Постанова
Іменем України
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 718/2832/23
провадження № 61-3622св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ "Сенс Банк" про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 був клієнтом Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", а правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", з початку 2000-х років, в якому у позивача був відкритий гривневий та доларовий депозитні рахунки, на які вносилися періодично кошти та отримувалися відсотки.
21 листопада 2014 року ОСОБА_1 письмово звернувся до КВ ПАТ "Укрсоцбанк" із заявою про повернення вкладу, на що отримав письмову відповідь про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" не відкривав депозитні рахунки, не приймав та не зараховував грошові кошти на депозитні рахунки позивача.
Станом на 26 вересня 2014 року згідно банківського розпорядження загальна сума гривневого депозиту позивача в ПАТ "Укрсоцбанк" складала 951 000 грн.
Станом на сьогоднішній день у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області перебуває кримінальна справа № 718/470/17 щодо колишнього начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України та в цій справі ОСОБА_1 визнаний потерпілою особою.
Звертав увагу, що позивача зберіглися оригінали всіх банківських розпоряджень на внесення коштів на депозит та отримання відсотків по депозиту за останні 3 роки, які передували зникненню ОСОБА_3 та привласненню нею банківського вкладу позивача. У всіх банківських розпорядженнях наявні печатка банку та підпис начальника Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 . З вказаних банківських розпоряджень вбачається, що позивач роками щомісячно отримував у банку відсотки по депозиту, а також періодично збільшував суму депозиту, шляхом внесення додаткових вкладів.
Позивач отримував від банку відсотки за вищевказаним вкладом без внесення їх на депозит, зокрема за період з 01 грудня 2011 року по 26 вересня 2014 року, що підтверджується розпорядженнями на виплату відсотків по депозиту. Востаннє позивач отримував відсотки по депозиту 26 вересня 2014 року у розмірі 22 982 грн.
Основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу. Дії банку вважає неправомірними, оскільки банк не виконав своїх зобов`язань за договором банківського вкладу. Тобто, договір, а також розпорядження про внесення банківського вкладу, складені між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк", свідчать про дотримання сторонами письмової форми цього договору.
ОСОБА_1 просив стягнути з банку на свою користь:
суму неповернутого банківського вкладу у розмірі 951 000 грн;
інфляційні у розмірі 865 672,55 грн за період з квітня 2017 року по червень 2023 року;
3 % річних у розмірі 181 888,52 грн за період з 03 квітня 2017 року по 17 серпня 2023 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області в складі судді: Мінів О. І., від 14 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу у загальному розмірі 1 998 561,07 грн, яка складається: 951 000 грн - сума неповернутого банківського вкладу; 865 672,55 грн - інфляційні втрати та 181 888,52 грн - три проценти річних.
Вирішено питання про розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанку" починаючи з 2000 року, мав відкриті депозитні рахунки, періодично вносив кошти на депозит та щомісячно отримував відсотки. Станом на 26 вересня 2014 року загальна сума гривневого депозиту становила 951 000 грн, що підтверджується розпорядженням від 26 вересня 2014 року. Дане розпорядження підписане начальником відділення ОСОБА_3, ОСОБА_1, скріплене печаткою Укрсоцбанку та є належним доказом у справі.
до 14 листопада 2014 року начальник Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 у силу своїх посадових обов`язків була наділена повноваженнями на оформлення та підписання документів щодо залучення депозитів від фізичних осіб, про що зазначено у матеріалах службового розслідування ПАТ "Укрсоцбанк" № 15.201-255/38-1264 від 06 березня 2015 року. Як свідчать матеріали справи, а також із пояснень ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, вбачається, що розпорядження на поповнення банківського вкладу, на виплату відсотків ОСОБА_1, з боку відповідача підписувала колишня керуюча Кіцманським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк" № 933 ОСОБА_3, відносно якої з листопада 2017 року на розгляді у Заставнівському районному суді Чернівецької області перебуває кримінальне провадження № 12014260110000622, внесене до ЄРДР 21 листопада 2014 року за частиною третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України. ОСОБА_1 визнаний потерпілим в кримінальному провадженні № 12014260110000622. В пред`явленому ОСОБА_4 обвинуваченні викладений епізод і щодо ОСОБА_1, відображено обставини укладення між ПАТ "Укрсоцбанк" в особі начальника Кіцманського відділення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договорів банківського вкладу, видачі розпоряджень за період 28 грудня 2010 року по 26 вересня 2014 року, зокрема: підписання начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначених розпоряджень на внесення коштів на депозит на загальну суму 951 000 грн, скріплення підписами сторін та печаткою банку; отримання начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 коштів у розмірі 951 000 грн з наданням ОСОБА_1 підписаних сторонами договору, передбачених його умовами та актами НБУ "інших документів" на підтвердження цього факту - розпоряджень на внесення коштів на депозит. До сьогоднішнього дня вклад в розмірі 951 000 грн на вимогу ОСОБА_1 повернуто йому не було, отже є підстави для захисту прав вкладника ОСОБА_1 шляхом стягнення вказаних коштів у судовому порядку;
необліковування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року в справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі №752/7208/15-ц;
досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини в сукупності з наведеними правовими позиціями Верховного Суду повністю спростовують викладені представником відповідача у відзиві на позов доводи про те, що договір банківського вкладу між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 не укладався, а наявні розпорядження, що надані позивачем на підтвердження внесення коштів є неналежними доказами. Адже недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів, не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносились;
безпідставними є доводи сторони відповідача щодо відсутності належних доказів щодо внесення позивачем коштів до каси банку, а надані ним розпорядження суперечать вимогам Інструкції, враховуючи наступне. Так, на підтвердження заявлених вимог позивач надав суду розпорядження банку про внесення коштів на депозит на протязі тривалого періоду часу з 2011-2014 років, тобто за останні 3 роки, що передували втечі ОСОБА_3 Розпорядження видавались особисто начальником Кіцманського відділення ОСОБА_3 в її службовому кабінеті, засвідчувались підписами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, скріплювались печаткою банку. А відповідно до матеріалів службового розслідування ПАТ "Укрсоцбанк" № 15.201-255/38-1264 від 06 березня 2015 року, ОСОБА_3 з 2001 року і до моменту службового розслідування 06 березня 2015 року обіймала посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ "Укрсоцбанк" . Відповідно до пункту 34 Посадової інструкції, до обов`язків ОСОБА_3 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності. Згідно довіреності, ОСОБА_3 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах "Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ "Укрсоцбанк" шляхом підписання заяв про розміщення депозиту. Отже, факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозитний рахунок підтверджено належними та допустимими доказами, а грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд зробив висновок про стягнення вказаних коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних;
обставини того, що ОСОБА_3 в період видачі розпоряджень на внесення коштів та виплату відсотків в період 01 грудня 2011 року по 26 вересня 2014 року обіймала посаду начальника КВ АТ "Укрсоцбанк" і мала повноваження на укладення таких договорів банком визнається, а належність останній підпису, як уповноваженій особі, на розпорядженнях про прийняття коштів належними та допустимими доказами з боку відповідача не спростовано. Посилання сторони відповідача на відсутності вироку щодо ОСОБА_3 в кримінальному провадженні, не стосується цієї справи, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами склалися договірні відносини по договору банківського вкладу, кошти з боку позивача були передані банку в особі уповноваженої на те особи - керівнику Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", яка в свою чергу здійснювала свої посадові обов`язки та надала клієнту банку сам Договір, розпорядження про внесення коштів та оплату відсотків за користування внесеними в розпорядження банку коштів, що є самостійними й достатніми обставинами для ухвалення рішення;
при цьому посилання відповідача на те, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, суд вважав необґрунтованим, оскільки судом не дається оцінка вказаному кримінальному провадженню, а лише враховуються результати досудового розслідування, які знайшло своє відображення в пред`явленому обвинуваченні, де потерпілим є ОСОБА_1, спростування дійсності яких відповідачем не заперечується;
звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівався на належне оформлення депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі. Зазначена позиція відповідає висновкам ВП ВС, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року в справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі №752/7208/15-ц. У розпорядженні від 28 грудня 2012 року, оригінал якого є у позивача, вказано, що розпорядження видається на внесення коштів на депозит ОСОБА_1 . Того дня позивачем внесено кошти на депозит в сумі 60 000 грн і загальна сума депозиту склала 951 000 грн. Всі наступні розпорядження, що видані аж до 26 вересня 2014 року, видавались на виплату відсотків щомісячно та підтверджували наявну суму депозитних коштів 951 000 грн. А тому дії керуючої відділенням ОСОБА_3 жодних сумнівів у позивача на протязі років не викликали. Отже, факт укладення ОСОБА_1 договорів банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозит підтверджено належними та допустимими доказами, тобто у судовому засіданні знайшло своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, а оскільки грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені;
позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за останні 6 років, відповідно до статті 625 ЦК України, що заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву з посиланням на пропущену позовну давність. Крім того в письмових пояснення та під час виступу в суді адвокат Самокиша В. Ю. заявляла про застосування наслідків спливу строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та відсутність судової практики в частині продовження позовної давності на період дії карантину. У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають позовну давність. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12 березня 2020 року. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20. Представником відповідача ОСОБА_5 не оспорювались суми нарахувань по статті 625 ЦК України. З урахуванням викладеного, суд зробив висновок висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за останні 6 років, що передують зверненню до суду в заявленому ОСОБА_1 розмірі, з відповідача, з огляду на доведеність належними та допустимими доказами підставність вказаних нарахувань.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року:
апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено;
рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2023 року скасовано;
ухвалено нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
з розпорядження на виплату відсотків від 26 вересня 2014 року (договір № 109, дата договору 19 січня 2011 року) вбачається, що загальна сума депозиту 951 000 грн, сума виплати відсотків 22 982 грн, сума депозиту 951 000 грн (т.1 а.с.56). Однак, матеріали справи не містять договорів депозиту № 205, № 150 чи № 109 від 19 січня 2011 року, укладених між ОСОБА_1 та АКБ "Укрсоцбанк", як і відсутнє розпорядження на внесення коштів щодо існуючого договору депозиту від 10 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 №26305011404784. Також, матеріали справи містять розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.625 ЦК України (т. 1 а.с.14-16). Згідно копії виписки з історії операцій від 03 грудня 2001 року по 01 жовтня 2010 року та в період з 02 листопада 2005 року по 16 грудня 2008 року вбачається, що по рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 здійснювався рух коштів у вказані періоди (т.1 а. с. 62-64). У зв`язку із реорганізацією правонаступником активів та зобов`язань АТ "Укрсоцбанку" з 15 жовтня 2019 стало АТ "Альфа-Банк", яке з 30 листопада 2022 року змінило найменування на АТ "Сенс Банк";
у справі №199/3152/20 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 09 листопада 2017 року у справі № 6-109цс17, від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 та від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, а саме, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Суди попередніх інстанцій встановили, що факт укладення позивачами договорів банківського вкладу (депозитних договорів) підтверджено витягом з електронного додатка до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який 25 листопада 2020 року було засвідчено печаткою АТ "КБ "Приватбанк" та підписом головного бухгалтера АТ "КБ "Приватбанк" Ярмоленко В. В.; витягом з електронного додатка до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) по всіх банківських договорах позивачів, які є предметом розгляду. Крім того, позивачі надали суду копії їх банківських договорів та копії квитанцій про внесення ними коштів за цими договорами, і в судовому засіданні представниця відповідача визнала факт укладання вказаних депозитних договорів, розмір вкладу та нарахованих відсотків за договорами. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозитний рахунок підтверджено належними та допустимими доказами, а грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд приходить до переконання про стягнення вказаних коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних - є безпідставним та ґрунтується на припущеннях;
пред`являючи позов, ОСОБА_1 виходив із того, що він був клієнтом банку з 2000 х років (доказів не надано), ним 10 вересня 2014 року був укладений із ПАТ "Укрсоцбанк" договір банківського вкладу і вважаючи своє право порушеним, позивач виходив з наявності між сторонами договірного зобов`язання і діяв на свій захист саме як сторона договору банківського вкладу (вкладник), з відповідних цьому підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження укладення з банком депозитного вкладу надав суду тільки Договір № 26305011404784 банківського вкладу вклад "Найкращий для найдорожчих" від 10 вересня 2014 року, за умовами якого ОСОБА_1 мало бути внесено 1000 грн. Будь якого розпорядження про внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок по наявному договору в матеріалах справи немає, а наданий позивачем Договір від 10 вересня 2014 року не може підтверджувати внесення ним коштів на депозитний рахунок та укладення між сторонами договору банківського вкладу за № 205, № 150 та № 109 від 19 січня 2011 року;
позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення письмового договору банківського вкладу та внесення грошової суми на його вкладний (депозитний) рахунок щодо предмета спору з істотними умовами, враховуючи, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката. Подібний висновок міститься в постанові ВС від 22 грудня 2023 року в справі № 308/9488/21. Позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо існування між ним та банком договірних відносин банківського вкладу, якими є в сукупності сам договір та банківські документи, підтверджуючі факт внесення коштів;
суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і на припущеннях прийшов до висновку щодо доведеності існування між сторонами договірних відносин банківського вкладу в період з 01 грудня 2011 року по 29 вересня 2014 року без письмового договору, існування якого спростовувалося відповідачем. Посилання позивача на наявні в матеріалах справи виписки по особових рахунках не підтверджують факт руху коштів відповідно до поданих розпоряджень.
вимоги щодо стягнення 3 % відсотків річних та інфляційних є похідними від вимоги про повернення банківського вкладу, а тому також не підлягають задоволенню;
підстави для застосування позовної давності в спірних правовідносинах не має, так як позивачем не доведено порушення його права щодо неповернення депозитних коштів;
суд першої інстанції наведеного не врахував і вирішив спір із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції відповідача за оцінкою дійсних обставин, доказів і матеріалів справи в сукупності та взаємозв`язку знайшли своє підтвердження. Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права не впливають на вирішення спору.
Аргументи учасників справи
08 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у якій просив:
скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;
рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
постанова апеляційного суду суперечить загальним засадам цивільного законодавства - принципам добросовісності, справедливості та розумності, а також прийнята з порушенням передбачених процесуальним законом стандартів доказування, що призвело до постановлення несправедливого та незаконного рішення. Подібні справи, які породжені внаслідок викрадення вкладів потерпілих колишнім керівником Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк" Верховним Судом розглядалися 6 разів, а саме: справа № 718/17/21 (постанова від 06 липня 2022 року), справа № 718/1341/21 (постанова від 31 серпня 2022 року), справа № 718/2903/19 (постанова від 05 жовтня 2022 року), справа № 727/5691/22 (постанова від 19 квітня 2023 року), справа № 718/2329/22 (постанова від 25 липня 2023 року), справа №718/1791/22 (постанова від 23 жовтня 2023 року). У всіх цих справах Верховний Суд приймав рішення на користь вкладників Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", клієнтом якого також був позивач;
апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду І інстанції ухвалене на користь вкладника ОСОБА_1 з одних тільки формальних міркувань, вважаючи правовідносини між ОСОБА_1 та Банком -нікчемними, з підстав відсутності у позивача первинного Депозитного договору від 2001 року про розміщення вкладу в банку. Позивач повідомив суд, що станом на момент звернення до суду у провадженні Заставнівського районного суду перебуває кримінальна справа № 718/470/17, в якій позивач визнаний потерпілою особою, щодо колишнього начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею 191 КК України;
позивач надав суду витяг з обвинувального акту з якого вбачається, що " ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ "Укрсоцбанк", розташованого в м. Кіцмань по вул. Незалежності, 71, неодноразово отримувала від ОСОБА_1 грошові кошти для відкриття депозитного рахунку на його ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти ОСОБА_3, в касу банку не вносила, не відображала дану операцію по обліках банку та, привласнювала внесені на депозит кошти. З метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_3, в службовому кабінеті банку складала та видавала банківські розпорядження про внесення коштів на депозит та видачу відсотків по депозиту, які підписувала від свого імені та проставляла печатку Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" "Каса № 1". При зверненні ОСОБА_1 в Кіцманське відділення ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_3 видавала ОСОБА_1 відсотки по депозиту. Таким чином, ОСОБА_3, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_1 в сумі 951 000 грн";
Банк безпідставно відмовляється повернути позивачу банківський вклад позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача банківського вкладу. У підтвердження того що Позивач з 2001 року був клієнтом ПАТ "Укрсоцбанк" позивач надав матеріали з кримінального провадження, а саме: протокол тимчасового доступу до документів АТ "Укрсоцбанк" від 12 березня 2015 року згідно якого на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2015 року АТ "Укрсоцбанк" надав слідчому з поміж іншого наступні документи, зокрема, Виписку з гривневого рахунку № 26201933187850 ОСОБА_1 ; виписку з гривневого рахунку № 1000381443 ОСОБА_1 починаючи з 2001 року; виписка з доларового рахунку США №26305011404784 ОСОБА_1 ; копія паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; договір № 26305011404784 від 10 вересня 2014 укладений між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 (цей договір немає відношення до даної справи. Він був поданий до суду "для розуміння" що це за договір, так як в комплекті з іншими документами був наданий банком на виконання ухвали слідчого судді. Суд апеляційної інстанції помилково посилався на нього в своєму рішення як на підставу для відмови у позові);
оригінали банківських розпоряджень наявні у позивача. Позивач вказував, що дані письмові банківські розпорядження на виплату відсотків по депозиту за період з грудня 2011 року по вересень 2014 року, а також банківські розпорядження на поповнення депозиту, у повній мірі надають можливість встановити факт наявності депозиту у банку. Вказані банківські розпорядження містять всі необхідні реквізити банківської виписки. Окрім того, Банківські розпорядження щодо внесення коштів на депозит за змістом і формою відповідають вимогам, які передбачені пункти 2.9. глави 2 розділу IV Інструкції № 174 до оформлення іншого документу, а саме: містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ПАТ "Укрсоцбанк". У справі є письмові докази, які свідчать про отримання позивачем відсотків від Банку за користування депозитом або письмові докази, які засвідчують факт внесення додаткових вкладів на депозит, то факт наявності депозиту у банку є доведеним. В іншому випадку постає цілком логічне питання, якщо депозиту немає, то за яку послугу Банк протягом багатьох років виплачував відсотки за користування депозитом, та чому Банк приймав додаткові вклади на депозит, видаючи вкладнику відповідний банківський документ. Для наявності підтвердження в банківській установі депозиту, який там перебуває протягом багатьох років не потрібно надавати всю історію всіх паперових документів, починаючи з 2001 року. Достатньо, пред`явити останній банківський документ, зі змісту якого можна встановити факт наявності депозиту в банку. І Все! Суд апеляційної інстанції, скасував законне та справедливе рішення суду І інстанції з одних тільки формальних міркувань. Позивач добросовісно очікував, що банківський вклад перебуває у безпеці, оскільки на його депозитному рахунку роками щомісячно нараховувалися відсотки, а тому Банк повинен повернути вкладнику вкрадені банківським працівником кошти, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 08 червня 2021 року, від 10 квітня 2019 року та від 13 жовтня 2020 році, а також позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Золотас проти Греції" ;
з банківських розпоряджень вбачається, що позивач роками щомісячно отримував у банку відсотки за депозитом, а також періодично збільшував суму депозиту, шляхом внесення додаткових вкладів. За таких обставин, наявність між сторонами договірних відносин з розміщення депозиту в АТ "Укрсоцбанк" є доведеним, а тому суд І інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та справедливе рішення суду першої інстанції.
15 травня 2024 року АТ "Сенс Банк" засобами поштового зв`язку подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Самокишею В. Ю., в якому просило:
касаційну скаргу залишити без задоволення;
постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
договір банківського вкладу щодо відносин на які Позивач посилається у своєму позові між Банком та Позивачем не укладався. Позивач не вносив на депозит суми, які він вказує в своєму позові. Відсутній договір між сторонами і за 2000 рік і відсутній договір між сторонами за 2002 рік. Позивач не вносив на депозит суми, які він вказує у своєму позові. Позивачем не надано договору банківського вкладу щодо змісту правовідносин, які він вказує в своїй позовній заяві;
позивач не надав договору/договорів банківського вкладу, на підтвердження внесення коштів на депозит у розмірах, які він вказує у своєму позові. З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу);
немає жодних підстав посилатися на Цивільний кодекс УРСР 1963 року, оскільки Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження наявності між сторонами договору вкладу від 2001 року на суми, які він вказує у своєму позові;
з наданих Позивачем копій Розпоряджень не зазначено ідентифікуючих даних платника та отримувача, відсутні номери рахунків. В даних розпорядженнях вказані різні договори, різні дати договорів, різні суми вкладу, різний строк вкладу, різні відсоткові ставки і т.д., вказані в розпорядженнях договори відсутні в матеріалах справи. Позивачем не надано прибутковий касовий документ, який передбачений Інструкцією № 337 в редакції від 14 серпня 2003 року, а саме: заяви на переказ готівки як належний доказ внесення коштів на депозит. Позивачем не надано доказів внесення коштів на депозит. За переконанням Позивача надані ким розпорядження підписувала колишня начальниця Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 . Позивач не вносив у касу банку 951 000 грн. Позивач не надає банківської виписки, яка б могла підтвердити внесення 951 000 грн. Надані Позивачем розпорядження не являються банківськими виписками або належними документами, які б підтверджували внесення коштів на депозит. В них елементарно не вказано ім`я та по батькові особи, не вказано РНОКПП (не вказано ідентифікаційного номеру особи). Тобто неможливо навіть встановити, що такі розпорядження стосуються саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а не іншої особи, оскільки в них вказано тільки ОСОБА_1 . Позивачем жодним чином не доведено факт того, що ці кошти в нього фактично існували. Позивачем не надано доказів належності даних значних коштів, природи їх походження;
позивач в судовому засіданні 14 листопада 2023 року стверджував, що коли він перебував на заробітках в США в 2005-2009 роках, то перераховував кошти в український банк, проте не в АКБСР "Укрсоцбанк", а в інший банк, назву якого він не пам`ятає, і нібито його син відносив кошти на депозит безпосередньо ОСОБА_3 . Позивач в даній справі захищає своє право шляхом стягнення коштів за вкладом, проте Позивач повинен довести факт того, що вказане право у нього існувало фактично. Позивач в даній справі повинен довести факт того, що дані кошти у нього фактично існували станом на дату внесення їх на депозит. За твердженням Позивача він такі кошти передавав колишньому начальнику Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 . Дане твердження Відповідач не може жодним чином перевірити, оскільки депозитні кошти не обліковуються на рахунках Банку;
на досудовому розслідуванні в кримінальній справі не проводилися ні почеркознавчі експертизи, ні технічні експертизи, тобто надані Позивачем розпорядження не були предметом експертного дослідження. Позивачем також не надано відповідних експертних висновків. Суди попередніх інстанцій у даній справі відмовили Відповідачу у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів щодо встановлення належності на розпорядженнях підписів, відбитків печаток та дат їх виготовлення. Немає жодної підстави для ствердження того, що підписи на розпорядженнях належать ОСОБА_3, а відбитки печаток належать саме печаткам ПАТ "Укрсоцбанк". Також відсутні підстави для ствердження того, що розпорядження виготовлені саме в дати які на них зазначені, а не в інший час. Відповідач повністю погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції у даній справі керувався виключно припущеннями. Позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо існування між ним та Банком договірних відносин банківського вкладу, якими є в сукупності сам договір та банківські документи, підтверджуючі факт внесення коштів у касу банку. Таким чином, касаційна скарга Позивача не може бути задоволена.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду: від 06 лютого 2024 року у справі № 931/190/23; від 07 лютого 2024 року у справі № 629/3016/21; від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22; від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21; від 31 серпня 2022 року у справі № 718/1341/21; від 05 жовтня 2022 року у справі № 718/2903/19; від 19 квітня 2023 року у справі № 727/5691/22; від 25 липня 2023 року у справі № 718/2329/22; від 23 жовтня 2023 року у справі № 718/1791/22; від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц; від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц; від 10 січня 2024 року у справі № 390/1516/20; від 10 січня 2024 року у справі № 390/964/21; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17; від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18; від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди першої інстанції встановив, що починаючи з 01 грудня 2011 року ОСОБА_1 на виконання договору, здійснював поповнення банківського вкладу у АКБ "Укрсоцбанк", а банк виплачував відсотки за користування депозитом, кожного разу видаючи розпорядження, яке начальник відділення ОСОБА_6 підписувала, скріплювала печаткою АКБ "Укрсоцбанк", у присутності клієнта ОСОБА_1
Розпорядження банку про внесення коштів на депозит на протязі тривалого періоду часу з 2011-2014 років видавались особисто начальником Кіцманського відділення ОСОБА_3 в її службовому кабінеті, засвідчувались підписами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, скріплювались печаткою банку.
Керуюча відділенням АКБ Укрсоцбанку ОСОБА_3 видала клієнту ОСОБА_1 наступні розпорядження:
01 грудня 2011 року - сума депозиту 582 000 грн;
28 грудня 2011 року - сума залишку вкладу 582 000 грн;
29 грудня 2011 року - сума внесених коштів 83 000 грн, загальний залишок 665 000 грн;
01 лютого 2012 року - сума виплати відсотків 13837 грн;
01 березня 2012 року - загальна сума вкладу 665 000 грн;
22 березня 2012 року - сума поповнення 50 000 грн, загальна сума 715 000 грн;
02 квітня 2012 року - сума вкладу 715 000 грн, сума виплати відсотків 14 167 грн;
03 квітня 2012 року - сума внесення коштів на депозит 45 000 грн, загальна сума вкладу 760 000 грн;
03 травня 2012 року - сума виплати відсотків 16 467 грн, загальна сума вкладу 760 000 грн;
31 травня 2012 року - сума виплати відсотків 16 540 грн, загальна сума вкладу 760 000 грн;
09 липня 2012 року - відсотки нараховані та видані 16 783 грн;
01 серпня 2012 року - відсотки нараховані та видані 16 783 грн;
01 вересня 2012 року - відсотки нараховані та видані 16 783 грн;
02 жовтня 2012 року - відсотки нараховані та видані 16 783 грн;
02 листопада 2012 року - сума конвертації відсотків на валюту в доларах США 2 049,21 дол. США; 02 листопада 2012 року сума внесених коштів на депозит 131 000 грн, залишок депозиту 891 000 грн;
03 грудня 2012 року -сума виплати відсотків 2 447,80 дол. США;
28 грудня 2012 року - сума внесення коштів 60 000 грн, загальна сума депозиту 951 000 грн;
03 січня 2013 року - сума виплати відсотків 2 500 дол. США, залишок депозиту 951 000 грн; 04 лютого 2013 року - сума виплати відсотків 2 642 дол. США;
04 березня 2013 року - сума виплати відсотків 2 740 дол. США;
02 квітня 2013 року - сума виплати відсотків 2 740 дол. США;
08 травня 2013 року - сума виплати відсотків 22 190 грн;
01 червня 2012 року - сума виплати відсотків 2 740 дол. США;
02 липня 2013 року - сума виплати відсотків 22 190 грн;
01 серпня 2013 року -сума виплати відсотків 2 740 дол. США;
02 вересня 2013 року - сума виплати відсотків 2 740 дол. США;
02 жовтня 2013 року -сума виплати відсотків 2 720 дол. США ;
03 грудня 2013 року - сума виплати відсотків 2 694 дол. США;
03 січня 2014 року - сума виплати відсотків 22 190 грн;
03 лютого 2014 року - сума виплати відсотків 22 190 грн;
04 березня 2014 року - сума виплати відсотків 22 190 грн;
06 травня 2014 року - сума виплати відсотків 22 982 грн;
04 червня 2014 року - сума виплати відсотків 22 982 грн;
04 липня 2014 року - сума виплати відсотків 22 982 грн;
27 серпня 2014 року - сума виплати відсотків 22 982 грн.
Востаннє ОСОБА_1 отримував відсотки за розміщений в ПАТ Укрсоцбанку банківський вклад на суму 951 000 грн - 26 вересня 2014 року, сума виплати відсотків становила 22 982 грн, сума депозиту 951 000 грн. Розпорядження підписано сторонами та скріплено печаткою ПАТ "Укрсоцбанку".
Станом на 26 вересня 2014 року, згідно розпорядження, позивачем ОСОБА_1 передано, а ПАТ "Укрсоцбанк" отримано, банківський вклад на загальну суму 951 000 грн, який на вимогу позивача до сьогоднішнього дня не повернутий.
21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ "Укрсоцбанк" стосовно укладених договорів банківського вкладу та повернення грошових коштів.
ПАТ "Укрсоцбанк" листом від 06 січня 2015 року №09-202-86/96-79, повідомив ОСОБА_1, що вказаний ним договір банківського вкладу із банком не укладався та в ПАТ "Уксоцбанк" не обліковується. ПАТ "Укрсоцбанк" не відкривав депозитні рахунки, не приймав та не зараховував депозитні кошти згідно договорів з депозитного обслуговування, зазначені позивачем.
20 листопада 2014 року начальник Управління банківської безпеки ПАТ "Укрсоцбанку" Л. Тарасович звернувся до Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про вчинення злочину, у зв`язку із тим, що 20 листопада 2014 року в ході проведення попередньої перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримувала у фізичних осіб значні суми коштів, як у гривні, так і у іноземній валюті, і від імені банку заключала з ними фіктивні депозитні угоди. При цьому кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. ОСОБА_3 періодично цим особам виплачувались депозитні проценти. Просив прийняти заяву про злочин та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190-192 КК України.
06 березня 2015 року Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки ПАТ "Укрсоцбанк" проведено службове розслідування за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні ПАТ "Укрсоцбанк", які мали місце впродовж 2008-2014 років, в якому вказано, що:
ОСОБА_3 з 2001 року (наказ №34-ОС від 14 серпня 2001 року) по теперішній час обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу АТ "Укрсоцбанк";
відповідно до пункту 34 Посадової інструкції, з якою ОСОБА_3 ознайомлена 28 жовтня 2010 року, до її обов`язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності;
згідно довіреності, ОСОБА_3 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах "Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ "Укрсоцбанк" шляхом підписання заяв про розміщення депозиту;
станом на 30 січня 2015 року до Банку звернулось 128 осіб із зверненнями щодо перевірки наявності депозитних вкладів та їх повернення, серед яких є і ОСОБА_1 .
Згідно протоколу тимчасового доступу до документів від 12 березня 2015 року, проведеного в межах кримінального провадження № 12015260000000118 від 30 січня 2015 року, на підставі ухвали слідчого судді, банк надав слідчому виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, договір № 26305011404784 банківського вкладу між банком та позивачем від 10 вересня 2014, що підтверджує наявність договірних відносин між ПАТ Укрсоцбанком та ОСОБА_1 .
Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України:
в період 28 грудня 2010 року по 26 вересня 2014 року ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 ПАТ "Укрсоцбанк", розташованого в м. Кіцмань по вул. Незалежності, 71, отримала від ОСОБА_1 готівкою кошти на загальну суму 951 000 грн для відкриття депозитного рахунку на його ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд;
з метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_3, в службовому кабінеті банку склала договір №1 50 банківського вкладу між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 про відкриття банком депозитного рахунку. Даний договір підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк".
ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12014260110000622 визнаний потерпілим.
Правонаступником АТ "Укрсоцбанку", згідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АТ "Альфа-Банк" з 03 жовтня 2019 року, який змінив найменування на АТ "Сенс Банк" з 30 листопада 2022 року.