ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 372/2174/22
провадження № 61-10472св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Державний виконавець Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чуйко Геннадій Геннадійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк", банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. (приватний нотаріус Бондар І. М.), державний виконавець Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чуйко Г. Г.
(далі - державний виконавець Чуйко Г. Г.), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ "КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) та
ОСОБА_1 укладений договір кредиту № KIO0GK00830388.
26 березня 2014 року позивача було призвано на військову службу і з березня 2015 року у нього почалися затримки зі сплатою платежів за кредитним договором.
Незважаючи на зазначене, банк на порушення вимог статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військово службовців та їх сімей" нараховував позивачу заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та пеню.
31 липня 2022 року позивачу стало відомо, що 16 липня 2020 року приватний нотаріус Бондар І. М. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на належне йому нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у загальному розмірі 49 811,90 дол. США.
Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості, не звернув уваги на те, що банк звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису з пропуском строку, він не отримував повідомлення про усунення порушень виконання зобов`язання, ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис, вчинений 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Бондар І. М., зареєстрований у реєстрі за № 571, про стягнення з нього на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором кредиту від 05 квітня 2007 року № KIO0GK00830388, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16 липня
2020 року № 571, вчинений приватним нотаріусом Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року № KIO0GK00830388.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не довів, що для вчинення нотаріальної дії та встановлення безспірності заборгованості ним було надано всі необхідні документи й відповідно на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість за кредитним договором була безспірною, а також дотримання строків звернення з відповідною вимогою, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року АТ "КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 14 червня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14, від 20 липня 2021 року у справі
№ 922/2604/20, 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
А також заявник посилається на те, що на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, як на підставу для скасування судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги
ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій належно не дослідили зібрані у справі докази, не звернули уваги на те, що позивач не довів, що сума заборгованості за договором кредиту на час вчинення нотаріусом виконавчого напису була іншою, ніж та, яка зазначена у ньому до стягнення, а також не надав доказів погашення заборгованості, що дає підстави для висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суди не врахували, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним, а отже у кредитора виникає право вимагати виконання боржником обов`язків за договором кредиту, зокрема й право на примусове стягнення боргу, у будь-який час, а тому дійшли помилкового висновку про порушення приватним нотаріусом вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат".
Крім того, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з чим помилково погодився апеляційний суд, про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 0000,00 грн, оскільки розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та не підтверджений відповідними доказами.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 липня 2023 року касаційну скаргу АТ "КБ "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "КБ "ПриватБанк"з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України; витребувано з Обухівського міського суду Київської області матеріали цивільної справи № 372/2174/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2023 року матеріали справи № 372/2174/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 05 квітня 2007 року між ЗАТ "КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № KIO0GK00830388, за умовами якого позивач отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 50 820,00 дол. США, з яких: 44 000,00 дол. США - для придбання нерухомого майна, 6 820,00 дол. США - для сплати страхових платежів.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за зазначеним договором кредиту 06 квітня 2007 року сторони уклали договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Після укладення зазначених договорів, ОСОБА_1 сплачував платежі за договором кредиту своєчасно.
26 березня 2014 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу.
З березня 2015 року почалися затримки зі сплатою платежів за договором кредиту.
16 липня 2020 року приватним нотаріусом Бондар І. М. вчинено виконавчий напис № 571, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості в сумі 49 811,90 дол США.
Постановою державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чуйко Г. В. від 26 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № 68368857 з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса від 16 липня 2020 року № 571.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 372/1624/23 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року № KIO0GK00830388, яка станом
на 17 березня 2023 року становить 50 986,34 дол. США, з яких: 21 624,82 дол. США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 11 440,05 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 2 112,00 дол. США - заборгованість за комісією, 15 809,47 дол. США - пеня.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України
від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія
(пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до норми цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року
№ 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний нотаріус
Бондар І. М. не дотримався вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису, зокрема: виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не посвідчено нотаріально; банк звернувся із заявою про вчинення нотаріальної дії з пропуском трирічного строку з часу виникнення права вимоги; банк не надав нотаріусу доказів безспірності заборгованості за договором кредиту.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що такий висновок судів є помилковим, оскільки позивач не довів, що сума заборгованості за договором кредиту на час вчинення нотаріусом виконавчого напису була іншою, ніж та, яка зазначена у ньому до стягнення. Крім того, укладений між сторонами кредитний договір є чинним, а отже у кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язків за договором кредиту, зокрема й право на примусове стягнення боргу, у будь-який час.
Перевіривши зазначені доводи АТ "КБ "ПриватБанк" Верховний Суд виходить з такого.
Щодо безспірності вимог кредитора
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як Законом України "Про нотаріат", так і спеціальним Законом України "Про іпотеку".
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у згаданому Переліку документів.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.