ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 953/4935/22
провадження № 51-1974км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001390, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Харкові, зареєстрований у АДРЕСА_1 ), фактично проживає в АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність таістотні порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на невідповідність вироку суду приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а ухвали суду апеляційної інстанції - статтям 404, 419 цього Кодексу.
Посилається на недотримання судами засади безпосередності, порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливого судового розгляду, грубе ігнорування практики та висновків Верховного Суду.
Стверджує, що судовий розгляд відбувся з чисельними порушеннями загальних засад кримінального провадження. Обставинам справи, а також доказам, у тому числі показанням свідка, висновкам проведених експертиз суд надав невірну правову оцінку. Питання відповідності дій потерпілого вимогам закону з технічної та правової точки зору не вирішувалось.
Зазначає, що суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації обвинуваченим права надати суду пояснення та довести свою невинуватість, зокрема безпідставно відмовив у клопотанні сторони захисту про підготовку обвинуваченого до допиту, обмежив у належній підготовці до виступу у судових дебатах, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 349 КПК України, позбавивши ОСОБА_7 можливості спростувати пред`явлене обвинувачення, та не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав.
Указує, що суд досліджував надані прокурором докази вибірково, клопотання сторони захисту про повне дослідження всіх доказів проігнорував,внаслідок чого ОСОБА_7 був обмежений у праві на захист, не мав можливості доводити свою невинуватість, посилаючись на докази у справі. Також суд на порушення ст. 357 КПК України не дослідив речовий доказ - автомобіль, що було необхідно для встановлення місця ДТП, оскільки сторона обвинувачення не вжила для цього всіх можливих заходів, а на переконання сторони захисту зіткнення відбулося за межами пішохідного переходу. Крім того, суд не звернув уваги, що у ході судово-медичної експертизи не проведено повних та об`єктивних досліджень, які б достовірно встановили, коли та від чого потерпілий отримав тілесне ушкодження.
Стверджує, що після завершення досудового розслідування було суттєво обмежено право сторони захисту на доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, у тому числі речового доказу і медичної документації потерпілого.
Так, повістку про виклик ОСОБА_7 до слідчого було оголошено незаконно, з порушенням установленого ч. 9 ст. 135 КПК України для цього строку (не пізніше ніж за три дні до дня, коли його зобов`язано прибути за викликом). Також ОСОБА_7 не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та не мав здогадуватися, з якого питання його викликають до суду. Ухвала слідчого судді про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не містить будь-якого посилання на порядок та спосіб ознайомлення з речовим доказом -автомобілем, а також з медичною документацією потерпілого, яка б підтверджувала наявність перелому правої стопи в останнього.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки вказаним фактам та відмовив у дослідженні доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, зокрема висновку експерта від 07 червня 2023 року № 19563, а також у допиті обвинуваченого ОСОБА_7 .
Вважає, що судами неправильно вирішено цивільний позов, адже ОСОБА_7, перебував у договірних відносинах зі страховою компанією. Установлюючи факт завдання моральної шкоди, суди проігнорували суперечності у часі відновлення потерпілого після перелому ноги, його активну участь у слідчих діях, необґрунтованість позовних вимог.
Зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права при вирішенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження. Так, на момент звернення до суду з обвинувальним актом закінчився строк досудового розслідування, оскільки постанова прокурора про зупинення досудового розслідування є незаконною; прокурор у постанові від 14 березня 2022 року послався на п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України в редакції від 01 травня 2022 року (коли зміни до вказаної норми закону набули законної сили). Підстав для зупинення досудового розслідування, викладених у постанові, ще не існувало.При цьому, на думку захисника, ніщо не заважало прокурору звернутися до суду з обвинувальним актом в межах досудового розслідування.
ІІ.Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_8 6572 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційні скаргизахисника ОСОБА_6 та законного представника потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково,вирокстосовно ОСОБА_7 змінено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_8 30 000 грн у рахунок процесуальних витрат на правову допомогу.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7, - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 вересня 2021 року, керуючи транспортним засобом - автомобілем "ГАЗ" моделі " 33021 КФУ-1" (д.н.з. НОМЕР_2 ), рухаючись зі швидкістю не менше 39 км/год по вул. Роганській в напрямку вул. Зубарєва у м. Харкові, об`єктивно маючи можливість побачити неповнолітнього пішохода ОСОБА_9, який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, при виході пішохода на нерегульований пішохідний перехід не знизив швидкості руху керованого ним автомобіля та не надав дорогу неповнолітньому пішоходу, внаслідок чого відбувся наїзд на останнього.
У результаті ДТП неповнолітній ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого уламкового перелому основи п`ятої плеснової кістки правої стопи зі зміщенням кісткових уламків.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника.
IV.Мотиви Суду
Щодо меж перегляду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом касаційної скарги захисника убачається, що останній, крім іншого, посилається на те, що судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб та дослідження доказів; висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності. Таким чином, захисникпосилається на неповноту судового розглядута невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,визначення яких міститься у статтях 410 - 411 КПК України, та просить надати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій.
Проте відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України перевірку цих обставиндоповноважень Суду законом не віднесено. Отже, Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів про закриття кримінального провадження
За матеріалами провадження захисник ОСОБА_6 звертався до суду першої інстанції з клопотанням про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 цього Кодексу, після повідомлення пропідозру, оскільки, на його думку, постанова про зупинення досудового розслідування є незаконною.
У клопотанні захисник стверджував, що 26 січня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру, тому строк досудового розслідування мав закінчитися 26 березня цього року. Проте прокурор постановою від 14 березня 2022 року зупинив досудове розслідування у кримінальному провадженні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України, вказавши при цьому редакцію закону, яка не набрала на той момент законної сили, тобто підстав для зупинення досудового розслідування, викладених у постанові, а саме "відсутності об`єктивної можливості подальшого проведення і закінчення досудового розслідування", ще не існувало.
Однак суд ухвалою від 09 лютого 2023 року у задоволенні клопотання відмовив.
Суд констатує, що у мотивувальній частині вказаної постанови дійсно є посилання на відсутність у провадженні об`єктивної можливості подальшого проведення і закінчення досудового розслідування.
Разом із тим, у мотивувальній частині постанови також зазначено, що досудове розслідування зупиняється, у тому числі, у зв`язку з неможливістю звернутися до суду з обвинувальним актом, що відповідає діючій на той момент редакції п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Прокурор мотивував своє рішення про необхідність зупинення досудового розслідування тим, що з 24 лютого по теперішній час (14 березня 2022 року) на території м. Харкова та Харківської області проводяться бойові дії і тому відсутня об`єктивна можливість закінчення досудового розслідування.
Суд не погоджується із твердженнями захисника про те, що ніщо не заважало прокурору звернутися до суду з обвинувальним актом, який ще не був складений, в умовах введення на всій території України, у тому числі в прикордонному Харкові, воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
У резолютивній частині постанови прокурора правильно зазначено: "зупинити досудове розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України".
Тому Суд дійшов висновку, що немає підстав вважати, що постанова прокурора про зупинення досудового розслідування є незаконною.
Щодо доводів про порушення приписів ст. 290 КПКУкраїни
У касаційній скарзі захисник стверджує, що від моменту завершення досудового розслідування право сторони захисту на доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, у тому числі речового доказу та медичної документації потерпілого, було суттєво обмежено.
Захисник указує, що повістку про виклик до слідчого, яку ОСОБА_7 отримав, було надано з порушенням установленого ч. 9 ст. 135 КПК України для цього строку (з п`ятниці на понеділок); що в смс-повідомленні про необхідність з`явитися до судубуло невірно зазначено ініціали ОСОБА_7 по-батькові та не вказано, з якого питання відбудеться судове засідання, а саме розгляд клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, й обвинувачений, не бажаючи здогадуватися, які ж причини виклику його до суду, у судове засідання не з`явився; що ухвала слідчого судді про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не містить будь-якого посилання на порядок та спосіб ознайомлення з речовим доказом - автомобілем, а також з медичною документацією потерпілого.
Разом із тим, Суд не вважає вказані порушення істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а захисник у касаційній скарзі не зазначає, яким чином наявність таких порушень вплинула на законність судових рішень.
У судовому засіданні сторона захисту клопотань про необхідність ознайомлення з матеріалами провадження не подавала.
Ураховуючи викладене, порушень вимог ст. 290 КПК України не встановлено.
Щодо висновків суду про доведеність винуватості засудженого
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, а їх оцінка не суперечить ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань неповнолітнього потерпілого і законного представника, свідка ОСОБА_10, які об`єктивно підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 15 вересня 2021 року; протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 ; висновком судово-медичної експертизи від 08 листопада 2021 року № 12-14/663-А/21; висновком судової автотехнічної експертизи від 16 грудня 2021 року № СЕ-19/121-21/26368-ІТ.