ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 569/9632/22
провадження № 61-10385св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Власова Тамара Сергіївна,
на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 січня
2024року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахункових коштів при звільненні,
ухвалив постанову про наступне:
I. Вступ
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду
з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - ТОВ "Нафтогаз Тепло" або відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Відповідач заперечував проти позову.
3. Суд першої інстанції частково задовольнив позові вимоги.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені змінив, зменшивши його розмір. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Позивач та відповідач оскаржили судові рішення в касаційному порядку.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказала те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування судами попередніх інстанцій статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела в касаційній скарзі.
7. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказав те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування судами попередніх інстанцій статті 117 КЗпП, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів в касаційній скарзі.
8. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є:
Чи є правомірним зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням суми невиплаченої при звільненні вихідної допомоги?
9. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
II. Короткий зміст позовних вимог
10. Позов обґрунтований, тим що:
- позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді головного бухгалтера, звільнена з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб;
- у день звільнення з роботи їй була видана трудова книжка, однак
в порушення вимог статті 116 КЗпП їй не було виплачено усіх сум заробітної плати, зокрема, компенсацію за невикористані 5 днів щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку;
- відповідач має виплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2020 року
до 29 грудня 2023 року.
11. Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненніза період з 23 вересня 2020 року до 29 грудня 2023 року у розмірі
3 602 665,62 грн.
III. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 січня 2024року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
в розмірі 1 932 612,70 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
13. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з таких мотивів:
- врахував те, що в іншій судовій справі на користь позивача стягнуто вихідну допомогу у розмірі 517 500 грн;
- оскільки заявлена позивачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні набагато більша ніж розмір стягнутої вихідної допомоги, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат в розмірі 1 932 612,70 грн, тобто сума, яка була розрахована позивачем на момент звернення з позовом.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
14. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 1932612,70 грн до 517 500 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
15. Апеляційний суд виходив із принципів розумності, справедливості та пропорційності, у зв`язку із чим зменшив суму відшкодування з 193 2312,70 грн до 517 500 грн, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є очевидно неспівмірною із невиплаченою при звільненні вихідною допомогою.
V. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення доводів осіб, які подали касаційні скарги
16. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення змінити, збільшивши розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 517 500 грн до 3 602 665, 62 грн.
17. Касаційна скарга мотивована наступними обставинами:
- суд першої інстанції протиправно застосував до спірних трудових правовідносин статті 3, 9, 13, 549 - 552, частину третю статті 551, частину першу статті 624 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- справа стосується питань права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
- суди неправильно застосували частину першу статті 117 КЗпП, застосувавши принцип співмірності;
- апеляційним судом проігноровано доводи, викладені стороною позивача в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, проте взято до уваги лише доводи відповідача;
- апеляційний суд не взяв до уваги надані стороною позивача докази, а саме: звернення представника позивача до відповідача.
18. У касаційній скарзі відповідачпросить оскаржувані судові рішення змінити, зменшивши розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 517 500 грн до 51 750 грн.
19. Касаційна скарга мотивована наступними обставинами:
- суди, не взявши до уваги вказані висновки Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП, не врахували можливості зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 10% заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації невикористаних днів щорічної відпустки та вихідної допомоги при звільненні;
- враховуючи, що розмір вихідної допомоги становить 517 500 грн, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі мав становити 51 750 грн, а не 517 500 грн;
- суди не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи, які мають враховуватись при визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- судами не враховано, що позивач з 01 жовтня 2020 року працює головним бухгалтером КП "Вінницяміськтеплоенерго" Вінницької міської ради з 01 жовтня 2020 року, отже, період між датою звільнення - 22 вересня
2020 року та датою працевлаштування на нове місце роботи є незначним, тому позивач не могла нести значних майнових втрат.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
20. 19 липня 2024 року відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.
21. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
22. 31 липня 2024 року позивач подала касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.
23. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 05 серпня 2024 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
VII. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
25. У серпні 2024 року відповідач подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 :
- у загальному твердження позивача зводяться до неможливості застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 та необхідності врахування окремих думок суддів Великої Палати Верховного Суду;
- законодавством не передбачено можливість застосування висновків про застосування норм права, що викладенні в окремій думці судді;
- позивач посилається на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки щодо можливості зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- інші постанови Верховного Суду, на які посилається позивач, не
є релевантними до спірних правовідносин.
VIII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
26. ОСОБА_1 працювала в ТОВ "Нафтогаз Тепло" на посаді головного бухгалтера.
27. Згідно з наказом директора товариства від 22 вересня 2020 року
№ 329-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 22 вересня 2020 року у зв`язку
з припиненням повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП). Відповідно до пункту 2 наказу № 329-к від 22 вересня
2020 року роботодавець зобов`язався виплатити позивачу вихідну допомогу
у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
28. У справі № 569/2319/21 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до
ТОВ "Нафтогаз Тепло", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги, скасування наказу задоволено. Стягнуто з ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь
ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 517 500 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Скасовано наказ ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 09 жовтня 2020 року № 349-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 09 жовтня
2020 року згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
29. Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Тепло" задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
30. Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року постанову Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року скасовано, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року
в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення районного суду залишено в силі.
31. 29 грудня 2023 року ТОВ "Нафтогаз Тепло" виплатило ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 517 500 грн.
32. Часом затримки розрахунку при звільненні позивача, а саме вихідної допомоги, є період з 23 вересня 2020 року до 29 грудня 2023 року.
33. Загальна сума компенсації з виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить 4 304,26 грн (середньоденна заробітна плата) * 837 (кількість робочих днів) = 3 602 665,62 грн.