ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12587/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С. В. Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Бєляков М.С., Мануйленко О.В.
Відповідача : Яковченко Р.Г.
Третьої особи: не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024
(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023
(суддя - Нечай О.В.)
у справі №910/12587/23
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідач), про:
- визнання рішення ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, що викладені, зокрема, у листах ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 21.07.2022 № 01/30668, від 16.08.2022 № 01/34774, від 07.09.2022 № 01/38524, від 11.05.2023 № 01/22788, від 25.05.2023 № 01/25812, щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих ДП "Волиньвугілля" по всім точкам комерційного обліку за період з березня 2022 року по травень 2023 року на ДПЗД "Укрінтеренерго" неправомірним;
- зобов`язання ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчинити дії шляхом виключення із облікових даних в системі управління ринком (платформа MMS) обсяги електричної енергії на балансуючу групу електропостачальника ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії", що спожиті за точками комерційного обліку (EIC-кодами) ДП "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965) з 01.03.2022 по 31.05.2023, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів та послуг передачі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП "Регіональні електричні мережі" як оператор системи розподілу та комерційного обліку, безпідставно внесло записи до системи управління ринком щодо обсягів фактичного корисного відпуску позивачем, як постачальником "останньої надії" електроенергії споживачу ДП "Волиньвугілля" у вказаний період, оскільки ДП "Волиньвугілля" продовжувало споживати електроенергію після вимоги позивача про припинення електропостачання. Відтак, за доводами позивача, обсяг спожитої ДП "Волиньвугілля" електричної енергії необхідно покласти на ДП "Регіональні електричні мережі", як втрати оператора системи, а недостовірні дані комерційного обліку мають бути відкориговані відповідачем та враховані з метою правильного визначення зобов`язань позивача з оплати небалансів електричної енергії та послуг з передачі електричної енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, у позові відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що у випадку продовження використання споживачем електричної енергії, попри вимогу постачальника про відключення електроживлення, обсяги електричної енергії, спожиті таким споживачем покладаються саме на оператора системи як особу, зобов`язану здійснити відповідне відключення. Водночас, з огляду на нормативне регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, із набранням чинності наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148, дія договору позивача з ДП "Волиньвугілля" фактично була поновлена в частині здійснення постачання електричної енергії, а відтак твердження позивача про необхідність покладення обсягів постачання електричної енергії цьому споживачу на втрати оператора системи є помилковими. Отже, відповідач, як адміністратор комерційного обліку, обґрунтовано визначив, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені, що свідчить про безпідставність позовних вимог та про відмову в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували правових висновків. викладених, у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22.
7. Також, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень п.6.2.8 та 7.10 ПРРЕЕ.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
9. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу, також зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та підкреслює, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому суди зробили правильний висновок про відмову у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" на ДПЗД "Укрінтеренерго" були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2023 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
11. 01.01.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі, та ДПЗД "Укрінтеренерго", як користувачем системою передачі, було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022, відповідно до умов якого оператор системи передачі зобов`язується надати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснити оплату за послуги. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
12. 03.05.2019 між ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі, та ДПЗД "Укрінтеренерго", як стороною, відповідальною за баланс, було укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0044-01022, що є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи.
13. Листом № 08/25 від 12.01.2022 ДП "Регіональні електричні мережі", як оператор системи розподілу, на ліцензійній території якого знаходиться споживач - ДП "Волиньвугілля", повідомило позивача про те, що з 13.01.2022 вказаний споживач переводиться на постачання електричної енергії до позивача, як постачальника "останньої надії".
14. Між тим, листом № 44/09-11335/ПОН від 30.12.2021, адресованим операторам систем розподілу/передачі та НКРЕКП, позивач повідомив про чинні вимоги постачальника на відключення, зокрема об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Волиньвугілля" у зв`язку з невиконанням споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
15. Крім того, листом № 44/09-000920/В від 13.01.2022 позивач звернувся до третьої особи з вимогою про відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Волиньвугілля".
16. Як зазначає позивач, ДП "Регіональні електричні мережі" не виконало вимогу постачальника на відключення електроживлення споживача та неправомірно покладає обсяги електричної енергії, спожитої ДП "Волиньвугілля", на позивача, наслідком чого є нарахування та формування в системі управління ринком грошових зобов`язань ДПЗД "Укрінтеренерго" перед ПрАТ "НЕК "Укренерго" з оплати небалансів електричної енергії та послуг з передачі електричної енергії.
17. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адреси відповідача, третьої особи, а також НКРЕКП, претензії № 44/10-1067/пон від 31.03.2022, № 44/10-1156/пон від 27.04.2022, № 44/10-1358/пон від 25.05.2022, № 44/10-1692/пон від 28.06.2022, № 44/10-2210/пон від 17.08.2022 про врегулювання суперечностей щодо комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у січні, лютому, березні, квітні та травні 2022 року відповідно.
18. У цих претензіях позивач зауважував на тому, що обсяги електричної енергії, спожитої ДП "Волиньвугілля" після дати, зазначеної позивачем у вимозі про відключення (з 13.01.2022), покладаються на витрати оператора системи, у зв`язку з чим просив унести відповідні зміни до системи управління ринком (платформа MMS), якими анулювати обсяги електроенергії записаної на позивача по низці споживачів, зокрема по ДП "Волиньвугілля", та покласти такі обсяги на втрати третьої особи.
19. Листами № 01/17515 від 05.05.2022 та № 01/21058 від 31.05.2022 відповідач повідомив третю особу та позивача про те, що адміністратором комерційного обліку було прийнято рішення, що у ДП "Регіональні електричні мережі" немає обґрунтованих підстав для віднесення обсягів електричної енергії, спожитих ДП "Волиньвугілля" після поновлення договірних відносин з ПОНом, до обсягів постачальника "останньої надії". Враховуючи викладене, третій особі було рекомендовано провести коригування даних комерційного обліку по спірним ТКОЕЕ за січень та лютий 2022 року.
20. Листами № 01/30668 від 21.07.2022, № 01/34774 від 16.08.2022, № 01/38524 від 07.09.2022 відповідач повідомив третю особу та позивача про те, що адміністратором комерційного обліку були прийняті рішення, якими обсяги споживання споживача - ДП "Волиньвугілля" в обсягах постачання електроенергії постачальником "останньої надії" у березні, квітні та травні 2022 року залишено без змін, до отримання роз`яснень Міністерства енергетики України, як центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов`язок регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії".
21. У листах № 01/22788 від 11.05.2023 та № 01/25812 від 25.05.2023 було зазначено про те, що стосовно споживача - ДП "Волиньвугілля" рішення адміністратора комерційного обліку було зазначено у листі № 01/38524 від 07.09.2022 і на час повторного розгляду позиція не змінилась.
22. Не погоджуючись із рішеннями відповідача, що викладені у листах від 21.07.2022 № 01/30668, від 16.08.2022 № 01/34774, від 07.09.2022 № 01/38524, від 11.05.2023 № 01/22788, від 25.05.2023 № 01/25812 щодо покладення на позивача обсягів електричної енергії, спожитих ДП "Волиньвугілля" по всім точкам комерційного обліку за період з березня 2022 року по травень 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд визнати вказані рішення неправомірними та зобов`язати відповідача вчинити дії шляхом виключення із облікових даних в системі управління ринком (платформа MMS) обсяги електричної енергії на балансуючу групу електропостачальника ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії", що спожиті за точками комерційного обліку (EIC-кодами) ДП "Волиньвугілля" з 01.03.2022 по 31.05.2023, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів та послуг передачі.
23. Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що інформацію, яка є предметом спору, та використовувалась відповідачем при проведенні розрахунків за договорами на ринку електричної енергії за період з березня 2022 року по травень 2023 року, вносив до системи управління ринком не відповідач, а третя особа, відтак належним відповідачем у цьому спорі повинно бути саме ДП "Регіональні електричні мережі", натомість вимоги позивача до відповідача мають похідний характер та не відповідають належному та ефективному способу захисту.
24. Щодо суті спірних правовідносин відповідач зазначає, що ДП "Волиньвугілля" віднесено до об`єктів критичної інфраструктури згідно з наказом Міністерства енергетики України від 01.04.2021 № 42 "Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури". Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та керуючись статтею 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" Міністерством енергетики України було видано наказ від 27.02.2022 № 91, яким операторам системи розподілу на період дії воєнного стану в Україні забороняється здійснювати відключення та/або обмеження електропостачання об`єктів критичної інфраструктури.
Позиція Верховного Суду
25. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою щодо підстави, передбаченої у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а щодо підстав передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з такого.
26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
27. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
28. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
29. Згідно з визначеннями, наведеними у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", адміністратор комерційного обліку електричної енергії - це юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку; комерційний облік електричної енергії - це сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
30. Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії визначає Кодекс комерційного обліку (частина 7 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").
31. Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі- Кодекс), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 14.03.2018 № 311, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
32. Забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії віднесено до функцій оператора системи розподілу (п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").
33. Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії ОСР (ОСП) надає послуги комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії. До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
34. Пунктами 12.4.4, 12.4.6 глави 12.4 розділу XII Кодексу передбачено, що до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб:
функції АКО з ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії;
оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від ППКО (у ролі ОЗД та ОДКО), учасників ринку та/або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб;
ППКО виконують функції та надають послуги із зчитування, обробки, формування, валідації, приймання та передачі даних комерційного обліку у межах своєї відповідальності та повноважень за рахунок замовників цих послуг.
Оператори системи та ППКО (у ролі ОДКО) мають забезпечити щоденне завантаження даних комерційного обліку електричної енергії в систему управління ринком.
35. Відповідно до пункту 2.2.2 глави 2.2 розділу ІІ Кодексу АКО виконує функції: отримання від ППКО валідованих даних комерційного обліку, визначення їх придатності до використання; виконання перевірок повноти інформації, отриманої від ППКО, визначення помилок у даних або випадків відсутності даних; інформування ППКО про стан придатності отриманих даних комерційного обліку та надання вимог щодо повторного надання належних даних для виправлення виявлених помилок; забезпечення центральної агрегації та сертифікації даних комерційного обліку; надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов`язані з певною ТКО; забезпечення вирішення суперечок та спірних питань щодо організації та здійснення комерційного обліку в межах компетенції.
36. За визначенням, наведеним у підпункті 63 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу I Кодексу, сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - це набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.
37. З урахуванням викладеного суди вірно зазначили, що у спірних правовідносинах третя особа формує первинні дані комерційного обліку, а відповідач аналізує дані, отримані від ППКО, виконує перевірку повноти інформації, визначає помилки у даних комерційного обліку, проводить процедуру перевірки валідованих даних комерційного обліку з метою їх сертифікації та надає зазначені сертифіковані дані комерційного обліку до АР для подальшого використання у розрахунках відповідно до укладених з учасниками ринку електричної енергії договорів, зокрема для формування рахунків та актів по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022 від 01.01.2019 та Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0044-01022 від 03.05.2019.
38. Главою 10.2 розділу X Кодексу врегульовано порядок вирішення суперечок АКО.
У відповідності до положень цієї глави АКО розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди.
Розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО. У зверненні можуть також міститись вимоги щодо улаштування ЗКО та вузлів обліку, перегляду або виправлення будь-якого результату та значення даних комерційного обліку електричної енергії, проведення повторних обчислень і, за умови виявлення помилок, проведення заміни відповідних даних комерційного обліку електричної енергії.
У разі отримання ППКО (у ролі ОДКО) вимоги АКО щодо перевірки результатів вимірювання в точці вимірювання, валідованих даних та/або процедур, що використовувалися при формуванні валідованих даних комерційного обліку, ППКО (у ролі ОДКО) повинен провести зазначену перевірку та повідомити АКО про її результати протягом 10 робочих днів від дня отримання відповідної вимоги.
За результатами перевірки ППКО (у ролі ОДКО) надає висновки АКО щодо необхідності залишити незмінними або замінити спірні дані комерційного обліку та у разі відсутності даних або необхідності їх заміни надає висновки щодо причин, які призвели до цього.
Після отримання від ППКО (у ролі ОДКО) звіту про перевірку інформації щодо суперечки АКО протягом п`яти робочих днів проводить аналіз отриманих даних щодо суперечки та готує рішення.
АКО за результатами підготовленого ППКО (у ролі ОДКО) звіту про суперечку надає відповідь сторонам суперечки.
Якщо вирішення суперечки передбачає зміну даних, АКО повинен провести нове формування сертифікованих даних для відповідних учасників ринку та передати ці дані АР та учасникам ринку для здійснення перерахунку платежів.
39. За приписами статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.
40. Відповідно до пункту 11.1.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР.
41. У відповідності до пункту 11.5.1 Кодексу систем розподілу послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.
42. Згідно з п. 17 ч. 3 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зобов`язаний припиняти електроживлення споживача за зверненням електропостачальника у порядку, визначеному кодексом системи розподілу.
43. Підпунктом 2 пункту 5.4.1 глави 5.4 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного Законом України "Про ринок електричної енергії" строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії, а також завершення трирічного терміну призначення постачальника "останньої надії" чи шестимісячного терміну тимчасового покладення Кабінетом Міністрів України обов`язків постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності.
44. За приписами частин 6, 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
45. При цьому початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником (пункт 6.2.3 глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ).
46. Отже після спливу 90-деного терміну дія договору постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем припиняється в частині постачання електричної енергії і продовжується в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення. Наведений висновок викладено також у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 11653/20.1/7-21 від 11.10.2021, де зауважено, що наочно цей принцип виявляється у взаємовідносинах ПОНа зі споживачами - боржниками.
47. У той же час положеннями пункту 3.1.6 ПРРЕЕ визначено, шо однією з умов здійснення постачання електричної енергії споживачу є відсутність простроченої заборгованості за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.
48. Згідно з пунктом 11.5.2 глави 11.5 розділу XI Кодексу систем розподілу одним з випадків припинення розподілу електричної енергії є звернення електропостачальника (припинення електроживлення користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії).
Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пункт 7.5 розділу VII ПРРЕЕ).
49. Пунктом 7.10. ПРРЕЕ визначено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. У разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати.
50. Всі спожиті після дати поновлення договірних відносин з ПОНом споживачем-боржником обсяги електричної енергії у разі нездійснення відключення оператором системи на виконання попереджень про відключення, якими започаткована процедура відключення в попередньому періоді постачання, - покладаються на втрати ОСР, як це передбачено пунктом 6.5 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
51. У разі невиконання зазначених вище заходів з припинення обмеження постачання електричної енергії споживачам - боржникам ПОНа, ОС відповідно до пункту 6.5 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії має віднести на власні втрати обсяги електричної енергії, спожиті, у тому числі, з дати повторного приєднання споживачем - боржником ПОНа до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
52. Судами встановлено, що листом № 44/09-11335/ПОН від 30.12.2021, адресованим операторам систем розподілу/передачі та НКРЕКП, позивач повідомив про чинні вимоги постачальника на відключення, зокрема об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Волиньвугілля", у зв`язку з невиконанням ним умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Крім того, позивач повідомив, що з 13.01.2022 вказаний споживач переводиться на постачання електричної енергії до позивача, як постачальника "останньої надії", крім того, позивач листом № 44/09-000920/В від 13.01.2022 звернувся до ДП "Регіональні електричні мережі" з вимогою на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Волиньвугілля", у якій повідомив про дату та час припинення електропостачання (28.01.2022 з 9:00), а також про попередження ним споживача про припинення розподілу електричної енергії.
53. Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства та встановивши обставини справи, суди зробили обґрунтований висновок, що електроживлення ДП "Волиньвугілля" мало бути припинене з 13.01.2022, відтак обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної постачальником у вимозі про відключення, повинні покладатись на втрати оператора системи, в даному випадку - третьої особи.
54. Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
55. Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
56. Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
57. Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
58. Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, (наказ був чинний до 10.10.2023), затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, згідно з абзацом 2 пункту 7 якого постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".
У пункті 8 вищенаведеного Положення зазначено, що відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) об`єкти, які перебувають на території (області, району, об`єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі ризиків використання такого об`єкта державою-агресором. Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт;
2) учаснику роздрібного ринку електричної енергії забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує роботу:
органів державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи судової влади тощо);
військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
військових частин та територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки (в тому числі об`єкти, що використовуються для територіальної громади в умовах воєнного стану);
телекомунікацій та зв`язку;
закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності;
об`єктів ДСНС;
об`єктів, що забезпечують тепло-, газо-, електро- та водопостачання;
установ та органів юстиції;
правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів прокуратури, СБУ);
підприємств повітряного, водного, автомобільного та залізничного транспорту;
інших об`єктів, визначених відповідною військовою адміністрацією, у тому числі які виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва, ремонту та постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки, спеціальних комплектувальних виробів, а також виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва та постачання матеріально-технічних засобів, а також ті, які використовуються для надання життєво важливих послуг для населення, задіяні у сфері забезпечення продуктами харчування, лікарськими засобами, споживчими та побутовими товарами.
Учасник роздрібного ринку та оператор системи забезпечують зберігання та обробку інформації щодо таких об`єктів з додержанням вимог нормативно-правових актів щодо захисту інформації з обмеженим доступом.
59. Судами встановлено, що третя особа вживала заходів для отримання погодження Володимир-Волинської військової адміністрації щодо припинення електропостачання вугільним підприємствам Володимир-Волинського району, про що свідчать протоколи № 4 від 06.06.2022 та № 6 від 24.06.2022 засідань районної комісії з розгляду питань погодження відключення споживача від електроенергії, у яких, за наслідком розгляду відповідних подань третьої особи вирішено пропонувати голові Володимир-Волинської військової адміністрації не погоджувати ДП "Регіональні електричні мережі" Західна філія відключення споживачів електричної енергії, що розташовані в межах Володимир-Волинського району, так як відключення від електроенергії призведе до тяжких техногенних та екологічних наслідків, а також лист Волинської обласної військової адміністрації № 1783/45/2-23 від 14.03.2023.
60. Встановивши вищезазначене суди зробили обґрунтовані висновки, що продовження використання споживачем електричної енергії, попри вимогу постачальника про відключення електроживлення, обсяги електричної енергії, спожиті таким споживачем покладаються саме на оператора системи як особу, зобов`язану здійснити відповідне відключення. Водночас, з огляду на нормативне регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, дія договору позивача з ДП "Волиньвугілля" фактично була поновлена в частині здійснення постачання електричної енергії, а відтак твердження позивача про необхідність покладення обсягів постачання електричної енергії цьому споживачу на втрати оператора системи є помилковими. У зв?язку з цим, суди зробили правильний висновок, що відповідач, як адміністратор комерційного обліку, при вирішенні суперечки підставно вказав, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені, що свідчить про безпідставність позовних вимог та відмову в позові.
61. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
62. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
63. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що судові рішення прийнято без урахування правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22.
64. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Суд зазначає наступне.
65. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
66. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
67. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
68. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
69. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
70. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
71. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та правові висновки, викладені Верховним Судом у вказаній скаржником постанові, касаційний суд зазначає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження визначених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зважаючи на наступне.
72. Як вбачається з судових рішень у справі №916/2205/20, предметом спору у справі були вимоги про стягнення заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині оплати послуг, наданих позивачем протягом січня - березня 2020 року.
73. Предметом спору у справі № 910/14138/22 є вимоги про визнання рішення ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих КП "ХТМ" по всім точкам комерційного обліку з 04.02.2022 на ДПЗД "Укрінтеренерго" неправомірним; заборонити ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснювати дії, що порушують право ДПЗД "Укрінтеренерго", а саме записувати в системі управління ринком (платформа ММS) на постачальника "останньої надії" обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів по точкам комерційного обліку споживача КП "ХТМ" після 03.02.2022 (з 04.02.2022) по 31.10.2022, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом значного періоду часу відповідач порушує права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком електричної енергії щодо купівлі-продажу зазначеної електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" нібито для споживача - КП "ХТМ", незважаючи на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача з 03.02.2022. Судові рішення в справі приймались, зокрема, з урахуванням, ухвали Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2091/21 в частині заборони ДПЗД "Укрінтеренерго" вчиняти дії з направлення вимоги з припинення постачання, АТ "Харківобленерго" припиняти розподіл електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
74. Проаналізувавши судові рішення у вказаних справах, колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/14138/22 та № 916/2205/20, оскільки, вказані справи та справа, що розглядається Судом є різними з точки зору спірних правовідносин, як за предметом та підставами позову, так і за нормативно-правовим регулюванням, характером урегульованих нормами права правовідносин, отже, справи є різними за фактично-доказовою базою, доводами сторін та обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення. До того ж касаційним судом встановлено, що у справі, що розглядається касаційним судом, судами правомірно враховано, що правовідносини у справі та обставини щодо неможливості припинення постачання електроенергії відбувались під час дії в Україні особливого періоду введення воєнного стану.
75. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, на яку посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №910/12587/23.
76. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
77. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в частині підстави, передбаченої п.1 ч. 2 статті 287 ГПК України.
78. Щодо доводів касаційної скарги із посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
79. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
80. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
81. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
82. Проаналізувавши доводи, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.
83. У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: п. 6.2.8. та 7.10 ПРРЕЕ.
84. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд констатує, що касаційним судом не було встановлено неправильного застосування вказаних положень ПРРЕЕ, оскільки, реалізація сторонами прав та обов?язків передбачених ПРРЕЕ відбувалась у особливий період введення в Україні воєнного стану.
85. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень та викладення правового висновку щодо застосованих судами положень законодавства.
86. Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами 1,3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
87. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
88. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи зробили висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
89. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстави касаційного оскарження передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, водночас, касаційна скарга, подана на підставі п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.