ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 420/1473/23
адміністративне провадження № К/990/37135/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року (суддя: Василяка Д.К.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (судді: Кравченко К.В., Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди служби з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року; з 01 вересня 2022 року по 18 вересня 2022 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн пропорційно дня участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди служби: з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року; з 01 вересня 2022 року по 18 вересня 2022 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він у період з 01 серпня 2022 року по 06 вересня 2022 року перебував в районі ведення військових дій - селі Посад-Покровському Херсонського району Херсонської області, однак факт виконання позивачем бойового завдання протягом вказаного періоду виконання обов`язків військової служби не було зафіксовано командуванням військової частини НОМЕР_1, адже йому не було доведено жодного наказу (про вибуття до району ведення військових дій, про прибуття з виконання бойового завдання, про виплату додаткової винагороди тощо). На підтвердження факту безпосередньої участі в бойових діях позивач посилається на отримане 29 вересня 2022 року ним вогнепальне осколкове сліпе поранення згідно з відомостями первинної медичної картки від 29 вересня 2022 року. Позивач зазначає, що 08 вересня 2022 року отримав наказ командира роти про наступ, який полягав у просуванні в несправній бойовій машині через мінне поле без попередньої вогневої підготовки, що підтверджується поясненнями щодо службового розслідування, у зв`язку з чим відмовився від його виконання. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 вересня 2022 року №247 позивача з 18 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини, а з 19 вересня 2022 року - з усіх видів забезпечення військової частини. Згодом, 08 жовтня 2022 року, наказом командира військової частини № НОМЕР_3 "Про результати службового розслідування" за невиконання бойового наказу його було позбавлено виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за вересень 2022 року. Уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за серпень та вересень 2022 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 27 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн має військовослужбовець, чия безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, підтверджується документально. Такими документами є бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира. У цьому випадку виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини.
Отже, ключовою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн суди першої та апеляційної інстанції вважали наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, а також виконання відповідного бойового наказу (розпорядження).
Відсутність документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах або відмова військовослужбовця від виконання бойових наказів (розпоряджень), за висновком судів першої та апеляційної інстанції, є підставою для невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, згідно з положеннями окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29.
При визначенні правомірності або протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди за серпень 2022 року, суди попередніх інстанцій встановили, що документальне підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року відсутнє. Виходячи з цього суди у справі дійшли висновку про відсутність підстав для включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за серпень 2022 року. При цьому суди попередніх інстанцій акцентували на тому, що позивачу за серпень 2022 року була виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Щодо правомірності або протиправної бездіяльності відповідача у питанні виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за вересень 2022 року, суди у справі встановили, що відповідно до наказу "Про результати службового розслідування" від 08 жовтня 2022 року №1170 та висновків акта службового розслідування, позивач відмовився виконувати бойовий наказ від 07 серпня 2022 року №1 та бойове розпорядження від 08 вересня 2022 року №80. З огляду на факт відмови позивача від виконання бойового наказу, суди у справі дійшли висновку про відсутність підстав для включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за вересень 2022 року.
У зв`язку з викладеним, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за серпень та вересень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" немає.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на безпідставність застосування окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 через те, що воно не було зареєстроване, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку. На це суд апеляційної інстанції вказав, що прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, отож констатував, що це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:
абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункт 3 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного окремого доручення для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;
пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 підпункт 9.7 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, частину першу статті 48 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24 березня 1999 року в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 внаслідок як власне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення), так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).
Скаржник оспорює висновок судів попередніх інстанцій про те, що окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. Скаржник підкреслює, що це доручення не було зареєстроване, не пройшло правову експертизу і не набрало чинності у встановленому законодавством порядку. На його думку, єдиним нормативно-правовим актом, що регулює виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану, є постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Крім того, скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку може бути підставою для позбавлення його права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Скаржник стверджує, що перелік видів дисциплінарних стягнень, зазначений у частині першій статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України", є вичерпним і не підлягає додатковому тлумаченню. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено цією нормою, скаржник вважає, що позбавлення його права на виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року відбулося поза межами правового поля. Скаржник також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" не містить положень, що дозволяють позбавлення додаткової винагороди.
Також, скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за серпень 2022 року через відсутність в матеріалах справи документального підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях в цей період. Така позиція судів попередніх інстанцій, з погляду скаржника, суперечить принципу правової визначеності та порушує право позивача на справедливий суд, передбачене частиною першою статті 2 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому висловила прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції під час вирішення цієї справи правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 15 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) визнано поважними причини пропуску адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1, строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на особливий період військового стану у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року №40 старшого солдата запасу ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого стрільця 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
08 вересня 2022 року позивач отримав наказ командира роти про наступ, однак відмовився виконувати його, оскільки наступ полягав у просуванні в несправній бойовій машині через мінне поле без попередньої вогневої підготовки.
На підставі статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року №1806 "Про призначення службового розслідування" було проведено службове розслідування для з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового наказу, зокрема, старшим солдатом ОСОБА_2, старшим стрільцем 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 вересня 2022 року №247 старшого солдата ОСОБА_1, колишнього старшого стрільця 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 15 вересня 2022 року №142-РС на посаду солдат резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_5, вирішено вважати таким, що вибув із пункту постійної дислокації військової частини і таким, що 18 вересня 2022 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в місто Межиріч Дніпропетровської області.
З 18 вересня 2022 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1, а з 19 вересня 2022 року - з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу "Про результати службового розслідування" від 08 жовтня 2022 року №1170, старший солдат ОСОБА_1 пояснив, що він 08 вересня 2022 року отримав бойове розпорядження від командира роти ОСОБА_3, яке, на його думку, було злочинним. Наказ командира, зі слів позивача, полягав у наступному: наступ без вогневої підтримки; наступ передбачалось зробити на замінованій території; техніка була несправною, а саме: двері десанту не відчинялися з середини; не організовано евакуацію поранених з поля бою; в наступ повинні були йти свідомо не здатні до бойових дій.
Під час проведення службового розслідування заяв, клопотань та зауважень від позивача не надходило.
Згідно з витягом з вказаного наказу, ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08 жовтня 2022 року №1170 "Про результати службового розслідування" було поновлено грошове забезпечення. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби було наказано здійснити перерахунок грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1, колишньому старшому стрільцю 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, за серпень-вересень, оскільки факт самовільного залишення військової частини не підтвердився. Водночас вирішено не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за невиконання бойового наказу.
Указаний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1170 не був скасований і не оскаржувався позивачем.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12 грудня 2022 року №7877 старший солдат ОСОБА_1 в період з 04 травня 2022 року по 31 липня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно з рапортом командира військової частини НОМЕР_1 та карткою особового рахунку військовослужбовця №903 за 01/2022 - 12/2022, старшому солдату ОСОБА_1 за серпень 2022 року була виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30 000,00 грн.
За вересень 2022 року ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", не виплачувалася.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).