ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 580/3675/23
адміністративне провадження № К/990/43662/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року (суддя: Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням несення військової служби у період дії воєнного стану, за період з червня 2022 року по серпень 2022 року включно;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням несення військової служби у період дії воєнного стану, за період з червня 2022 року по серпень 2022 року включно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з проходженням з 12 березня 2022 року військової служби в Збройних Силах України у період дії воєнного стану він набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Однак, відповідач не нарахував позивачу додаткову винагороду в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за проходження військової служби у період з червня по серпень 2022 року. Позивач підкреслював, що на момент спірних правовідносин не існувало наказів Міністерства оборони України, які б одночасно підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Тож посилання відповідача на вчинення позивачем дисциплінарного проступку шляхом самовільного залишення військової частини не може бути підставою для позбавлення позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Крім того, статтею 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України" визначено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що накладаються на військовослужбовців, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Статуту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 11 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були обґрунтовані підстави для невиплати позивачу спірної додаткової винагороди у період з червня 2022 року по серпень 2022 року.
Як указали суди першої та апеляційної інстанції, за приписами пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суди у справі встановили, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину з 22 червня 2022 року по 12 серпня 2022 року, у зв`язку з чим дійшли висновку, що відповідач за вказані місяці правомірно не здійснював виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Аргумент позивача про відсутність у статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України" такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, ці суди вважали непереконливим, зазначивши, що не притягнення позивача до відповідальності за самовільне залишення військової частини не є підставою для її виплати.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме: пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану", пункт 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, частину першу статті 48 Закону України "Про Дисциплінарний статус Збройних Сил України" №551-XIV від 24 березня 1999 року в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", внаслідок вчинення ними дисциплінарного правопорушення та/або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Скаржник уважає, що пункт 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, стосується виключно тих складових грошового забезпечення, які визначені цим Порядком. Спірна додаткова винагорода у період дії воєнного стану була визначена лише постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Тож зазначена норма не може застосовуватися як нормативна підстава невиплати додаткової винагороди, до правовідносин, які мали місце у період з червня 2022 року по серпень 2022 року.
Також скаржник указує, що факт вчинення ним дисциплінарного правопорушення не може бути підставою для позбавлення його виплати додаткової винагороди, передбаченої саме постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Як указує скаржник, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України", є вичерпним та такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачає, тому позбавлення виплати додаткової винагороди здійснено поза межами правового поля. Принагідно зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" не передбачає можливості позбавлення виплати додаткової винагороди.
Позиція інших учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 грудня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №580/3675/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2004 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 березня 2022 року № 2 ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду командира бойової машини-командира третьої механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 червня 2022 року № 116 ОСОБА_1 з 22 червня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1, знятий з котлового та з грошового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 серпня 2022 року № 165 позивач з 12 серпня 2022 року повернувся до підрозділу, поставлений на котлове та грошове забезпечення.
За довідкою (випискою по картці/рахунку) Приватбанку від 31 березня 2023 року позивачу 26 серпня 2022 року було виплачено відповідачем заробітну плату за липень у сумі 13 952,45 грн.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2023 року №1744, наданим на адвокатський запит представника позивача - адвоката Гайструка А.С., відповідач повідомив, що відповідно до наказів військової частини НОМЕР_1 позивач з 22 червня 2022 року по 12 серпня 2022 року самовільно залишив частину, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений премії та додаткової винагороди у червні-серпні 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", рішення Міністра оборони України від 25 лютого 2022 року №3164/з." При цьому проінформував, що у вересні - жовтні 2022 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 100 000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у червні-серпні 2022 року, звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.