ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 727/3835/23
провадження № 61-18642св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2023 року в складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив розірвати договір № 6 про пайову участь у будівництві від 17 вересня 2021 року, укладений з відповідачем.
Позов мотивований тим, що 17 вересня 2021 року він уклав з відповідачем вищевказаний договір, відповідно до умов якого сторони домовились про пайову участь ОСОБА_2 у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4.1. договору він зобов`язався передати ОСОБА_2 квартиру, зазначену в пункті 2. 1. договору, до 01 травня 2022 року.
На цей час він не створив об`єкт нерухомого майна, який є предметом спірного договору, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 93,80 кв. м. Такі обставини зумовлені, зокрема, відмовою у видачі декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 13 лютого 2022 року.
Причиною відмови у видачі вказаного свідоцтва стало наявність припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 12 березня 2020 року. На даний час ним вживаються заходи щодо усунення виявлених Інспекцією недоліків.
Вказані обставини свідчать про неможливість виконання будівництва об`єкту в строки та на умовах, зазначених в договорі.
Він неодноразово пропонував ОСОБА_2 розірвати договір та повернути їй кошти, адже для усунення недоліків будівництва необхідний більш тривалий час, однак відповідач звернулась в правоохоронні органи із заявою, відповідно до якої він нібито незаконно заволодів її грошовими коштами.
Така заява є безпідставною, оскільки він повідомляв відповідача про існування обставин, які унеможливлюють виконання ним умов вищезазначеного договору.
Він надіслав на адресу ОСОБА_2 лист № 2-01/23 від 26 січня 2023 року з пропозицією підписати додану до листа додаткову угоду, якою гарантував повернення сплачених нею коштів в повному обсязі за умови розірвання договору № 6 про пайову участь у будівництві від 17 вересня 2021 року. Відповідач отримала цей лист 02 лютого 2023 року особисто, однак не відреагувала на нього.
Оскільки він допустив істотне порушення умов договору, пов`язане з неможливістю передачі у встановлений строк майна, у зв`язку з чим відповідач позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні спірного договору, ФОП ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності передбачених статтею 651 ЦК України підстав для розірвання оспорюваного договору. Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21 (910/12050/21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Обраний ним спосіб захисту передбачений статтею 16 ЦК України. Він звернувся до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з пропозицією про розірвання договору, проте у двадцятиденний термін не отримав відповіді на неї.
Земельні ділянки та обʼєкт будівництва належать на праві власності не позивачу, а третій особі, відтак він не наділений правом передавати у власність інших осіб майно, зазначене в пункті 2.1 спірного договору.
Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу, не заслухавши його представника, чим порушив його право на відкритий судовий розгляд та справедливий суд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Чернівці.
29 лютого 2024 року справа № 727/3835/23 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір № 6 про пайову участь у будівництві, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язується в строк до 01 травня 2022 року передати у власність ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 93,80 кв. м, а ОСОБА_2 зобов`язується передати ФОП ОСОБА_1 100 % суми на будівництво, що складає 55 000,00 доларів США.
Відповідач повністю виконала умови договору № 6 в частині 100 % оплати вартості квартири в день підписання договору.
ФОП ОСОБА_1 не заперечував проти проведення ОСОБА_2 ремонтних та оздоблювальних робіт в квартирі АДРЕСА_3 за власний рахунок, що підтверджується додатковою угодою № 1 до договору № 6 про пайову участь у будівництві від 04 липня 2022 року.