ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа №400/14386/23
адміністративне провадження № К/990/16435/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (судді: Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад 2023 року.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначив, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, доказом чого є Указ Президента України від 17 жовтня 2019 року №760/2019. Проте за листопад 2023 року суддівська винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася, що є порушенням його прав на оплату праці.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 17 жовтня 2019 року №760/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва безстроково.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.
Наказом голови Ленінського районного суду м. Києва від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку із призовом на військову службу.
На підставі цього наказу ОСОБА_1 до 19 липня 2022 року отримував середньомісячний заробіток судді.
19 липня 2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, який вніс зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, скасувавши право мобілізованих громадян на збереження середнього заробітку.
У зв`язку з цим, 19 липня 2022 року головою Ленінського районного суду м. Миколаєва було видано наказ №12ос/г/22 "Про припинення виплати середньомісячного заробітку ОСОБА_1".
Згідно з пунктом 1 цього наказу, слова "і середньомісячного заробітку" було виключено з наказу від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 "Про увільнення судді ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу".
Пунктом 2 наказу встановлено припинення з 19 липня 2022 року нарахування та виплати середньомісячного заробітку судді Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період.
За листопад 2023 року ОСОБА_1 не отримував суддівську винагороду.
Не погоджуючись із невиплатою суддівської винагороди за листопад 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за листопад 2023 року. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад 2023 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що виплата суддівської винагороди судді здійснюється з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим законом.
Як зауважив суд першої інстанції, у цьому законі відсутні положення, які б передбачали припинення нарахування та виплати суддівської винагороди судді, призваному на військову службу. При цьому в частині другій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Також суд першої інстанції підкреслив, що позов стосується нарахування та виплати суддівської винагороди, встановленої Законом України "Про судоустрій і статус суддів", тому видання наказу від 19 липня 2022 року № 12ос/г/22 "Про припинення виплати середньомісячного заробітку ОСОБА_1" не звільняє відповідача, як розпорядника бюджетних коштів місцевих судів, від обов`язку виконувати вимоги статті 148 цього Закону.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють фінансування судів щоджо виплати суддівської винагороди на підставі відповідних наказів голів суддів, якими визначається розмір суддівської винагороди, яка підлягає сплаті судді відповідного суду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач згідно з наказом від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 був увільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із прийняттям на військову службу із збереженням за ним місця роботи, посади та середнього заробітку.
В подальшому, на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 19 липня 2022 року, якими виключено норму статті 119 КЗпП про нарахування середнього заробітку під час проходження військової служби за мобілізацією, наказом голови Ленінського районного суду Миколаєва від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 припинено нарахування та виплату середньомісячного заробітку судді.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ненарахування та невиплата позивачу суддівської винагороди за листопад 2023 року були здійснені на підставі вказаного наказу. Оскільки позивач не оскаржив цей наказ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у цьому спорі протиправної бездіяльності відповідача у межах цього спору.
Такі висновки суд апеляційної інстанції зробив з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22.
Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" норм, які передбачають припинення нарахування суддівської винагороди судді, призваному на військову службу, і зазначив, з посиланням на рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року у справі №8-рп/2013, що поняття "суддівська винагорода" в контексті спірних правовідносин є рівнозначним поняттю "оплата праці".
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовав висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22, від якого необхідно відступити.
Скаржник наголошує на тому, що "середній заробіток" та "суддівська винагорода" є різними поняттями, які регулюються різними законами та обчислюються за різними формулами. Виплата середнього заробітку згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України не є тотожною виплаті суддівської винагороди у розумінні Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Середній заробіток розраховується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 за два останні місяці перед подією, тоді як суддівська винагорода - щомісячно на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" . Зазначає, що норми статті 119 Кодексу законів про працю України не можуть регулювати спірні правовідносини.
Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції залишилось не врахованим, що наказом голови суду йому було припинено виплату середнього заробітку, однак відсутній будь-який наказ про виплату суддівської винагороди.
На підставі вказаного, скаржник просить відмовитися від висновків у справах №340/5033/22, №340/5054/22, та зазначити, що наявність наказу про припинення виплати середнього заробітку не впливає на виплату суддівської винагороди, оскільки виплата такої здійснюється на підставі наказу про вступ судді до виконання службових обов`язків (зарахування до штату суду) і за відсутності наказу про припинення виплати саме суддівської винагороди бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України є протиправною. відшкодування шкоди (стягнення збитків) у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка мали бути нарахована позивачу, коли він працював на посадах у органах прокуратури, тобто перебував на публічній службі.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону №1402-VIII.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини першою статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року визначено, що основним завданням управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Кіровоградської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Кіровоградської області з метою створення належних умов діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та місцевих загальних судів Кіровоградської області.
Заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Кіровоградської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1402-VІІІ голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.
Поряд з тим, Законом №1402-VІІІ не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди.