ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/16900/23
провадження № 61-8792св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Державне бюро розслідувань;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ним подано до Державного бюро розслідувань заяву про вчинення кримінального правопорушення від 14 січня
2021 року № 18, в якій просив відкрити кримінальне провадження за
статтями 364, 366 КК України відносно ОСОБА_2
31 серпня 2017 року ОСОБА_2, працюючи старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області, зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересів служби, для приховування злочину, скоєного державними інспекторами Закарпатської міжобласної інспекції по охороні та відтворенню водних живих ресурсів та врегулюванню рибальства у водоймах України, шляхом внесення завідомо неправдивої інформації в офіційні документи, а саме у постанову про відмову
у порушенні кримінальної справи, у результаті чого порушив його конституційні права, чим завдав моральної шкоди фермерському господарству "Бурка В. В." на суму більше 100 000 грн.
Оскільки у визначені КПК України строки він не отримав інформацію про те, що відомості з його заяви уповноваженими особами Державного бюро розслідуваньдо Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, ним подано до Шевченківського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано уповноважену посадову особу Державного бюро розслідувань невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 14 січня 2021 року № 18
і розпочати досудове розслідування (справа № 761/3783/21).
Таким чином, позивач вважав, що діями Державного бюро розслідувань йому завдано моральної шкоди.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив судстягнути з Державного бюро розслідувань на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведенні ОСОБА_1 обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки доводи позивача не свідчать про завдання йому моральної шкоди, яка може бути відшкодована у порядку, визначеному законодавством.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність та безпідставність вимог позову, оскільки ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт завданої йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) посадових осіб Державного бюро розслідувань щодо розгляду його заяви про кримінальне правопорушення та настанням шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 3, 4, частини другої
статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, не застосували до спірних правовідносин норми Конституції України як норми прямої дії, а отже, не захистили його права.
Судами не враховано статтю 56 Конституції України та статтю 1176 ЦК України, згідно з якими йому гарантовано право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Враховуючи наявність ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 761/3783/21, якою встановлено вину та незаконність дій органів досудового розслідування, при розгляді його заяви про вчинення кримінального правопорушення, суди попередніх інстанцій зобов`язані були задовольнити його позов на підставі статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України, що не було зроблено, у результаті чого порушені його права, передбачені статтями 40, 56 Конституції України.
Також вказував про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України у подібних правовідносинах.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.
У липні 2024 року від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 . Зобов`язано уповноважену особу (слідчого) Державне бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 14 січня 2021 року вх. № 18. Зобов`язано надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджує внесення таких відомостей.
Листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 01 вересня 2023 року повідомлено, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 761/3783/21 слідчим територіального управління Державного бюро розслідуваньу м. Львові 15 квітня 2021 року розпочато кримінальне провадження № 62021140010000079 за частиною першою статті 366 КК України. Дане кримінальне провадження 01 вересня 2021 року було приєднано до провадження № 62021140010000075, яке 24 вересня 2021 року було приєднано до провадження № 42020000000001842. У кримінальному провадженні
№ 42020000000001842 24 вересня 2021 року прийнято рішення про закриття на підставі пункту 2 частини першою статті 284 КПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.