ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Воробйової І. А., Желєзного І. В., Короля В. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 вересня 2024 року у справі № 990/131/24 (провадження № 11-87заі24) за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Дорадчої групи експертів на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2024 року
Короткий виклад історії справи
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Дорадчої групи експертів (далі - Дорадча група), у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у наданні публічної інформації на його запит від 09 квітня 2024 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути вказаний запит з урахуванням висновків суду і надати запитану публічну інформацію в електронному вигляді.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в березні 2024 року відбувся етап конкурсного відбору на посади суддів Конституційного Суду України (далі - КСУ). Щодо деяких кандидатів Дорадчою групою були ухвалені рішення про визнання їх такими, що не відповідають критерію високих моральних якостей. 9 квітня 2024 року він надіслав відповідачу запит, у якому просив надати йому як публічну інформацію копії рішень Дорадчої групи щодо таких кандидатів, на що отримав відмову, яку вважає протиправною.
Приписи частини сьомої статті 108 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII), згідно з якими повний текст рішення Дорадчої групи щодо кандидата, який не відповідає критерію високих моральних якостей, оприлюднюється лише на письмову вимогу такого кандидата, на думку позивача, суперечать статті 34 Конституції України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 18 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передав за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Судове рішення мотивоване тим, що приписами частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) законодавець установив вичерпний перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть виступати відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.
У рішенні суду першої інстанції йдеться про те, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 предметом позову є оскарження протиправних, на думку позивача, дій Дорадчої групи щодо відмови у наданні публічної інформації. Проте такі вимоги не належать до оскарження рішень, дій чи бездіяльності Дорадчої групи щодо оцінювання кандидатів на посаду судді КСУ, як це передбачено частиною четвертою статті 22 КАС України, а тому справа не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
Також в оскаржуваній ухвалі мовиться, що частиною першою статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Решта адміністративних справ, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до вимог частини другої статті 20 КАС України підсудні окружним адміністративним судам.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, пославшись на норми частин першої - третьої статті 20, частини першої статті 25, частин першої та другої статті 26 КАС України, Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі", статей 1, 2 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, врахувавши суб`єктний склад учасників справи, вказаний у позовній заяві ОСОБА_1, а також беручи до уваги заявлений позивачем предмет спору і місцезнаходження (проживання, перебування) сторін, дійшов висновку, що така справа може бути підсудна Полтавському окружному адміністративному суду або Київському окружному адміністративному суду як суду першої інстанції за вибором позивача.
Водночас у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що у разі підсудності цього позову окружному суду він просить передати його саме до Полтавського окружного адміністративного суду, тобто до суду за місцем його проживання.
Зважаючи на зазначені обставини, суд першої інстанції постановив ухвалу про передачу справи до Полтавського окружного адміністративного суду.
Дорадча група не погодилася із цим рішенням і подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги Дорадча група зазначила, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що характер позовних вимог свідчить про оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Дорадчої групи щодо оприлюднення рішень за результатами оцінювання кандидатів на посаду судді КСУ. При цьому таке оприлюднення є одним з етапів оцінювання кандидатів на посаду судді КСУ і не може розглядатись поза межами визначених законом повноважень Дорадчої групи.
Також Верховним Судом не надано належної правової оцінки повноваженням Дорадчої групи як органу оцінювання, її ролі у процедурі призначення відповідними суб`єктами призначення суддів КСУ. Віднесення спорів за участю Дорадчої групи до інстанційної підсудності Верховного Суду не пов`язується із суб`єктним складом учасників справи, а обумовлене саме предметом оскарження, який охоплює не лише її рішення, але і дії чи бездіяльність Дорадчої групи щодо оцінювання кандидатів на посаду судді КСУ.
В апеляційній скарзі йшлося і про те, що судом першої інстанції не враховано положень частини дев`ятої статті 108 Закону № 2136-VIII. У розумінні цієї норми визначальним є наявність спору з Дорадчою групою, який пов`язаний з оцінюванням кандидатів на посаду судді КСУ, у тому числі щодо оприлюднення прийнятих нею у процесі оцінювання рішень. Оприлюднення рішень Дорадчої групи та її повноваження у процедурі оцінювання унормовано частиною сьомою статті 108 Закону № 2136-VIII, що вказує на зв`язок предмета спору у цій справі із оцінюванням кандидатів, що завершується оприлюдненням лише резолютивної частини рішень щодо кандидатів, які отримали оцінку "не відповідає", або ж рішень з мотивуванням за їх письмовою вимогою.
На думку Дорадчої групи, звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі фактично свідчить про незгоду позивача з положеннями закону, відповідно до яких оприлюднення повного тексту рішень Дорадчої групи щодо кандидатів на посаду судді КСУ, які отримали оцінку "не відповідає" за критеріями високих моральних якостей або визнаного рівня компетентності у сфері права, можливе лише на письмову вимогу таких кандидатів. Фактично позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на оскарження бездіяльності Дорадчої групи щодо оприлюднення запитуваних рішень та зобов`язання їх оприлюднити.
Посилалася Дорадча група також на те, що оприлюднення її рішень входить до завершального етапу конкурсної процедури відбору кандидатур на посаду судді КСУ та є невід`ємною частиною цього етапу.
Крім того, на думку Дорадчої групи, у суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Підсумовуючи, Дорадча група зазначала, що оскільки справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, оскаржувана ухвала має бути скасована, а справа - передана Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
5 вересня 2024 року постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу Дорадчої групи експертів задоволено. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2024 року скасовано. Справу направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Велика Палати Верховного Суду виснувала, що оскарження дій чи бездіяльності Дорадчої групи щодо надання / ненадання копій повного тексту рішення з мотивуванням щодо кандидатів, які отримали оцінку "не відповідає" за критеріями високих моральних якостей або визнаного рівня компетентності у сфері права, перебуває у площині оцінювання Дорадчою групою таких кандидатів у процесі конкурсного відбору, а тому відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та частини дев`ятої статті 108 Закону № 2136-VIII ця справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та частини дев`ятої статті 108 Закону № 2136-VIII ця справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, є помилковим з таких міркувань.
Направляючи справу на продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Велика Палати Верховного Суду погодилася з доводами апеляційної скарги про те, що віднесення спорів за участю Дорадчої групи до інстанційної підсудності Верховного Суду не пов`язується із суб`єктним складом учасників справи, а обумовлене саме предметом оскарження, який охоплює не лише її рішення, але і дії чи бездіяльність Дорадчої групи щодо оцінювання кандидатів на посаду судді КСУ.
Велика Палати Верховного Судутакож зауважила, що хоча ОСОБА_1 і посилається у позовній заяві на положення Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації", характер заявлених ним позовних вимог свідчить про оскарження протиправної, на його думку, відмови Дорадчої групи оприлюднити її рішення щодо певних кандидатів на посаду судді КСУ на етапі завершення конкурсного відбору.
Не погоджуємось з висновком Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
На підставі положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Згідно з приписами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів КСУ у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді КСУ, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді КСУ.