УХВАЛА
27 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 800/501/17
Провадження № 11-64заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
представниці позивача - адвоката Кучерук Н. С.,
представниці відповідача - Пантюхової Л. Р.,
представника третьої особи - Кабінету Міністрів України Шокуна О. В.,
представника третьої особи -Служби безпеки України Осипова Д. О.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Президента України, треті особи: ОСОБА_1, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, - про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" у частині
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року (судді Васильєва І. А., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В., Шишов О. О.).
УСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (далі - позивач, ТОВ "М.С.Л.") звернулося до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1, Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), Служба безпеки України (далі - СБУ), у якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просило визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Указ Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 133/2017) у частині введення в дію рядка 96 додатка 2 до рішення РНБО від 28 квітня 2017 року, яким до ТОВ "М.С.Л." застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік.
2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ "М.С.Л." посилалось на те, що Указ № 133/2017 виданий з порушенням вимог статей 19, 106 Конституції України, оскільки ним не вчинялось жодних дій, які б створювали реальні або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також він не містить мотивів та відомостей стосовно того, що стало підставою для його прийняття відповідно до вимог статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ "Про санкції" (далі - Закон № 1644-VIІ).
3. Позивач наголосив, що єдиною іноземною особою, під контролем якої перебуває ТОВ "М.С.Л.", є громадянин Кіпру (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1), до якого персональні санкції оскаржуваним Указом № 133/2017 не застосовано. Тобто його дії не були підставою для застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л.".
4. Крім того, вказав, що доказами вчинення кримінальних дій, за які законодавство передбачає застосування санкцій, є вироки судів за ознаками злочинів проти основ національної безпеки та підтримку тероризму, проте такі вироки щодо позивача відсутні, що свідчить про безпідставність оскаржуваного Указу № 133/2017 в частині, що стосується позивача. Єдине кримінальне провадження було ініційовано за частиною першою статті 258-5 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму) самим бенефіціаром позивача у зв`язку із включенням ТОВ "М.С.Л." до осіб, до яких застосовуються санкції Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015, закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, що підтверджується постановою Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року.
5. Разом з тим, на переконання позивача, в основу оскаржуваного Указу № 133/2017 покладено свавільне застосування закону, що суперечить як чинному законодавству, так і рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2017 року відкрив провадження у справі та призначив її до попереднього розгляду.
7. У зв`язку з початком роботи Верховного Суду на виконання підпункту 1 пункту 1 та підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 22 лютого 2023 року відмовив ТОВ "М.С.Л." у задоволенні позову.
10. Рішення суду мотивоване тим, що позивач належить до суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції на підставі Закону № 1644-VIІ, оскільки є юридичною особою, яка перебуває під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземця.
11. Встановлені СБУобставини і зібрані з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів відповідно до мети їх застосування матеріали в сукупності є належними підставами для внесення первісних пропозицій до РНБО щодо застосування спеціальних санкцій до позивача і містять відомості, які підтверджують, що позивач є суб`єктом, до якого можуть бути застосовані санкції, і його дії, про які йдеться в наведених документах, є підставою для застосування санкцій.
12. Видаючи оскаржуваний Указ № 133/2017, відповідач реалізував свої конституційні повноваження в порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.