ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 400/5837/23
адміністративне провадження № К/990/10111/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 400/5837/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Ярощука В.Г.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 28.02.2018;
1.2. зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, розміром 83 625,23 грн, за період з 01.08.2015 по 28.02.2018.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі № 400/3118/21 виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 83625,23 грн з урахуванням раніше виплаченої суми. Тому відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III) відповідач зобов`язаний був у місяці виплати позивачу заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення (травень 2023 року), виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за кожен з відповідних місяців періоду невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 28.02.2018 по день фактичної виплати - 18.05.2023.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 19.08.2020 № 158 позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення з 19.08.2020.
5. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/3573/20 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 28.02.2018.
6. 31.01.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 400/3118/21 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та раніше здійсненні виплати.
7. На виконання рішення суду у справі № 400/3118/21 відповідач нарахував і виплатив 18.05.2023 позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 79924,71 гривні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024, позов задоволено частково:
8.1. визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
8.2. зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
8.3. у задоволенні решти позовних відмовлено.
9. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, спираючись на правову позицію щодо застосування норм Закону № 2050-III у подібних правовідносинах, викладену в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 і від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, виходив з того, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
9.1. Суди попередніх інстанцій висновували, що факт виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не позбавляє позивача права на отримання спірної компенсації, так як відповідні нарахування індексації грошового забезпечення, право на отримання яких позивачем підтверджено рішенням суду, мали здійснюватися щомісячно з виплатою позивачу грошового забезпечення. Суди обох інстанцій уважали застосовним до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Порядку № 1078, викладеного зокрема у постановах від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, відповідно до якого у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.
9.2. Однак враховуючи, що відповідач на виконання пункту 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі № 400/3118/21 виплатив 18.05.2023 позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а за період з 01.08.2015 по 31.12.2015 в матеріалах справи відсутні докази несвоєчасності виплати позивачу індексації, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 01.08.2015 по 31.12.2015 не підлягають.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
10.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 7 Закону № 2050-ІІІ, викладених у постановах від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20 та від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, відповідно до якого необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті, а тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
10.3. Касатор наголошує, що за обставинами цієї справи позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, а тому право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
10.4. Також, за доводами касаційної скарги, скаржник уважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у цій справі, позаяк нарахування виплат в межах бюджетних асигнувань провадиться скаржником з дозволу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Таким чином, рішення про виплату або не виплату відповідних коштів, за твердженням скаржника, приймає одноособово Департамент фінансів Міністерства оборони України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 виконує відповідне рішення Департаменту. Отже, на думку касатора, в даному випадку фактичному оскарженню підлягають не дії ІНФОРМАЦІЯ_1, а рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
10.5. У цьому зв`язку скаржник наполягає, що цей позов поданий не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, а тому суд на підставі частини третьої статті 48 КАС України до ухвалення рішення у справі за згодою позивача повинен був замінити первісного відповідача належним відповідачем Департаментом фінансів Міністерства оборони України, або принаймні залучити цей Департамент в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
10.6. На підставі наведеного, скаржник доводить, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору, а саме:
- судом першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі з`ясовано природу правовідносин та в порушення вимог частини 3 статті 48 КАС України не вирішено питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем або не вирішено питання щодо залучення співвідповідача - Департаменту фінансів Міністерства оборони України;
- судом другої інстанції під час підготовки справи до апеляційного розгляду порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 306 КАС України, оскільки, з підстав, зазначених вище у даній касаційній скарзі, не залучено в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент фінансів Міністерства оборони України.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційна скарга залишена без руху із встановленням терміну для усунення недоліків шляхом подання Суду оригіналу документу про сплату судового збору
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2024 після усунення касатором недоліків відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою № К/990/10111/24.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 відмовлено у зупиненні виконання рішення суду першої інстанції, закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. ОСОБА_1, не погодившись із доводами касаційної скарги, направив Суду письмовий відзив, за змістом якого просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, наголошуючи на тому, що на виконання приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суди при вирішенні цього спору врахували сталу практику Верховного Суду у подібних правовідносинах та ухвалили законні та обґрунтовані рішення.
14.1. Підкреслюючи, що в постанові суду апеляційної інстанції роз`яснено, що ця постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 уважає, що відповідач спеціально звертається до Верховного суду із касаційною скаргою поданою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, щоб затягнути процес виконання рішення суду через небажання його виконувати, при цьому порушуючи його право на справедливе судочинство. У зв`язку з цим позивач просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі № 400/5837/23.
Оцінка Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення.
17. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.