Постанова
Іменем України
28 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 761/38813/21
Провадження № 14-76цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2021 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що останній 22 жовтня 2020 року через Єдиний портал електронних послуг "Дія" подав заяву про надання йому статусу безробітного. У заяві зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства.
1.2. Наказом Шевченківської філії Київського міського центру зайнятості від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 29 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2021 року як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.
1.3. 12 березня 2021 року Київський міський центр зайнятості склав акт № 800 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в якому встановив, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2018 року зареєстрований у Раді адвокатів Київської області та в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного мав право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.
1.4. 09 квітня 2021 року Київський міський центр зайнятості наказом № НТ 210409 припинив реєстрацію відповідача як безробітного у зв`язку із встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, зокрема наявності у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також припинив виплату йому допомоги. Крім того, 25 березня 2021 року позивач прийняв рішення про повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 34 056,47 грн, про що відповідач був повідомлений, проте коштів у добровільному порядку не повернув.
1.5. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 34 056,47 грн.
2. Короткий зміст судових рішень і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року в задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.
2.1.1. Судове рішення мотивоване тим, що тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на позивача, проте він не довів наявності таких обставин у цій справі. Натомість відповідно до наданої Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві довідки ОСОБА_1 за період часу 2020 рік - ІІІ квартал 2021 року не отримував доходів від адвокатської діяльності. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю та не отримував доходу від неї, що унеможливлює повернення нарахованого та виплаченого йому матеріального забезпечення як безробітному.
2.2. Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову Київського міського центру зайнятості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 34 056,47 грн та судовий збір у розмірі 5 675,00 грн.
2.2.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України.
2.2.2. Відповідач у період перебування на обліку як безробітний був зареєстрований у Раді адвокатів Київської області та мав право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Інформації про зупинення або припинення вказаної діяльності ним не надано. Отже, ОСОБА_1 не скористався своїм правом і не зупинив дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю при поданні заяви про надання йому статусу безробітного, а тому не міг вважатися незайнятою особою та не мав права на отримання допомоги по безробіттю.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1.16 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
3.1.1.Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не приховував, що з 21 вересня 2018 року зареєстрований у Раді адвокатів Київської області та має право на здійснення адвокатської діяльності. Ці дані також доступні у вільному доступі на відповідному сайті Ради адвокатів регіону. Саме позивач був зобов`язаний перевірити відомості щодо відповідача перед призначенням допомоги по безробіттю, а фактичне призначення допомоги по безробіттю означає відповідність його всім критеріям, установленим законодавством для отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. При цьому, на переконання заявника, жоден документ чи опитувальник, який він заповнював при оформленні запиту на отримання статусу безробітного на Єдиному порталі електронних послуг "Дія", не містив питання чи розділу щодо наявності чи відсутності у нього права на заняття адвокатською діяльністю.
3.1.2.Крім того, заявник наголосив, що у спірний період не отримував доходів від адвокатської діяльності, тому, на його думку, умисного невиконання обов`язків та зловживання правами в розумінні частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не було.
3.2.У серпні 2023 року Київський міський центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.
3.2.1.Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не врахував положення Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення", відповідно до яких статус особи як безробітної визначається саме відсутністю у неї зайнятості (роботи), а не наявності доходу від такої зайнятості чи заробітку. Водночас, якщо особа забезпечена роботою, проте з будь-яких причин не отримує за цю роботу заробітку, така особа не набуває статусу безробітного, оскільки віднесена до категорії зайнятого населення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а.
3.2.2.Крім того, Київський міський центр зайнятості зазначає, що відповідач безпідставно посилається на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (спір щодо особи, яка працювала за цивільно-правовою угодою) та постанову Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц (спір щодо особи, яка є фізичною особою - підприємцем), оскільки у цих справах розглядався спір щодо особи, яка не мала статусу адвоката та, відповідно, діяльність якої не регулювалася Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
3.2.3.Також, як зазначає Київський міський центр зайнятості, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а та від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19, проте в зазначених справах спір розглядався щодо сплати страхових внесків адвокатами, які перебувають у трудових відносинах або дія адвокатського свідоцтва яких зупинена. Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1 є самозайнятою особою, а відтак не має правового значення, чи перебуває він на обліку в органах Державної фіскальної служби України та, відповідно, подавав чи не подавав відповідні звіти щодо отриманого доходу.
3.2.4.Таким чином, Київський міський центр зайнятості вважає, що з моменту отримання права на заняття адвокатською діяльністю відповідач є самозайнятою особою, тобто забезпечує себе роботою самостійно, а тому не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. Відсутність доходу від адвокатської діяльності не скасовує статусу адвоката як самозайнятої особи.
4. Рух справи в суді касаційної інстанції
4.1. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження.
4.2. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
4.3. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та від 11 вересня 2019 року у справі №802/213/17-а, а також від постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц (провадження № 61-9212св18) щодо застосування положень Законів України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"та "Про зайнятість населення".
4.3.1. Ухвала мотивована тим, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та прийняте згідно з ним законодавство про адвокатську діяльність не передбачає жодних умов забезпечення (сприяння) зайнятості адвокатів, на відміну від попереднього Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року N 2887-XII, який такі умови містив, зокрема за рахунок обов`язкового залучення адвокатів до участі у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги. При цьому на місцеві органи державного управління був покладений обов`язок сприяти адвокатам та адвокатським об`єднанням у вирішенні соціальних питань, надання їм в оренду для роботи приміщень, встановлення пільги щодо орендної плати за їх використання тощо. З часу прийняття Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" кількісний склад осіб, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, зростав. Зокрема, за інформацією Національної асоціації адвокатів України на кінець 2023 року в Єдиному реєстрі адвокатів України було зареєстровано близько 47 тис. адвокатів, які не зупинили/не припинили адвокатську діяльність.
4.3.2. Отже, на думку колегії суддів Касаційного цивільного суду:
- саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (права на таку діяльність) жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, не обмежує особу займатися іншою професійною діяльністю або працювати за трудовим договором, як і не виключає неможливості особи, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката);
- нездійснення адвокатської діяльності або безробіття адвоката не є обставинами несумісності відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не зобов`язують адвоката подавати заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;
- тлумачення пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" дає підстави для висновку, що статус безробітного може набути особа за таких умов: 1) працездатний вік до призначення пенсії; 2) готовність та здатність приступити до роботи; 3) відсутність роботи і, як наслідок, відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів;
- призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме з наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримувати заробіток (дохід), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи / надання послуг);
- необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою (який забезпечує себе роботою) є не формальна наявність в особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ), а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності, та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності;
- про зловживання адвокатом при отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю може свідчити лише його реальна зайнятість, тобто отримання доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності, а тягар доказування безпідставного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття (недобросовісності набувача) покладається на платника відповідних грошових сум.
4.3.3. Натомість у постановах Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та від 11 вересня 2019 року у справі № 802/213/17-а, а також у постанові Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц (провадження № 61-9212св18) викладено протилежну правову позицію та зазначено, що адвокат не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та до моменту зупинення / припинення цього права відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
4.3.4. З огляду на викладене вище колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що є підстави для відступлення від висновку, викладеного в наведених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду та просить зробити висновок про те, що:
"призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме з наявністю / відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримувати заробіток (дохід), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи / надання послуг);
необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою є не формальна наявність в особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності, та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності;
про зловживання адвокатом при отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю може свідчити лише його реальна зайнятість, тобто отримання доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності, а тягар доказування безпідставного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття (недобросовісності набувача) покладається на платника відповідних грошових сум".
5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
5.1. Суди встановили, що з 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та набув право на заняття адвокатською діяльністю.
5.2. 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через Єдиний портал електронних послуг "Дія" подав заяви до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю.
5.3. Того ж дня йому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю на підставі частини першої статті 43 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
5.4. 12 березня 2021 року провідним інспектором відділу розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості за участю начальника того ж відділу складено акт № 800, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного був зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та мав право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.
5.5. 09 квітня 2021 року Київський міський центр зайнятості наказом № НТ 210409 припинив реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного, у зв`язку із встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, зокрема наявності у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також припинив виплату йому допомоги. Крім того, 25 березня 2021 року позивач прийняв рішення про повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 34 056,47 грн.
5.6. Пред`являючи позов, Київський міський центр зайнятості стверджував, що ОСОБА_1 приховав факт наявності у нього незупиненого права на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Щодо можливості присвоєння адвокату статусу безробітного
6.1. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення")
6.2. Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення").
6.3. У пунктах 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведено такі визначення: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
6.4. Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
6.5. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність і працює індивідуально, є самозайнятою особою.
6.6. У пункті 14.1.226 статті 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності чи працівником у межах незалежної професійної діяльності.
6.7. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
6.8. У пункті 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та підпункті 7 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, у редакції, що діяла до 31 грудня 2014 року, законодавець визначив, які особи забезпечують себе роботою самостійно. До них належать особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.