ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 308/2184/14-ц
провадження № 61-1433св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівни, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки Вікторії Олександрівни, ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки В. О., ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису нотаріуса.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, на підставі якого 12 травня 2009 року приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В. О. вчинила виконавчий напис № 444 про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) боргу у розмірі 677 090,87 грн.
Вважає, що виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки вказана в ньому сума заборгованості на момент його вчинення не була безспірною, зокрема була значно меншою, ніж та, щодо якої вчинено цей виконавчий напис.
Подана стягувачем нотаріусу заява про вчинення виконавчого напису не відповідає вимогам, встановленим пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Виконавчий напис містить виправлення, зроблені нотаріусом, водночас 05 травня 2009 року він (позивач) подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, що свідчить про наявність спору між сторонами.
Також виконавчий напис вчинений із порушенням порядку вчинення нотаріальної дії за межами Ужгородського районного нотаріального округу, на окремому аркуші від оригіналу документу, який встановлює заборгованість, що, у свою чергу, є порушенням закону про нотаріат, за відсутності відповідної оплати за вчинення нотаріальної дії, а також за відсутності відомостей щодо обґрунтованості та безспірності майнових вимог стягувача.
Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням приписів чинного законодавства, заборгованість, зазначена у ньому, на момент вчинення цього напису була спірною, у виконавчому написі були зроблені виправлення та дописки, позивач просив скасувати виконавчий напис від 12 травня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В. О., зареєстрований у реєстрі за № 444, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 677 090,87 грн боргу, поновивши строк звернення до суду з цим позовом через його пропуск із поважних причин.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Вищий спеціалізований суд України вказав, що суди не дослідили надані ОСОБА_2 . приватному нотаріусу докази безспірності заборгованості за договором позики, не врахували, що існування спору щодо розміру заборгованості за договором позики у суді на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення із боржника за виконавчим написом нотаріуса.
Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що норми часини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а заборгованість ОСОБА_1 визначено у доларовому еквіваленті, унаслідок чого взагалі не перевірено правильність розрахунку такої заборгованості.
Також суди належним чином не з`ясували питання наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України підстав для закриття провадження у даній справі, з урахуванням наявних рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування виконавчого напису нотаріуса від 12 травня 2009 року № 444 та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису від 12 травня 2009 року № 444 таким, що не підлягає виконанню.
При новому судовому розгляді справи рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2021 року у складі судді Бенца К. К. в задоволенні позову відмовлено.
Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису. Суд зазначив, що оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису).
Окрім того, зважаючи на те, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі за спором щодо оскарження вчиненого ним виконавчого напису, суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог до нього, як неналежного відповідача.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2022 року скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Поновлено строк звернення до суду з позовом. Скасовано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В. О., виданий 12 травня 2009 року, зареєстрований у реєстрі за № 444, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 677 090, 85 грн боргу.
Виходячи з того, що на день видачі виконавчого напису мав місце не вирішений спір щодо наявності заборгованості, а розмір такої заборгованості, визначений у написі, не був безспірним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом без з`ясування обставин безспірності заборгованості боржника, що є підставою для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
20 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лещинець Л. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 361/1488/19, від 08 квітня 2021 року в справі № 766/13967/17, від 29 червня 2022 року в справі № 727/10017/18, від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 29 вересня 2023 року в справі № 204/8591/20, від 29 вересня 2023 року в справі № 204/8591/20, від 28 травня 2020 року в справі № 918/440/19, від 24 квітня 2019 року в справі № 569/8314/14-ц, від 09 вересня 2020 року в справі № 207/380/16-ц, від 29 вересня 2021 року в справі № 369/11118/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 922/643/19, від 15 жовтня 2019 року в справі № 908/1090/18, від 17 грудня 2019 року в справі № 641/1793/17, від 10 жовтня 2019 року в справі № 910/2164/18, від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 902/201/19, від 13 вересня 2023 року в справі № 755/21821/21, від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20 січня 2024 року приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 200/3452/17, від 14 серпня 2019 року в справі № 519/77/18, від 15 квітня 2020 року в справі № 474/106/18, від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 29 вересня 2023 року в справі № 204/8591/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 207/380/16-ц, від 28 травня 2020 року в справі № 918/440/19, від 24 квітня 2019 року в справі № 569/8314/14-ц, від 29 вересня 2021 року в справі № 369/11118/17, від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 922/643/19, від 15 жовтня 2019 року в справі № 908/1090/18, від 17 грудня 2019 року в справі № 641/1793/17, від 10 жовтня 2019 року в справі № 910/2164/18, від 26 листопада 2019 року в справі № 902/201/19, від 08 липня 2019 року в справі № 910/2164/18, від 13 вересня 2023 року в справі № 755/21821/21 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лещинець Л. В. зазначає, що в момент вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем ОСОБА_2 було подано всі документи, яких вимагало чинне законодавство для вчинення виконавчого напису і які були доказом безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики. Оскільки заперечень від ОСОБА_1 на пропозицію нотаріуса сплатити борг не надходило, підстав вважати про наявність спору між ОСОБА_1 га ОСОБА_2 у нотаріуса не було. Зазначеного апеляційний суд не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що вказана у виконавчому написі сума боргу була спірною, Водночас суд першої інстанції правильно, повно і всебічно перевірив вказані обставини і ухвалив законне рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність підлягає поновленню у зв`язку з тим, що в даному випадку має місце переривання строку позовної давності шляхом пред`явлення до відповідачки ОСОБА_2 позовів, які виникають з одних і тих же правовідносин, з укладеного між сторонами договору позики.
Окрім того, скасування виконавчого напису не є належним способом захисту у спірних правовідносинах, а таким способом захисту є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що залишилось поза увагою апеляційного суду. У справі, що переглядається, позивач не звертався до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Задовольняючи вимогу позивача, суд апеляційної інстанції не врахував, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що факт правомірності дій нотаріуса під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису уже був неодноразово підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05 листопада 2013 року у справі № 2- 5962/11, а також рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2011 року у справі № 2-п- 690/10. Вказаними судовими рішеннями було встановлено обставини, що спростовують доводи позивача у цій справі, і підставам заявленого позову у цій справі уже була надана правова оцінка, за наслідками якої доводи позивача були визнані неспроможними.
Аналогічні за містом доводи містить й касаційна скарга приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки В. О.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що, оскільки оспорюється, передусім, правильність вчиненої нотаріусом дії, то нотаріус повинен бути відповідачем у справі.
Вимога про скасування виконавчого напису є належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у справі і суди попередніх інстанцій правомірно визначили статус приватного нотаріуса саме як відповідача у справі. Приватний нотаріус не заявляв клопотань про зміну свого статусу як учасника судового процесу.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, з`ясував усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті, а сам висновок суду відповідає обставинам справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/2184/14-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки Вікторії Олександрівни, ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису нотаріуса.
01 березня 2024 року матеріали справи № 308/2184/14-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року справу № 308/2184/14-ц призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що 08 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 позику в розмірі 404 000,00 грн, що на день укладення договору становило 83 394,00 доларів США, терміном до 07 листопада 2008 року.
Пунктом 3 зазначеного договору позики передбачено, що у разі девальвації протягом строку цього договору національної грошової одиниці України, позичальник зобов`язується повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 83 394,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.
Відповідно до пункту 6 договору позики, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу та три відсотки річних від простроченої суми.