеа проти Румунії" ("Boldea v. Romania").

19. Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_8 в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

20. Як убачається з матеріалів справи, прокурор в апеляційній скарзі з доповненням до неї вказував на те, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджував, що рішення суду першої інстанції усупереч вимогам ст. 370 КПК є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, адже, виправдовуючи ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, суд дійшов висновків, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, і не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, на що під час судового розгляду вказував прокурор.

21. На підтвердження своїх доводів прокурор зазначав, що ст. 345 КК передбачено відповідальність як за погрозу насильством, так і за саме насильство щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Основним безпосереднім об`єктом цього злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна та фізична недоторканість працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів. Об`єктивна сторона злочину може бути виражена в погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванням насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. Орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_8 у тому, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК. У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про укладення угод про примирення з потерпілим у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 13 липня 2022 року матеріали кримінального провадження щодо вказаних осіб виділив в окреме провадження. 13 липня 2022 року під час ухвалення вироку щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місцевий суд установив, що їхні дії кваліфіковано правильно за ч. 2 ст. 345 КК, тому затвердив угоди про примирення, укладені 29 червня 2022 року між обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і потерпілим ОСОБА_9 . Водночас, попри встановлення в ході судового розгляду факту застосування насильства з боку обвинуваченого ОСОБА_8 до ОСОБА_9, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ОСОБА_8, достеменно знаючи про службу ОСОБА_9 в поліції, завдав йому лише одного удару рукою по щоці і це не спричинило тілесних ушкоджень, про які йдеться у висновку експерта, тому в діях ОСОБА_8 не встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

22. Прокурор в апеляційній скарзі наголошував, що потерпілий і свідки в суді підтвердили побиття працівника поліції трьома особами, пояснили, що бачили в потерпілого різні тілесні ушкодження, і це підтверджується висновком медичного експерта. З огляду на зазначене, необхідно визнати, що виявлені в потерпілого ОСОБА_9 численні легкі тілесні ушкодження стали результатом спільних й узгоджених дій усіх обвинувачених. Адже кожен із них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим сприяв настанню кінцевого результату, наслідком чого стало отримання потерпілим низки тілесних ушкоджень. Ці ушкодження були завдані в рамках єдиного часового проміжку без відчутної різниці в інтенсивності дій кожного з обвинувачених, а тому дії ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були складовою єдиного злочинного задуму, у зв`язку з чим їх неможливо відокремити та піддати окремій кваліфікації. Апелянт звертав увагу апеляційного суду на те, що таке рішення у точності відповідало б правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 631/2135/16-к, про те, що послідовне заподіяння потерпілому ушкоджень всіма засудженими вказує на спільність вчиненого ними кримінально караного діяння. Тому прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок місцевого суду про виправдання ОСОБА_8 та ухвалення нового вироку. Прокурор просив цим вироком ОСОБА_8 визнати винуватим і засудити за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

23. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишаючи без змін виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8, апеляційний суд зазначив таке:

- органом досудового слідства ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення в тому, що він одноособово завдавав ОСОБА_9 удари кулаками в ділянку обличчя, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- в обвинуваченні не вказано, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 були спричинені групою осіб за попередньою змовою, внаслідок спільних та узгоджених дій обвинуваченого і двох осіб, матеріали стосовно яких було виділено в окреме провадження, та їхні дії були складовою єдиного злочинного задуму;

- формулювання обвинувачень, які стосуються інших двох осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, є повністю ідентичними, без зазначення того, що злочин вчинено у співучасті;

- потерпілий ОСОБА_9 повідомив місцевому суду, які конкретно тілесні ушкодження заподіяв йому ОСОБА_13 (травма носа, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру та садна в проекції носогубного трикутника майже по центру, на фоні крововиливу відповідно 1-му зубу верхньої щелепи справа і відповідно 2-му зубу верхньої щелепи зліва), проте не зміг конкретизувати, які ушкодження заподіяв йому ОСОБА_8, лише зазначив, що удари завдавали хаотично три особи;

- показання свідка ОСОБА_10 були непослідовними. Під час слідчого експерименту вона повідомляла про те, що ОСОБА_8 заподіював потерпілому хаотичні удари в ділянку голови, у суді першої інстанції говорила про завдання обвинуваченим її чоловіку хаотичних ударів у ділянку грудної клітки, а в суді апеляційної інстанції - про те, що ОСОБА_8 та інші дві особи спричиняли ОСОБА_9 хаотичні удари кулаками в ділянку голови і плечей;

- очевидці конфлікту - свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 твердили, що чоловік невеликий на зріст, головою заподіяв удару в ділянку голови потерпілого, чоловік, який був вищого зросту, завдав потерпілому удару долонею в ділянку голови, а обвинувачений ОСОБА_8 знімав подію на мобільний телефон і жодних ударів потерпілому не заподіював;

- показання свідків - працівників поліції ОСОБА_12, ОСОБА_16 і ОСОБА_11 підлягають критичній оцінці, оскільки останні є зацікавленими особами, до того ж ОСОБА_16 не свідчила про заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, а ОСОБА_12 і ОСОБА_11 твердили про те, що ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 одного удару в ліве вухо відкритою долонею, однак висновком експерта від 10 травня 2022 року № 042/1-119-2022 такі тілесні ушкодження не встановлено;

- суд першої інстанції, оцінивши письмові докази, показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність достатніх та переконливих доказів того, що виявлені в потерпілого легкі тілесні ушкодження були спричинені саме обвинуваченим ОСОБА_8 шляхом заподіяння потерпілому ударів в обличчя;

- з урахуванням наведеного місцевий суд обґрунтовано, вмотивовано і на законних підставах зробив висновок, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

24. Утім, як видно з обвинувального акта, орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_8 у тому, що він разом з іншими особами, матеріали кримінального провадження щодо яких виділено в окреме провадження, у ході конфлікту з дізнавачем відділу дізнання Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9, будучи достовірно обізнаними, що останній є працівником правоохоронного органу, умисно побили його. Внаслідок дій ОСОБА_8 та двох осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, потерпілий ОСОБА_9 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я: перелом кісток носа зі зміщенням уламків, синець спинки носа, синець на передній поверхні правого плеча в середній третині, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру, садна в проекції носогубного трикутника майже по центру, на фоні крововиливу відповідно 1-му зубу верхньої щелепи справа та відповідно 2-му зубу верхньої щелепи зліва.

25. Суд першої інстанції установив,що між ОСОБА_8 й іншими особами, матеріали кримінального провадження щодо яких виділено в окреме провадження, з одного боку, та ОСОБА_9, з іншого боку, виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_9 отримав легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_8 і його спільники, достеменно знаючи про те, що ОСОБА_9 є працівником поліції, завдали йому ударів у голову. При чому ОСОБА_8 заподіяв потерпілому лише один удар рукою по щоці і це не спричинило тілесних ушкоджень, про які йдеться у висновку експерта. Тому суд виправдав ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

26. Водночас, як випливає з матеріалів справи, спільники ОСОБА_8, матеріали кримінального провадження щодо яких виділено в окреме провадження, визнали свою вину в заподіянні ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, уклали про це мирову угоду з потерпілим і понесли відповідальність на ч. 2 ст. 345 КК.

27. За змістом правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 631/2135/16-к, якщо виявлені в потерпілого тілесні ушкодження стали результатом спільних та узгоджених дій усіх засуджених (адже кожен з них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим сприяв настанню кінцевого результату, наслідком чого стало отримання потерпілим низки тілесних ушкоджень), указані тілесні ушкодження були завдані в рамках єдиного часового проміжку без відчутної різниці в інтенсивності дій кожного із засуджених, то такі дії кожного із засуджених необхідно вважати складовою єдиного злочинного задуму, у зв`язку з чим їх неможливо виокремити й піддати окремій кваліфікації.

28. Отже, суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, належним чином не проаналізував їх і не надав у рішенні вичерпної та конкретної відповіді на жоден із них, при цьому проігнорував рішення Верховного Суду, на яке посилався прокурор в апеляційній скарзі.

29. Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційної скарги прокурора.

30. Верховний Суд наголошує, що апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і передбачає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів, застосування матеріальних і процесуальних норм права. Це зобов`язувало суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК зробити власний висновок щодо доведеності визначених ст. 91 КПК обставин: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших.

31. Тому ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 належить скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу прокурора, відповідно, необхідно задовольнити.

32. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен із дотриманням статей 370, 404, 419 КПК перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дати на них вичерпні відповіді, залежно від установленого та з урахуванням правових позицій Верховного Суду постановити рішення, яке відповідатиме вимогам закону.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

................

Перейти до повного тексту