Постанова суду № 334/6063/18 від 07.08.2024 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення з жилого приміщення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 334/6063/18

провадження № 61-5900св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Вельможко Олег Олександрович, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року у складі судді Гнатюка О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог за первісним позовом

У серпні 2018 року ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення з жилого приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 як наймодавець та ОСОБА_3 як наймач уклали договір найму житла, згідно з яким ОСОБА_1 надав у безстрокове користування жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, наймачу ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_8, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Згідно з пунктом 2.5 договору найму вказані в ньому члени сім`ї наймача користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із цього договору.

Згідно з пунктом 4.5 договору найму плата за користування жилим приміщенням вноситься не пізніше 25 числа наступного календарного місяця.

Проте відповідачі не сплачували за користування квартирою. Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість відповідачів за період з грудня 2017 року до червня 2018 року склала 10 276,13 грн.

Враховуючи наведене, ОСОБА_9 просив суд розірвати договір найму жилого приміщення та виселити відповідачів із квартири.

Короткий зміст вимог за зустрічним позовом

У лютому 2019 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними внаслідок їх вчинення під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

На обґрунтування вимог зустрічного позову зазначено, що на початку лютого 2019 року ОСОБА_6 дізнався, що квартира за адресою: АДРЕСА_2, стала належати ОСОБА_1 .

У травні 2015 року ОСОБА_1 звертався до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_10 та до третіх осіб, вказаних у цьому позові, про стягнення заборгованості, але позов був залишений без розгляду.

Мати позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_11 - мати трьох повнолітніх дітей, двоє з яких є особами з інвалідністю II групи: син ОСОБА_3, 1974 року народження, дочка - ОСОБА_4, 1979 року народження. Упродовж тривалого періоду сім`я жила із заробітку позивача за зустрічним позовом та його матері на підставі періодичних (несистематичних) заробітків.

У 2012-2014 роках матеріальне становище сім`ї внаслідок погіршення загальної економічної ситуації в країні, а також ряду сімейних проблем суттєво погіршилося. У 2013 році мати перенесла захворювання на пневмонію, плеврит та супутні хвороби, у жовтні-листопаді того ж року перебувала на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні 9-ї міської клінічної лікарні. Для лікування та її реабілітації позивачу та матері довелося позичати грошові кошти у рідних, знайомих та друзів. Так, зокрема, мати позичила у ОСОБА_12 27 000 грн, у ОСОБА_13 3 000 дол. США.

Навесні 2014 року сім`я перебувала у вкрай тяжкому фінансовому становищі. Декілька банків, до яких вони зверталися за наданням кредиту, у цьому відмовили. Після цього мати побачила оголошення кредитного брокерського агентства "Era finance", яке пропонувало кредити до 300 000 грн у готівковій формі. Під час особистої зустрічі матері з представником агентства їй було пояснено, що кредити оформлюються через нотаріуса і тільки за умови застави квартири.

23 травня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 94 500 грн, хоча фактично вона отримала готівкою 80 000 грн. З метою забезпечення позики того ж дня між ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір та передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю.

ОСОБА_6 вважає, що договір позики та договір іпотеки укладені під впливом вкрай тяжких обставин, а тому мають бути визнані недійсними.

Про те, що договір позики і договір іпотеки укладені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6 та його матір`ю ОСОБА_11 на вкрай невигідних умовах свідчить та обставина, що строк виконання зобов`язання обумовлений моментом вимоги, а за несвоєчасне виконання зобов`язання договором передбачений у розмірі 100% від суми позики.

За несвоєчасне виконання зобов`язання передбачено право позикодавця звернути стягнення на предмет іпотеки, вартість якої, як мінімум, утричі перевищує суму позики.

Третя особа за цим зустрічним позовом, брат позивача ОСОБА_3, є особою з інвалідністю II групи з діагнозом "помірно виражена деменція внаслідок епілепсії з рідкими генералізованими нападами".

У момент укладання договору іпотеки ОСОБА_3 не розумів значення і наслідки своїх дій. Він не усвідомлював, що може втратити єдине для нього (особи з інвалідністю) місце проживання та свою єдину власність.

Посилаючись на вказані обставини та положення статті 233 ЦК України, ОСОБА_6 просив визнати договір позики, укладений 23 травня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1, а також договір іпотеки, укладений 23 травня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю., недійсними внаслідок їх вчинення під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1, здійснену на підставі іпотечного договору від 23 травня 2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Т. Ю.; повернути право власності на кв. АДРЕСА_1 до первісного стану.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2019 року замінено померлого 12 вересня 2018 року позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року первісний позов задоволено.

Розірвано договір найму житла, укладений 12 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення з жилого приміщення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів несплату відповідачами плати за користування жилим приміщенням понад шість місяців.

Виселяючи малолітню ОСОБА_7, місцевий суд вказав про те, що малолітня на час розгляду справи фактично не проживає у спірній квартирі, у зв`язку з чим районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування не вбачає за можливе надати висновок про доцільність виселення/не виселення дитини з квартири.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_6 не є стороною цього правочину, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11, а тому є неналежним позивачем у справі за позовом про визнання договору позики недійсним і з цих підстав у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки, місцевий суд виходив із того, що позивач за зустрічним позовом не довів, що оспорюваний договір іпотеки укладений під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах та що його волевиявлення не відповідало внутрішній волі й не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним договором.

Суд першої інстанції вказав на те, що не може визнати тяжкою обставиною, яка вплинула на укладення договору іпотеки, наявність хвороби у ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні не доведено, що грошові кошти, отримані від договору позики, яка забезпечувалась іпотекою, були витрачені саме на його лікування.

Також суд не погодився з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що договір іпотеки має бути визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_3 не розумів значення і наслідки своїх дій.

ОСОБА_3 є повнолітньою особою, у суду відсутні відомості щодо обмеження його дієздатності, у зв`язку із чим він має право самостійно або через представника здійснювати захист своїх порушених прав у суді шляхом подання відповідного позову та доведення вказаних обставин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3 у частині задоволених первісних позовних вимог.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження заявлених вимог за цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Вельможко О. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення із жилого приміщення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що місцевий та апеляційний суди в оскаржених судових рішеннях застосували статті 509, 526, 529, 538, 627-629, 640 810, 811, 821 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19.

Заявник вважає, що суди ухвалили рішення у справі на підставі недопустимих доказів, зокрема вказує про те, що подані ОСОБА_1, правонаступником якого ОСОБА_2, письмові докази є лише копіями, які не посвідчені у встановленому порядку, а їх оригінали до суду не подавалися. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на проживання у спірній квартирі до укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору найму житла і останні не уповноважували його укладати вказаний правочин.

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, про підписання договору найму житла та написання розписки про наявність боргу нічого пояснити не може. Крім того, вважає, що суд не міг виселити відповідачів без надання іншого житла.

Провадження у суді касаційної інстанції

10 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦУПК України.

10 липня 2023 року матеріали цивільної справи № 334/6063/18 надійшли до Верховного Суду.

23 травня 2023 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А. у касаційному провадженні № 61-5900св23 на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_14 та Фаловську І. М.

03 червня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_14 у касаційному провадженні № 61-5900св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М.

04 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на праві приватної власності (кожному по частині) належала кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради 05 грудня 2007 року, зареєстрованого Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 23 січня 2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно з реєстраційним номером 21852559, у книзі: 256, номер запису про право власності 37259, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 17463829, виданим орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 23 січня 2008 року.

23 травня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 94 500 грн.

Відповідно до пункту 7 договору позики від 23 травня 2014 року на вимогу позикодавця сума позики підлягає поверненню позичальником протягом чотирнадцяти календарних днів з дня направлення позикодавцем вимоги про це. У разі прострочення виконання зобов`язання за договором з позичальника стягується штраф у розмірі 100% від суми позики.

З метою забезпечення позики 23 травня 2014 року між ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір та передано останньому в іпотеку кв. АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.1. договору іпотеки від 23 травня 2023 року визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником ОСОБА_11 основного зобов`язання за договором іпотеки та в інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, що виникають з договору іпотеки, виникає в іпотекодержателя у випадках, обумовлених умовами договору позики, цього договору та чиним законодавством України.

29 вересня 2014 року ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. звернувся до ОСОБА_11 із заявою з вимогою про усунення у тридцятиденний строк порушення зобов`язання, що виникло з договору позики від 23 травня 2014 року. ОСОБА_1 у заяві зазначив, що у разі невиконання цієї вимоги, ним будуть вжиті заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме кв. АДРЕСА_1 .

13 січня 2015 року ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю. звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 із заявою з вимогою про усунення у тридцятиденний строк порушення зобов`язання, що виникло з договору позики від 23 травня 2014 року. ОСОБА_1 у заяві вказав, що у разі невиконання цієї вимоги ним будуть вжиті заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме кв. АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на праві власності з 31 серпня 2016 року належить кв. АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 з однієї сторони (як наймодавець) та ОСОБА_3 з іншої сторони (як наймач) уклали договір найму житла, згідно з яким ОСОБА_1 надав у безстрокове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, наймачу ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_11, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи.

ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Запорізьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області, актовий запис № 5755.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 березня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т. Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 1728, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з квартири АДРЕСА_1, є його дочка ОСОБА_2 .

За пунктом 2.5 договору найму члени сім`ї наймача, що зазначені у пункті 1.1 цього договору, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з цього договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору найму за користування жилим приміщенням з наймодавця щомісяця справляється плата. Розмір плати за користування жилим приміщенням на перший місяць становить 1 500 грн без ПДВ. Розмір плати за кожен наступний місяць користування жилим приміщенням визначається шляхом множення розміру плати за попередній місяць на офіційно визначений індекс інфляції (індекс споживчих цін) у попередньому місяці. За неповний календарний місяць користування розмір плати визначається пропорційно до кількості днів фактичного користування жилим приміщенням упродовж такого календарного місяця.

Відповідно до пункту 4.6 договору найму плата за користування жилим приміщенням та плата за комунальні послуги вносяться наймачем по день фактичного повернення жилого приміщення.

Відповідачі не надали суду доказів внесення орендної плати за користування квартирою на підставі укладеного договору найму.

Станом на день звернення з позовом заборгованість відповідачів перед ОСОБА_1 за період із грудня 2017 року до червня 2018 року склала 10 276,13 грн.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 червня 2020 року, складеного комісією у складі головного спеціаліста відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Бабки А. О., начальника відділу адміністративно-правової роботи РА ЗМР по Дніпровському району Доніної Н. О., малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року переглядалось в апеляційному порядку у частині задоволених первісних позовних вимог та в касаційному порядку оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, то в іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2022 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року Верховним Судом не переглядаються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо розірвання договору найму жилого приміщення

Згідно із статтями 526, 530, 601, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (частина перша статті 810 ЦК України).

Положеннями частини третьої статті 815 ЦК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором.

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.

................

Перейти до повного тексту