ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 347/145/18
провадження № 61-4672св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
за позовом ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа ? приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук Зореслава Романівна,
за позовом ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скаргиОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2021 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Бойчука І. В., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ? приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук З. Р., про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивовано тим, що згідно з заповіту від 11 вересня 2013 року ОСОБА_4 заповіла на його користь все майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право.
24 листопада 2015 року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. Р. від імені спадкодавця ОСОБА_4 посвідчено заповіт, відповідно до якого спадкодавець заповіла все своє майно, що буде належати на день її смерті, ОСОБА_2 .
На момент вчинення заповіту від 24 листопада 2015 року ОСОБА_4 не могла усвідомлювати свої дії, оскільки за станом здоров`я та за віком потребувала сторонньої допомоги та догляду. Вказана обставина також підтверджується показаннями свідків, допитаних судом у справі № 347/2083/15 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання незаконним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки. Крім того, вказаний заповіт був вчинений за день до того як спадкодавець була госпіталізована в Кутську міську лікарню, що в сукупності ставить під сумнів дійсність такого правочину.
Враховуючи вік ОСОБА_4, її стан здоров`я та потребу у догляді й сторонній допомозі, вона за своїм фізичним станом не мала повного уявлення щодо правових наслідків вчиненого правочину, а тому наведене вказує на помилку та неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення при складанні заповіту. Порівнюючи візуально тексти двох заповітів від 11 вересня 2013 року, складеного на його користь, та від 24 листопада 2015 року, складеного на користь ОСОБА_2, вважає ці правочини різними.
ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт, складений 24 листопада 2015 року ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. С.
У травні 2018 року ОСОБА_3 подав до суду позов до ОСОБА_2 про повернення до первісного стану сторін договору та стягнення компенсації за безпідставно набуте майно.
Позов мотивований тим, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року у справі № 347/2083/21, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року, визнано недійсним та скасовано договір дарування житлового будинку від 30 січня 2015 року, земельної ділянки площею 0,2187 га, від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, та повернуто сторони договору до попереднього стану.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та залишила заповіт від 24 листопада 2015 року, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_2 .
Протягом 2013-2015 років він з батьком - ОСОБА_1 за власні кошти здійснювали оздоблення, поліпшення та ремонт житлового будинку АДРЕСА_1, який був предметом договору дарування, а тому все майно, що передавалось ними з цією метою, як до укладання договору дарування, так і після укладання, має бути повернено відповідачем. Враховуючи, що набувались переважно будівельні матеріали, що використовувались у подальшому для оздоблення, поліпшення та ремонту будинку, відповідачем має бути компенсована їх вартість. Вартість всіх проведених робіт та витрачених матеріалів можливо довести лише призначивши будівельно-технічну експертизу.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію вартості майна, набутого без достатньої правової підстави та у зв`язку з визнанням недійсним та скасуванням договору дарування житлового будинку від 30 січня 2015 року, земельної ділянки площею 0,2187 га, кадастровий номер 26236870001:02:008:0250.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2018 року вказані позови об`єднані в одне провадження.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2021 року,залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у задоволенні позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт від 24 листопада 2015 року на користь ОСОБА_2 вже був предметом судового розгляду та рішенням Косівського районного суду від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено. В силу вимог частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України вказані обставини є преюдиційними. Доводи ОСОБА_1 про недієздатність особи та не усвідомлення власних дій під час складення заповіту через хвороби є нічим не підтвердженим припущенням. Щодо призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, клопотання про призначення якої заявлялось ОСОБА_1, то таку не було проведено з тієї підстав, що фактично рахунок Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 не був оплачений, що свідчить про ухилення останнього від проведення призначеної експертизи.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості майна, набутого без достатньої правової підстави та у зв`язку з визнанням недійсним договору дарування, то такий позов не підлягає задоволенню з підстав його недоведеності. Позивачем у підтвердження заявленої позовної вимоги, крім судових рішень у справі № 347/2083/21, до матеріалів справи не долучено жодного письмового доказу. Також в матеріалах справи відсутні докази про згоду власника домоволодіння на проведення в її житловому приміщенні ремонтних робіт, як і відсутні інші відомості ? докази про власне факт проведення таких робіт та їх вартість.
Апеляційний суд зазначив, що згідно з висновку судово-психіатричного експерта КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради" № 197/2022 від 28 грудня 2022 року, складеного на виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року про призначення посмертної судової психіатричної експертизи, ОСОБА_4 будь-якими психічними захворюваннями не страждала. За своїм психічним станом ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними на час складання заповіту 24 листопада 2015 року. Доказів, які спростовують висновок судово-психіатричної експертизи та підтверджують, що спадкодавець під час складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, їх правові наслідки та не могла керувати ними, позивачем не надано. При посвідченні нотаріусом заповіту дотримані вимоги закону щодо його форми. Тому з урахуванням встановлених фактичних обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 щодо недійсності заповіту, не спростований у суді апеляційної інстанції.
Що стосується позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості майна набутого без достатньої правової підстави та у зв`язку з визнанням недійсним договору дарування житлового будинку від 30 січня 2015 року, то позивач вказував, що серед багатьох робіт, що були виконані ним та його батьком для оздоблення та ремонту будинку АДРЕСА_1 проведені наступні роботи: облицювання керамічною плиткою біля печі житлового будинку; фарбування підлоги труб та радіаторів житлового будинку; роботи з оздоблення вагонкою у коридорі житлового будинку; роботи з встановлення дубових сходів; встановлення електропроводки, вимикачів, світильників в житловому будинку; застелення деревинним покриттям (ламінатом) підлоги у коридорі житлового будинку та у кухні на дворі; оздоблення плиткою керамічною котельні; створення бетонних доріжок біля будинку; утеплення фасаду стайні (пінопласт, сітка, клей); ремонтні роботи у середині будинку; створення стальної клітки для свиней; встановлення супутникової антени.
Докази про види, кількість та вартість будівельних матеріалів, а також час їх придбання мають бути письмовими. Лише після представлення таких доказів про придбання матеріалів може бути проведена судова будівельно-технічна експертиза на предмет дослідження чи використані такі матеріали у поліпшенні стану будинку та господарських споруд. Лише показання свідків про виконання будівельних робіт є недостатніми доказами для висновку про відшкодування витрат ОСОБА_3 . Разом з тим, позивач на підтвердження заявлених ним вимог не подано жодних письмових доказів про придбання ним будівельних матеріалів, їх вартості, кількості та часу їх придбання.
Аргументи учасників справи
30 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не розглянув його клопотання про забезпечення і витребування доказів, а у подальшому позов залишив без розгляду.
На момент вчинення заповіту 24 листопада 2015 року ОСОБА_4 не могла усвідомлювати свої дії, оскільки за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та допомоги. Крім того, заповіт складено за день до того, як спадкодавець потрапила в лікарню. Зазначені обставини суди під час розгляду цієї справи не встановили. У висновку судово-психіатричної експертизи експерт не установив ступінь ушкодження здоров`я та психічний стан ОСОБА_4 на момент вчинення заповіту.
Суд безпідставно об`єднав в одне провадження справу щодо стягнення компенсації за безпідставно набуте майно та справу про визнання заповіту недійсним. Це значно ускладнило процес розгляду справи та взагалі майже виключило можливість встановити істину у цій справі.
Рішення у справі № 347/535/17 не можуть бути преюдиційними у цій справі, оскільки він не був стороною у вказаній справі. Підставою позову у справі № 347/535/17 було те, що ОСОБА_5 не підписувала оспорюваний заповіт, тобто під сумнів ставився її підпис, тоді як у справі, що переглядається, підстава позову - ОСОБА_5, будучи особою похилого віку, часто хворіла та потребувала стороннього догляду, а отже не могла самостійно підписати заповіт.
У межах розгляду справи, що переглядається, було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Не зважаючи на наведене, суд не розглянув вказане клопотання.
Суди не врахували, що на момент ухвалення судового рішення у справі № 247/2083/15 (15 липня 2016 року) не існувало заповіту на користь ОСОБА_2, оскільки на той час вона представляла інтереси ОСОБА_4 на підставі довіреності від 24 листопада 2015 року, яка була зареєстрована за тим самим номером 640, що і заповіт.
30 березня 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про повернення до первісного стану сторін договору, що визнаний судом недійсним, та стягнення компенсації за безпідставно набуте майно, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що тричі у цій справі подавалось клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, однак суд відмовив у задоволенні клопотання та вказав, що він на підтвердження своїх позовних вимог не надав суду письмових доказів щодо придбання ним будівельних матеріалів, їх вартості тощо. Апеляційний суд відмовив з аналогічних мотивів. Проте суди не врахували, що призначення вказаної експертизи необхідне для: визначення вартості проектних робіт з проведення будівництва, ремонтних робіт чи реконструкції об`єкта будівництва; визначення вартості будівельних робіт, затрачених матеріалів, для будівництва чи ремонту; визначення об`єму та вартості будівельних робіт. Вони не збирали жодних квитанцій, оскільки не думали, що у майбутньому може виникнути спір щодо майна.
Рішенням Косівського районного суду від 15 липня 2016 року встановлено, що він допомагав ОСОБА_4 по господарству, здійснював догляд за нею. Протягом 2013-2015 року як він, так і його батько, за власні кошти зробили багато робіт біля житлового будинку і в самому будинку. ОСОБА_4 сама просила виконати ті чи інші ремонтні роботи, вказані у рішенні факти вона не спростовувала. Більше того, свідки також підтвердили вказані обставини. За таких обставин суд не може стверджувати про відсутність доказів про проведення ремонтних робіт, оскільки наведені обставини ніхто не спростовував. Залишилось встановити лише вартість цих робіт і матеріалів, проте суди відмовили у встановленні вказаних обставин. При цьому у позовній заяві було чітко наведено перелік зроблених робіт.
17 червня 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним ? без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не перебував у родинних відносинах з ОСОБА_4, а проживав з нею по сусідству та фактично обманим шляхом увійшов у довіру. ОСОБА_4 ніколи не хворіла на психічні розлади здоров`я та не перебувала на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 страждала на психічні розлади здоров`я. Під час посвідчення заповіту нотаріус встановила дієздатність спадкодавця та зафіксувала, що перед підписанням заповіту такий був прочитаний уголос заповідачем та власноруч підписаний. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року було призначено експертизу, яку проведено експертною установою та складено висновок, з яким позивач ознайомлений. Разом з тим, будь-яких клопотань, заяв (про допит експерта, проведення комплексної експертизи) не було заявлено. Щодо об`єднання позовів в одне провадження, то ОСОБА_1 при оскарженні рішення суду першої інстанції не оскаржив відповідну ухвалу про об`єднання позовів.
17 червня 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про повернення до первісного стану сторін договору та стягнення компенсації за безпідставно набуте майно без змін.
Відзив мотивовано тим, що на підтвердження заявлених позовних вимог не надано жодних письмових доказів, а саме: товарних чеків, накладних, квитанцій, платіжних доручень або будь-яких інших документів про придбання ним будівельних матеріалів, їх кількість. Клопотання про допит свідків у суді першої інстанції не заявляв. Твердження позивача про те, що вона не заперечувала факт виконання ним будівельних робіт не відповідає дійсності, оскільки вона не визнає та заперечує цей факт. На момент укладення договору дарування у власності ОСОБА_4 знаходився добротний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а будь-які роботи, що проводились в ньому, за життя ОСОБА_4 були оплачені майстрам, які виконували такі роботи.
18 липня 2023 року ОСОБА_3 подав відповідь на відзив ОСОБА_2 та просив задовольнити його касаційну скаргу.
Зазначав, що інтерпретація подій, викладених у відзиві, не відповідають фактичним обставинам справи. У позовній заяві він вказував, які саме роботи було проведено для оздоблення, поліпшення та ремонту житлового будинку. Вартість всіх проведених робіт можливо встановити лише шляхом призначення будівель-технічної експертизи. Доказів придбання відповідних матеріалів у нього не було, оскільки будівельні роботи фактично робились на власні потреби, оскільки на той момент він був власником будинку. Доводи відповідача про те, що домоволодіння не потребувало ремонтних робіт не заслуговують на увагу, оскільки експертизу не проведено, доказів на підтвердження зазначеного відповідач не надала.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 388/792/19, від 28 серпня 2019 року у справі № 534/1677/16, від 16 жовтня 2019 року у справі № 530/1319/16).
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що згідно з заповітом від 11 вересня 2013 року на випадок своєї смерті ОСОБА_4 все її майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1
24 листопада 2015 року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. Р. від імені спадкодавця ОСОБА_4 було посвідчено заповіт, який зареєстрований в реєстрі під № 640, відповідно до якого спадкодавець ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все її майно, яке буде належати на день її смерті, заповіла ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою Кутської міської лікарні № 248 від 07 грудня 2015 року, згідно з якою ОСОБА_4, 1945 року народження, жителька с. Старі Кути Косівського району, дійсно знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 25 листопада 2015 року по 04 грудня 2015 року. Історія хвороби № 1824.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_2 )до ОСОБА_3 про визнання незаконним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки задоволено (справа № 347/2083/15). Визнано недійсним та скасовано договір дарування житлового будинку від 30 січня 2015 року, земельної ділянки площею 0,2187 га, кадастровий номер 2623687001:02:008:0250, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Маркуц У. М., від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 87, та повернуто сторони договору до первісного стану.
Заповіт від 24 листопада 2015 року вже був предметом судового розгляду з мотивів його недійсності у справі № 347/535/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. Р., про визнання заповіту недійсним, за наслідками розгляду якого рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради" № 197/2022 від 28 грудня 2022 року ОСОБА_6, складеного на виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року про призначення посмертної судової психіатричної експертизи, підекспертна ОСОБА_4 будь-якими психічними захворюваннями не страждала. За своїм психічним станом ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними на час складання заповіту 24 листопада 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо позову ОСОБА_1
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження
№ 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для судових рішень важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16)
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
У справі, що переглядається:
відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту суди виходили з того, що доводи позивача, що на момент складення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, не підтверджені належними доказами;
суди встановили, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 про визнання незаконним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки задоволено (справа № 347/2083/15). Визнано недійсним та скасовано договір дарування житлового будинку від 30 січня 2015 року, земельної ділянки площею 0,2187 га, кадастровий номер 2623687001:02:008:0250, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Маркуц У. М., від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 87, та повернуто сторони договору до первісного стану.
суди не звернули уваги, що у наведеній справі ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2017 рокувстановлено, що на запит суду про надання інформації, хто із спадкоємців ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, крім ОСОБА_2, прийняв спадщину, приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу надана інформація, що 26 жовтня 2016 року відкрита спадкова справа щодо спадкового майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_4 нотаріусом 24 листопада 2015 року за реєстром № 640 посвідчено заповіт, за яким вона все своє майно заповіла ОСОБА_2, яка 26 жовтня 2016 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 згідно з цим заповітом. Згідно з матеріалами спадкової справи єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, є ОСОБА_2 . Тому ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_4 ;
позивач цих обставин стосовно ОСОБА_2 не заперечував та не спростовував, про прийняття ним спадщини ОСОБА_4 не зазначав, таких доказів не подав, суди таких обставин не встановили. Отже, ОСОБА_1 не є особою, що має права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .
За таких обставин оспорюваним заповітом ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 права (інтереси) ОСОБА_1 не порушені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його позову. Тому суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим оскаржені судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 не аналізує.