ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 909/985/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Укрсиббанк" - Ребрик А.М.,
територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області - не з`явився,
ОСОБА_1 - Гресько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2023 (суддя Валєєва Т.Е.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів: Скрипчук О.С., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", Банк)
до територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Територіальна громада)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок відумерлої спадщини.
СУТЬ СПОРУ
1. У 2006, 2008 роках Акціонерний комерційний інноваційний банк "Укрсиббанк" (зараз - АТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_2 уклали три кредитні договори в іноземній валюті (дол. США).
2. Виконання зобов`язань за кредитними договорами було забезпечене двома іпотечними договорами, сторонами яких є Банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець). Предметом іпотеки визначені житловий цегляний будинок з господарськими будівлями й спорудами та земельна ділянка.
3. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитних договорів суди стягнули на користь Банку в солідарному порядку з ОСОБА_2 (позичальника) та її дочки ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_4 ) (поручителя) заборгованість, а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту за одним із кредитних договорів.
4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадщина, що залишилася після її смерті та складається з житлового будинку і земельної ділянки, була визнана відумерлою та перейшла у власність Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області в судовому порядку (рішення набрало законної сили 26.08.2021).
5. У жовтні 2021 року Банк звернувся до суду з позовом про стягнення 30 609,69 дол. США та 2 061,75 грн у межах вартості відумерлого майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову з мотивів пропуску Банком позовної давності.
7. Банк звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
8. Перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи впливає переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням на перебіг позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- з якого моменту починається перебіг позовної давності за позовом банку до територіальної громади, яка набула право власності на відумерлу спадщину?
9. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
10. АТ "Укрсиббанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Територіальної громади про стягнення 30 609,69 дол. США, що за курсом Національного банку України (26,5772 грн за 1 дол. США) станом на 05.10.2021 еквівалентно 813 519,85 грн, та 2 061,75 грн пені в межах вартості відумерлого майна шляхом звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є предметом іпотеки та після смерті ОСОБА_2 визнані відумерлою спадщиною й передані у власність Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом "Про виконавче провадження" (далі - спірне нерухоме майно).
11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неповернення заборгованості за кредитними договорами та смертю боржника - ОСОБА_2, Банку завдані збитки, які можуть бути відшкодовані за рахунок звернення стягнення на спірне нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Акціонерний комерційний інноваційний банк "Укрсиббанк" (зараз - АТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_2 уклали:
- кредитний договір від 27.11.2006 №11084891000 (далі - кредитний договір №1), відповідно до якого Банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 35 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, що визначені цим договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін (строк кредитування): з 27.11.2006 по 25.11.2013 (пункти 1.1, 1.2.1 кредитного договору №1). Додатковою угодою №1 від лютого 2009 року до кредитного договору №1 змінено схему погашення кредиту та встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 25.11.2021, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору №1;
- договір про надання споживчого кредиту з правилами від 19.09.2008 №11396094000 (далі - кредитний договір №2), відповідно до якого Банк 19.09.2008 надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 5 000,00 дол. США на споживчі потреби позичальника шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати проценти у розмірі 15% річних та повернути кредит в порядку, встановленому цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше 18.09.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (пункти 1.2.1-1.2.9 кредитного договору №2);
- договір про надання споживчого кредиту з правилами від 19.09.2008 №11396152000 (далі - кредитний договір №3), відповідно до якого Банк 19.09.2008 надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 15 000,00 дол. США на споживчі потреби позичальника шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати проценти у розмірі 15% річних та повернути кредит в порядку, встановленому кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 18.09.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (пункти 1.2.1 - 1.2.9 кредитного договору №2).
13. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами Банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) уклали:
- договір іпотеки (житлове приміщення) від 28.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. за реєстровим номером №4268 (далі - іпотечний договір №1). Згідно з п.4.1 іпотечного договору №1 звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем, зокрема, у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1, 2.1.2 цього договору (тобто у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором);
- іпотечний договір (нерухомого майна) від 19.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. за реєстровим номером №2863 (далі - іпотечний договір №2). Згідно з п.4.1 іпотечного договору №2 іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
14. На підставі іпотечних договорів в іпотеку було передане нерухоме майно (п.1.4 іпотечного договору №1 та п. 1.1 іпотечного договору №2):
- житловий цегляний будинок житловою площею 80,9 кв.м, загальною площею 174,9 кв.м, господарські будівлі і споруди: літню кухню "Б", гараж "В", два сараї "Г, Д", вбиральню "Ж", криницю №1, огорожу №2-6, замощення "І", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 905 кв.м, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 . Відповідно до п.1.5 іпотечного договору №1 та п.1.1 іпотечного договору №2 житловий будинок та земельна ділянка належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (свідоцтво на право власності на житловий будинок від 24.02.1995 №5798 та державний акт на право приватної власності на землю від 07.08.1997 ІФ-08-02-2/000321).
16. Іпотекою забезпечується у повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитними договорами №1, №2 та №3.
17. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитних договорів Банк звернувся з відповідними позовами про стягнення заборгованості до судів, за наслідками розгляду яких:
- рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 у справі №347/267/2015-ц, яке набрало законної сили 26.10.2015, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 (позичальника) та її дочки ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором №1 у розмірі 20 924,17 дол. США та заборгованість за кредитним договором №3 у розмірі 7 438,87 дол. США;
- рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 у справі №347/1360/15, яке набрало законної сили 30.05.2016, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 (позичальника) та її дочки ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ "Укрсиббанк" суму боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №2 у розмірі 2 246,65 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2 061,75 грн.
18. Згідно з копією довідки Кутської селищної ради від 17.05.2019 №156/02-24 ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою:
АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 19.08.2020 №00027464905.
20. 17.05.2019 ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 . При цьому у вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_2 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Маркуц У.М., номер за реєстром 872.
21. 08.10.2019 ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу із заявою, в якій власноруч зазначила, що відкликає вищезазначену заяву про прийняття спадщини за заповітом.
22. 04.09.2020 АТ "Укрсиббанк" надіслало приватним нотаріусам Косівського нотаріального округу Маркуц У.М. та ОСОБА_7 вимоги до спадкоємців.
23. 18.09.2020 приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Маркуц У.М. повідомила листом №100/01-16 АТ "Укрсиббанк", що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_6 від 17.05.2019 №29/2019, однак на підставі ст.1273 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, спадкоємець за законом подав заяву про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом та / або за заповітом не видавалися, а отже вимога АТ "Укрсиббанк" повідомити спадкоємців померлої про наявність майнових вимог з боку АТ "Укрсиббанк" та передати вимоги банку до спадкоємців не можуть бути виконані.
24. Зазначені обставини встановлені рішенням суду в справі №347/141/21, яке не скасоване у встановленому порядку та є чинним.
25. 21.01.2021 АТ "Укрсиббанк" звернулося до Косівського районного суду з позовною заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою.
26. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.07.2021 у справі №347/141/21, яке набрало законної сили 26.08.2021, визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), та складається з житлового будинку і земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та передано нерухоме майно у власність Кутської селищної ради.
27. 07.10.2021 АТ "Укрсиббанк" звернулося до суду за захистом свого порушеного права з позовом до Кутської селищної ради про звернення стягнення 30 609,69 дол. США та 2 061,75 грн на предмет іпотеки в межах вартості відумерлого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
28. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, відмовив у задоволенні позову.
29. Суд першої інстанції мотивував ухвалене рішення таким:
- Велика Палата Верховного Суду (п.63 постанови від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, п.36 постанови від 12.06.2019 у справі №205/578/14-ц) дотримується правової позиції, що за змістом ч.2 ст.35 Закону "Про іпотеку" визначена у ч.1 цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону "Про іпотеку") - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст.38 Закону "Про іпотеку"), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений ст.38 Закону "Про іпотеку", не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону "Про іпотеку". Банк обрав захист не шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, а у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за рішенням суду;
- заборгованість за кредитними договорами, яку Банк просить стягнути з Територіальної громади за рахунок предмета іпотеки в межах вартості відумерлого майна, вже стягнута судовими рішеннями, які мають преюдиціальний характер для цього спору. Докази погашення (оплати) заборгованості за кредитними договорами та виконання зазначених судових рішень матеріали справи не містять. Отже, на даний час у позивача наявне порушене матеріальне право на повернення йому заборгованості за кредитними договорами, за захистом якого він звернувся до суду;
- під час розгляду справи Територіальна громада зробила заяву про застосування позовної давності. Банку стало відомо про неповернення (достроково) кредиту та нарахованих процентів за кредитними договорами щонайменше з моменту подання позовів у справах про стягнення заборгованості (з лютого та з липня 2015 року), натомість за захистом порушеного права за рахунок предмета іпотеки Банк звернувся лише в жовтні 2021 року;
- з моменту настання строку виконання основного зобов`язання у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц). Отже, право на позов про стягнення заборгованості за кредитом виникає одночасно з правом на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Початок перебігу позовної давності за основною та додатковою вимогою однаковий;
- Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, пов`язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, вважає, що переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебіг позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц);
- відповідно до ст.262 ЦК заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Отже, підстав для переривання перебігу позовної давності по спірним забезпечувальним зобов`язанням (іпотечні договори №1 та №2) не встановлено. Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, Банк міг реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще за життя іпотекодавця, натомість Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише в жовтні 2021 року. У цій справі Банк про поважність причин пропуску позовної давності не заявляв, поважні причини суду не повідомляв, а суд не встановив обставини, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.
30. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив:
- системно аналізуючи зміст іпотечних договорів, можна зробити висновок, що Банк міг звернути стягнення на предмет іпотеки після того, як йому стало відомо про порушення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 до її смерті, зокрема в позасудовому порядку шляхом застосування застереження про задоволення своїх вимог (згідно з розд.5 іпотечного договору №1 та іпотечного договору №2). Водночас жодних дій до моменту смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки Банк не вчиняв;
- ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто через рік після спливу позовної давності. Саме лише набуття територіальною громадою прав та обов`язків ОСОБА_2 як відумерлої спадщини не може свідчити про переривання вказаного строку позовної давності, який на момент смерті боржника вже сплив. Крім того, позовна давність не може розпочати свій перебіг повторно після того як вона закінчила свій перебіг у зв`язку із відумерлістю спадщини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
31. 08.07.2024 Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
32. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:
- щодо п.1 ч.2 ст.287 ГПК - суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку, однак неправильно застосували до спірних правовідносин положення матеріального права про сплив позовної давності; суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки встановленим обставинам визнання спадщини відумерлою та правонаступництва територіальної громади (посилається на положення статей 256, 257, 261, 1220, 1258-1265, 1277 ЦК, ст.66 Закону "Про нотаріат" та на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №385/321/20, Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №750/1679/16-ц, від 25.04.2018 у справі №645/3265/13-ц);
- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ч.4 ст.1277 ЦК ) у подібних правовідносинах щодо покладення на територіальну громаду обов`язку погашення вимог кредитора померлого боржника, спадщина якого визнана відумерлою та перейшла у власність територіальної громади; відсутні правові висновки з питання способу захисту інтересу кредитора у зобов`язанні, де територіальна громада, яка отримала спадкове майно, є боржником (зобов`язаною стороною); на сьогодні наявні лише правові висновки Верховного Суду стосовно питання способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, тобто щодо тих спорів, де територіальна громада є кредитором: постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц, Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №202/5154/21; у вказаних вище висновках Верховного Суду є ряд протиріч стосовно правового статусу територіальної громади як екстраординарного спадкоємця.
33. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Банк також зауважує, що касаційна скарга стосується питання комплексного застосування положень статей 1131, 1277, 1282 ЦК України у спірних правовідносинах між кредитором померлого боржника та територіальною громадою, яка стала власником відумерлого майна, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для скаржника.
34. 12.08.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, представник ОСОБА_1 - адвокат Гресько В.В., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
35. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення. Водночас у відзиві додатково звертається увага, що:
- за договором іпотеки (житлового приміщення) від 28.11.2006 Банк був наділений правом звернути стягнення на предмет іпотеки з лютого 2015 року, оскільки в цей момент йому вже було достовірно відомо про невиконання ОСОБА_2 (іпотекодавцем) своїх зобов`язань за договором. Оскільки загальний строк позовної давності становить три роки з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, Банк мав право звернутися до суду з позовом у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (житлового приміщення) від 28.11.2006 у строк до лютого 2018 року;
- за іпотечним договором від 19.09.2008 (який укладений на забезпечення договору про надання споживчого кредиту №11396094000) Банк був наділений правом звернути стягнення на предмет іпотеки з 16.04.2015, оскільки в цей момент йому вже було достовірно відомо про невиконання ОСОБА_2 (іпотекодавцем) своїх зобов`язань за договором. Оскільки загальний строк позовної давності становить три роки з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, Банк мав право звернутися до суду з позовом у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.09.2008 у строк до 17.04.2018;
- за іпотечним договором від 19.09.2008 (який укладений на забезпечення договору про надання споживчого кредиту №11396152000) Банк був наділений правом звернути стягнення на предмет іпотеки з лютого 2015 року, оскільки в цей момент йому вже було достовірно відомо про невиконання ОСОБА_2 (іпотекодавцем) своїх зобов`язань за іпотечним договором від 19.09.2008. Оскільки загальний строк позовної давності становить три роки з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав, Банк мав право звернутися до суду з позовом у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.09.2008 у строк до лютого 2018 року;
- суди встановили, що про порушення свого права на іпотечне майно Банк об`єктивно дізнався не пізніше квітня 2015 року, оскільки в цей день направляв претензії ОСОБА_2 про повернення боргу. Суди правомірно встановили, що Банк міг звернути стягнення на предмет іпотеки після того, як йому стало відомо про порушення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 ще задовго до її смерті, зокрема в позасудовому порядку. Натомість Банк звернувся з позовом до суду 11.10.2021, тобто через більш як 6 років з моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав як позичальника-іпотекодержателя.
36. Територіальна громада правом на подання відзиву не скористалася.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність порушеного матеріального права Банку на повернення заборгованості за кредитними договорами, однак відмовили у задоволенні позову з мотивів пропуску позовної давності. Цю позицію також поділяє Територіальна громада.
38. Водночас Банк стверджує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення матеріального права про сплив позовної давності; не надали належної правової оцінки встановленим обставинам визнання спадщини відумерлою та правонаступництва територіальної громади.
39. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.256, ч.3 ст.267 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
40. Позовна давність є законним правом правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть виникнути в разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
41. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
42. Згідно з частинами 2-5 ст.267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
43. Крім того, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц тощо).
44. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст.266 ЦК).
45. При цьому іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону "Про іпотеку).