ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 991/8444/23
провадження № 51-910 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року, якою повернуто апеляційні скарги захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 52023000000000493 стосовно ОСОБА_10 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вищий антикорупційний суд вироком від 12 жовтня 2023 року затвердив угоду про визнання винуватості від 25 вересня 2023 року, укладену між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52023000000000493 від 25.09.2023.
Цим вироком ОСОБА_10 призначено узгоджене сторонами покарання та відповідно до ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вирішено інші питання.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги на вказаний вирок, посилаючись на те, що цим судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права та інтереси ОСОБА_12 і ОСОБА_11 .
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року захисникам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повернуто їхні апеляційні скарги через відсутність у них права на апеляційне оскарження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_11, не погоджуючись із рішенням судді суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суддя апеляційного суду:
- не перевірив, чи в тексті вироку стосовно ОСОБА_10 зазначені дані, які дозволяють ідентифікувати інших осіб;
- не зважив на те, що у вироку неодноразово зазначається прізвище ОСОБА_11 ;
- не надав можливості ознайомитись з вироком, належно не відреагував на доводи про створення судом першої інстанції штучних перепон у доступі до матеріалів кримінального провадження;
- не звернув належної уваги на допущені істотні порушення КПК та ухвалив передчасне рішення.
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_12, не погоджуючись із рішенням судді суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що:
- вирок стосовно ОСОБА_10 порушує права й інтереси ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;
- у вироку констатовано факт вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення у співучасті з ОСОБА_12 та ОСОБА_11, викладені у ньому обставини дозволяють їх ідентифікувати;
- порушено принцип презумпції невинуватості та право на захист ОСОБА_12 і ОСОБА_11 ;
- суддя суду апеляційної інстанції незаконно позбавив ОСОБА_12 і ОСОБА_11 права на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди.
Крім того, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оспорюють законність угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_10, вироку суду першої інстанції, яким ця угода була затверджена.
Від захисників ОСОБА_9, ОСОБА_13 та прокурора надійшли заперечення, в яких вони просять касаційні скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Крім того, захисник ОСОБА_13 подала до суду клопотання про визнання зловживанням адвокатом ОСОБА_7 процесуальними правами та зобов`язання вчинити певні дії.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, ухвалу судді суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_13 заперечили.
Прокурор, захисник ОСОБА_9, засуджений ОСОБА_10 заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а ухвалу судді суду апеляційної інстанції - без зміни, підтримали клопотання захисника ОСОБА_13 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 438 КПК підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд зауважує, що оскаржуваною ухвалою судді-доповідача суду апеляційної інстанції повернуто й апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", проте ухвала в цій частині в касаційному порядку в даному провадженні не переглядається.
Викладені в касаційних скаргах доводи захисників про незаконність, на їхню думку, угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_10, вироку суду першої інстанції від 25 вересня 2023 року, яким цю угоду затверджено, не підлягають перевірці в касаційному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК.
Щодо доводів касаційних скарг захисників про невідповідність ухвали судді апеляційного суду вимогам КПК колегія суддів дійшла таких висновків.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має право її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах ст. 394 КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Верховний Суд України в постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс 15 зробив правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК. Отже, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
За висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як інших осіб та у їхніх захисників право на оскарження вироку стосовно ОСОБА_10 може виникнути тільки у випадку, якщо вирок стосується їхніх прав, свобод та інтересів.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскаржуючи вирок на підставі угоди, стверджували про те, що при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд указав на обставини, які дозволяють ідентифікувати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як осіб, які нібито вчиняли кримінальне правопорушення у співучасті з ОСОБА_10 .
Проте, повертаючи апеляційні скарги, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції обмежився:
- посиланням на норму кримінального процесуального закону щодо кола осіб, які мають право на оскарження вироку на підставі угоди;
- вказівкою на те, що оскаржуваний вирок ухвалений у закритому судовому засіданні, загальний доступ до його тексту закрито на підставі п. 4 ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень", і це унеможливлює жодній сторонній особі ідентифікувати осіб, про яких зазначено у ньому.
Тобто суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, доводів апеляційних скарг захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо наявності у них підстав для оскарження вироку на підставі угоди ретельно не перевірив та ухвалив передчасне рішення про повернення апеляційних скарг захисників.
За таких обставин касаційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, ухвала судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2023 року - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Крім того, колегія суддів не знайшла обґрунтованих підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_13 про постановлення окремої ухвали стосовно захисника ОСОБА_7, оскільки не встановила зловживання ним процесуальними правами, як про це зазначено в клопотанні.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд