ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/368/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
на рішення Господарського суду Сумської області
(головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А., судді: Котельницька В.Л., Яковенко В.В.)
від 07.03.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.)
від 01.05.2024
у справі № 920/368/17
за позовом ING Bank N.V.
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
про стягнення 39 441 346,04 дол. США (1 060 012 639,96 грн),
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
до ING Bank N.V.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", Публічного акціонерного товариства "Інг Банк Україна"
про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права,
за участю представників учасників справи:
позивача - Прохур К.В.
відповідача - Танчик О.М.
третьої особи ПАТ "Інг Банк Україна" - Прохур К.В.
від третіх осіб ТОВ "ТехноІмпорт", ТОВ "Іскра-Турбогаз", ТОВ "Сумське машинобудівне НВО" - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ING Bank N.V. звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 39 441 346, 04 доларів США.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним були сплачені ПАТ "Інг Банк" за гарантією, виданою на забезпечення виконання відповідачем умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 укладеного з ПАТ "Інг Банк", в порядку регресу.
1.3. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до Господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву, в якій просило суд визнати недійсним правочин (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), вчинений шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна"; визнати відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
1.4. Ухвалою від 09.09.2020 Господарський суд Сумської області заяву Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про залишення без розгляду зустрічного позову в частині (вх. №7954 від 09.09.2020) - задовольнив, залишив без розгляду зустрічний позов в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна.
1.5. Зустрічний позов в частині визнання недійсним правочину, вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна" мотивовано тим, що Гарантія є удаваним правочином, який вчинено Банком та Материнською компанією (позивачем за первісним позовом) з метою приховування іншого правочину - відступлення права вимоги.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь ING Bank N.V. 39 441 346,04 доларів США; 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним правочину (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 Публічному акціонерному товариству ІНГ Банк Україна відмовлено.
2.2. Задовольняючи вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу суми боргу, сплаченої гарантом за Гарантією, виданої на забезпечення виконання позичальником умов договору про надання фінансових послуг.
Відмовляючи у задоволенні вимоги зустрічного позову в частині визнання недійсним Гарантії, місцевий господарський суд виходив з того, що Гарантія не є правочином з відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), оскільки не відбулася заміна сторони у зобов`язанні між позичальником і Банком за основним договором, до гаранта не перейшло право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували у Банка за основним договором, а тому вимоги законодавства щодо необхідності реєстрації договору про відступлення права вимоги за кредитним договором з нерезидентом до Гарантії не застосовується. До того ж, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено чим порушуються його права видачою Гарантії.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі № 920/368/17 в оскаржуваних частинах залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість первісних позовних вимог, виходячи з того, що зобов`язання гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до позичальника щодо стягнення заборгованості в межах суми, сплаченої ним за Гарантією. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ "Сумське НВО" на користь ING Bank N.V. 10 000,00 доларів США.
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним правочину, вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна"
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №920/368/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення з відповідача 10 000,00 дол. США, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувані в цій частині рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2. Підставами касаційного оскарження АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.4. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 547 Цивільного кодексу України та пунктів 2, 9 та 18 Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 639;
- статей 2, 16, 21, 22 Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою.
Вважає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до правовідносин по справі положення статей 560 - 569 Цивільного кодексу України щодо порядку видачі та виконання банківських гарантій, що не підлягали застосуванню.
3.5. ING Bank N.V. у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач невірно тлумачить природу регресного зобов`язання, яке у нього виникло перед позивачем, а також не розмежовує правовідносини, пов`язані з видачею та реалізацією Гарантії (які виникли між позивачем та Банком), з правовідносинами, що виникли у зв`язку з правом регресу (виникли між позивачем та відповідачем); суди обох інстанцій у цій справі правильно встановили, що до правовідносин регресу, з яких виник спір, підлягає застосуванню українське право.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
22.05.2008 між ПАТ "Інг Банк України" (Банк) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг № 08/012 (в подальшому зазначений договір було викладено в новій редакції від 14.10.2010), відповідно до якого сторони передбачили, що кредитна лінія відкривається загальним розміром 41 000 000,00 доларів США.
За черговою заявкою клієнта № 110, 08.05.2015 Банк надав клієнту кредит за договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41 000 000 доларів США на строк до 22.05.2015.
22.05.2015 Банк надав клієнту кредит за договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41 000 000 доларів США на підставі заявки клієнта № 111.
В заявці № 111 від 22.05.2015 датою повернення кредиту визначено 29.05.2015. Проте клієнт зобов`язання з повернення кредиту за договором про надання фінансових послуг у строк передбачений договором та зазначений в заявці № 111 не виконав.
30.01.2017 ING BANK N.V., юридична особа, створена за законодавством Королівства Нідерландів (Гарант), видано Гарантію № 2016/26/01 на забезпечення виконання ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.
Відповідно до умов Гарантії гарант взяв на себе зобов`язання, протягом строку дії Гарантії (з 30.01.2017 по 31.01.2018 включно), безумовно та безвідклично сплатити ПАТ "Інг Банк України" (далі - Банк) будь-яку заборгованість перед Банком за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (далі - кредит), який укладено між Банком та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позичальник), в межах суми 41 000 000,00 доларів США.
Гарант має сплатити заявлений Банком розмір заборгованості протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення за визначеним Гарантією змістом.
16.02.2017, у зв`язку з неповерненням позичальником (відповідачем) кредиту, Банк - ПАТ "Інг Банк України" направив вимогу гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення такого змісту (тип повідомлення 799):
"Ми посилаємося на вашу Гарантію № 2016/26/01. Позичальник не погасив свою заборгованість за кредитом у встановлений строк, і така заборгованість залишається непогашеною. Просимо вас сплатити суму 39 441 346,04 доларів США на наш рахунок ностро № 400920379, SWIFT КОД CHASUS33. Додатково повідомляємо вам наступне: випадком невиконання зобов`язань вважається нездійснення ПАТ "Сумське НВО" (позичальником) оплати будь-якої суми за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (зі змінами та доповненнями від 14.10.2010). Ми підтверджуємо, що позичальник не виконує зобов`язання за договором. Станом на 15.02.2017, сума непогашеної заборгованості за договором становить: 39 441 346,04 доларів США, з яких: 32 800 000,00 доларів США основного боргу, 6 641 346,04 доларів США відсотків за користування кредитом. Просимо здійснити оплату протягом 3 робочих днів, але не пізніше 21.02.2017".
16.02.2017 гарант повідомив позичальника листом № 413/1 про отримання від Банку вимоги за гарантією на суму 39 441 346,04 доларів США, яка має бути виконана не пізніше 21.02.2017, у зв`язку з настанням випадку невиконання за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.
Зазначена у вимозі сума була сплачена гарантом Банку 21.02.2017, що підтверджено повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ, згідно якого: Установа платник ING Bank N.V., Отримувач коштів ІНГ Банк Україна.
Таким чином, гарант здійснив оплату Банку суми в розмірі 39 441 346,04 доларів США за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.
За умовами Гарантії гарант має право зворотної вимоги (регресу) до позичальника в межах суми, сплаченої гарантом за першою вимогою.
Отже, гарант (позивач) має право зворотної вимоги (регресу) до позичальника (відповідача) в розмірі суми, що була ним сплачена Банку, а саме: 39 441 346,04 доларів США.
Враховуючи факт сплати гарантом Банку, за вимогою по Гарантії 39 441 346,04 доларів США та неповернення вказаної суми позичальником гаранту, гарант має право зворотної вимоги до позичальника, тому звернувся до суду з цим позовом.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Відповідно до статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що стороною, яка повинна здійснити виконання/невиконання за регресним зобов`язанням, тобто повернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості, є позичальник (відповідач).
Місцезнаходженням позичальника - АТ "Сумське НВО" є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, питання повернення/неповернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватись матеріальним правом України.
До того ж судами враховано, що сторонами за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 є юридичні особи, зареєстровані на території України, що в свою чергу також свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин норм матеріального права України.