ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 643/12492/18
провадження № 61-7813 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відкрите акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд",
третя особа - Регіональне відділення фонду державного майна України
по Харківській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М.,
Яцини В. Б. від 30 квітня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Трест "Південзахіденергобуд" (Приватного акціонерного товариства "Трест "Південзахіденергобуд"), третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, про визнання права користування житловим приміщенням, який в подальшому уточнила та просила суд: визнати за нею право користування житловим приміщенням у квартирі
АДРЕСА_1, житловою площею 16,7 кв м.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, як особи, яка не брала участі у розгляді справи, задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 14 червня
2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-13750св19).
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року.
Заява мотивована тим, що, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, який не був учасником справи, апеляційний суд виходив із того, що він є власником спірної квартири, яку придбав у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу
від 13 липня 2018 року. У свою чергу, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова
від 01 листопада 2017 року у справі № 643/14938/16-ц, в якому ухвалою суду
від 14 грудня 2017 року виправлено описку. Однак, постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасовано заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року у справі
№ 643/14938/16-ц, ухвалу про виправлення описки в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру
АДРЕСА_2 та відмовлено йому в задоволенні позову. Вказаною постановою встановлено, що виданий батьку ОСОБА_3 ордер про право на вселення його сім`ї до кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 гуртожитку не доводить факт вселення та проживання у гуртожитку тривалий час на умовах найму, що ОСОБА_3 зареєстрований за іншою адресою, не заявляв вимог щодо визнання права власності саме на квартиру АДРЕСА_3, а також обрано не той спосіб захисту права та не залучено належного відповідача. Отже, право власності ОСОБА_3, набуте на підставі рішення суду, скасоване, та було відсутнє на момент укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 . Рішення про зміну адреси у будинку компетентними органами не приймалось, існування квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 взагалі не було доведено. Права ОСОБА_2 порушені саме
ОСОБА_3, а не нею. Зазначені обставини, встановлені постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, не були відомі під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, але вже існували на той час, входили до предмету доказування у справі та вплинули на висновки апеляційного суду, тому є нововиявленими обставинами у справі.
Крім того, ОСОБА_2 не повідомив суд про наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року у справі № 643/18412/18, яким відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_5, та встановлено, що ОСОБА_2 не надано доказів його права власності на кімнату № НОМЕР_1.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити її заяву, переглянути рішення Харківського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова
від 21 лютого 2019 року, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова
від 21 лютого 2019 року не переглядати по суті, а в разі розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 залишити його апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року - без змін.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року заяву
ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення в іншій справі, яке ухвалено та набуло чинності після ухвалення рішення у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, не може вважатися нововиявленою обставиною. За своєю правовою природою рішення суду, що набрало законної сили, є новою, а не нововиявленою обставиною.
На час перегляду справи апеляційним судом та прийняття постанови від 20 грудня 2021 року судове рішення Московського районного суду міста Харкова
від 01 листопада 2017 року та ухвала суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру
АДРЕСА_2 набрали законної сили. Договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також дійсний. Однак ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про визнання права користування житловим приміщенням, не залучила ОСОБА_2 до участі у справі, що й стало підставою для відмови у задоволенні її позову.
Зміна вказаних обставин після прийняття постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року та прийняття Полтавським апеляційним судом постанови від 22 листопада 2023 року в іншій справі не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що постанова Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 643/14938/16-ц прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги саме ОСОБА_4, а не
ОСОБА_1 . Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
у вказаній справі закрито ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, яка в цій частин залишена без змін постановою Верховного Суду
від 19 травня 2021 року. Тобто, судами встановлено, що у вказаній справі питання про права та інтереси ОСОБА_1 не вирішувались, отже встановлені у справі обставини її не стосуються.
Також суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 643/12492/18 із Московського районного суду м. Харковата надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Вказує, що апеляційний суд прийняв судове рішення на першому та єдиному засіданні, незважаючи на те, що вона не отримала рішення стосовно її заяви про відвід судді та заперечення представника заявника.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 500/2239/22 (адміністративне провадження № К/990/28298/23), в якому зазначено, що скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Вказує, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада
2017 року у справі № 643/14938/16-ц, яким визнано право власності на квартиру
АДРЕСА_6 за ОСОБА_3 (як за користувачем кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ), скасоване постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року. Обставини, які були з`ясовані Полтавським апеляційним судом у справі № 643/14938/16-ц не могли бути відомі ОСОБА_2 та не могли бути доведені нею, проте вже існували на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, входили до предмету доказування у справі та вплинули на висновки Харківського апеляційного суду про її право користування житловим приміщенням при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2, власника квартири АДРЕСА_3 . Вважає, що висновки суду, зазначені в постанові Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року є нововиявленими обставинами, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права
(абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.