ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 753/10007/15-к
провадження № 51-7562км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ямпільчик Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ), не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 289, частинами 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року ОСОБА_10 засуджено: за ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки, а на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності; за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_10 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 289 КК на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, за ч. 3 ст. 289 КК (у редакції Закону України від 15 квітня 2008 року № 270-VI) на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_7 - 113 979,28 грн, ОСОБА_11 - 80 350,30 грн, ОСОБА_12 - 215 761,64 грн, ОСОБА_13 - 121 272,20 грн, а також на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 по 40 000 грн кожному.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_10 винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, що завдало значної та великої матеріальної шкоди, а також у підробленні офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, та у використанні завідомо підробленого документа, скоєних за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, у період часу з 14 серпня 2013 року по 29 квітня 2014 року ОСОБА_10 з метою незаконного заволодіння транспортними засобами на сайтах мережі "Інтернет" знаходив оголошення про здачу в оренду автомобілів, телефонував за вказаними в оголошеннях номерами телефонів та домовлявся про зустріч з власниками транспортних засобів або з особами, що їх представляли. Під час зустрічей у м. Києві ОСОБА_10 з метою введення потерпілих в оману та створення уявлення про вигідність передачі йому майна, повідомляв володільцям транспортних засобів або особам, що їх представляли, неправдиву інформацію про свій намір тимчасової оренди або подальшого придбання автомобілів, узгоджував умови тимчасової оренди або короткострокового користування автомобілів, писав розписки, або ж підписував договори про взяття автомобілів в оренду чи про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання. Потерпілі, будучи введеними в оману, передавали ОСОБА_10 належні їм автомобілі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від замка запалювання автомобіля. Після заволодіння у такий спосіб транспортними засобами ОСОБА_10 розпоряджався ними на власний розсуд, а саме реалізовувавїх іншим особам, передаючи при цьому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та комплект ключів, чим завдав потерпілим матеріальної шкоди, у тому числі значної та великої.
Зокрема, 21 січня 2014 року ОСОБА_10 заволодів автомобілем "Daewoo Lanos", державний номерний знак (далі - д. н. з.) НОМЕР_1, вартістю 47 338,80 грн, що належав ОСОБА_16, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_10 незаконно заволодів 14 транспортними засобами, завдавши потерпілим значної матеріальної шкоди, а саме:
- 14 серпня 2013 року - автомобілем "Geely FE-1", д. н. з. НОМЕР_2, вартістю 83 119,97 грн, що належав ОСОБА_17 ;
- 03 листопада 2013 року - автомобілем"Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_3, вартістю 80 350,30 грн, що належав ОСОБА_11 ;
- 18 грудня 2013 року - автомобілем "Daewoo Lanos TF 69Y", д. н. з. НОМЕР_4, вартістю 47 009,20 грн, що належав ОСОБА_18 ;
- 21 грудня 2013 року - автомобілем "Chevrole Lacetti", д. н. з. НОМЕР_5, вартістю 110 871,70 грн, що належав ОСОБА_19 ;
- 10 січня 2014 року - автомобілем "Daewoo Lanos", д. н. з. НОМЕР_6, вартістю 65 460 грн, що належав ОСОБА_20 ;
- 13 січня 2014 року - автомобілем "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7, вартістю 107 192,10 грн, що належав ОСОБА_21 ;
- 28 січня 2014 року - автомобілем "Opel Vivaro", д. н. з. НОМЕР_8, вартістю 85 080,57 грн, що належав ОСОБА_15 ;
- 06 лютого 2014 року - автомобілем "Volkswagen Transporter", д. н. з. НОМЕР_9, вартістю 99 621,60 грн, що належав ОСОБА_14 ;
- 12 лютого 2014 року - автомобілем "Ford Transid", д. н. з. НОМЕР_10, вартістю 94 342,95 грн, що належав ОСОБА_22 ;
- 01 березня 2014 року - автомобілем "Hyundai Sonata", д. н. з. НОМЕР_11, вартістю 121 272,02 грн, що належав ОСОБА_23 ;
- 10 березня 2014 року - автомобілем "Peugeot Parter", д. н. з. НОМЕР_12, вартістю 59 761,68 грн, що належав ОСОБА_24 ;
- 17 березня 2014 року - автомобілем "ZAZ Vida", д. н. з. НОМЕР_13, вартістю 91 069,36 грн, що належав ОСОБА_25 ;
- 19 березня 2014 року - автомобілем "Skoda Oktavia", д. н. з. НОМЕР_14, вартістю 83 234,30 грн, що належав ОСОБА_26 ;
- 29 квітня 2014 року - автомобілем "Ford Fusion", д. н. з. НОМЕР_15, вартістю 113 979,28 грн, що належав ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_10 21 лютого 2014 року незаконно заволодів автомобілем "Toyota Corolla", д. н. з. НОМЕР_16, вартістю 215 761,64 грн, що належав ОСОБА_12, чим завдав потерпілому великої матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_10, незаконно заволодівши автомобілем "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7, що належав на праві власності ОСОБА_21, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами з метою підроблення довіреності від імені ОСОБА_27 на право керувати та розпоряджатися цим автомобілем, при цьому надав свої анкетні відомості та передане йому потерпілою ОСОБА_21 свідоцтво про реєстрацію згаданого транспортного засобу на ОСОБА_27 . У подальшому невстановленою слідством особою було підроблено паспорт та облікову картку платника податків на ім`я ОСОБА_27 . Згодом 24 січня 2014 року невстановлена слідством особа, яка видала себе за ОСОБА_27, надала приватному нотаріусу ОСОБА_28 у АДРЕСА_3 ) вказані підроблені документи та передане ОСОБА_10 свідоцтво про реєстрацію автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7, на підставі яких ОСОБА_28 склала та посвідчила довіреність, до якої було внесено неправдиві відомості про те, що ОСОБА_27 уповноважує ОСОБА_10 бути її представником з питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7 .
Отримавши зазначену довіреність, ОСОБА_10, достовірно знаючи, що вона є підробленою, 31 січня 2014 року використав її, надавши приватному нотаріусу ОСОБА_29 у АДРЕСА_4 ) разом зі своїми паспортом та обліковою карткою платника податків, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7, на ОСОБА_27 . На підставі вказаних документів приватним нотаріусом ОСОБА_30 було складено та посвідчено довіреність, згідно з якою ОСОБА_10 від імені ОСОБА_27 (на підставі підробленої довіреності) уповноважує ОСОБА_31 розпоряджатися, експлуатувати, вчиняти правочини щодо користування автомобілем "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_7, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17, належить ОСОБА_27 .
Крім цього, після незаконного заволодіння належним ОСОБА_11 автомобілем "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_3, ОСОБА_10, з метою збуту зазначеного транспортного засобу, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами з метою підроблення довіреності від імені ОСОБА_32 на право керувати та розпоряджатися вказаним автомобілем, при цьому надав свої анкетні дані, а також передане йому потерпілим свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В подальшому невстановленою слідством особою було підроблено паспорт та облікову картку платника податків на ім`я ОСОБА_33 . Згодом 26 грудня 2013 року невстановлена слідством особа, яка видала себе за ОСОБА_11, надала приватному нотаріусу ОСОБА_34 у АДРЕСА_5 ) указані підроблені документи та передане ОСОБА_10 свідоцтво про реєстрацію автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_3, на підставі яких було складено та посвідчено довіреність, якою уповноважено ОСОБА_35 та ОСОБА_10 бути представниками ОСОБА_11 з питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля останнього.
Після отримання зазначеної довіреності 27 грудня 2013 року ОСОБА_10, достовірно знаючи, що довіреність на його ім`я є підробленою, використав її, надавши її разом зі своїми паспортом та обліковою карткою платника податків, а також зі свідоцтвом про реєстрацію автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_3, приватному нотаріусу ОСОБА_36 у АДРЕСА_6 ). На підставі наданих ОСОБА_10 документів ОСОБА_36 було складено та посвідчено довіреність, згідно з якою ОСОБА_10, який діяв на підставі підробленої довіреності від імені ОСОБА_32, уповноважив ОСОБА_35 бути представником його довірителя у відповідних органах ДАІ, Міністерстві транспорту, нотаріальних конторах, на митниці або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля "Citroen Berlingo", д. н. з. НОМЕР_3, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_18, належав ОСОБА_11 .
Київський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2023 року залишив вказаний вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього вирок та ухвалу й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що його вину не було доведено належними і допустимими доказами, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що він особисто підробляв документи, ставив у них підписи чи продавав орендовані ним авто; не підтверджено і наявності у нього умислу на заволодіння транспортними засобами; не доведено його обізнаності щодо фіктивності довіреностей, у тому числі на ім`я ОСОБА_11 . Уважає, що сам факт того, що він надавав для посвідчення довіреності свої анкетні дані та техпаспорт на авто не свідчить про його участь у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 КК. ОСОБА_10 стверджує, що сам є потерпілим у справі, оскільки був ошуканий групою осіб, у тому числі ОСОБА_37, які завчасно спланували ці злочини і використовували його, не повідомивши про істинність своїх намірів, а коли він це зрозумів, йому перестали надавати кошти для сплати оренди та припинили будь-який зв`язок з ним. Наполягає, що автомобілі брав виключно для створення приватного підприємства з приватних перевезень, що не було спростовано судом. Водночас зазначає, що не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК, оскільки користувався авто за згодою їх власників. На переконання автора скарги суд був упередженим, оскільки незважаючи на наявність достатніх доказів про вчинення злочину групою осіб, злочин було інкриміновано йому як вчинений одноособово. Крім того, ОСОБА_10 указує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту, у порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) попри клопотання захисника безпідставно повторно не дослідив докази та постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У доповненні до касаційної скарги засуджений стверджує, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати суду показання та викласти свою версію подій; натомість цей суд послався на його висловлювання, надані ним ( ОСОБА_10 ) в останньому слові, чим істотно порушив вимоги КПК. На думку сторони захисту апеляційний суд залишив поза увагою вказані порушення та не усунув їх. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, з огляду на зміст апеляційної скарги захисника, зобов`язаний був повторно дослідити докази, чого зроблено не було. Крім того, автор скарги зазначає про суворість призначеного йому судом покарання, зазначаючи, що застосований за сукупністю кримінальних правопорушень принцип часткового складання покарань не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисники ОСОБА_10 підтримали подану останнім касаційну скаргу з доповненнями до неї; потерпілий ОСОБА_7 та його представник - ОСОБА_8 заперечили проти її задоволення; прокурор вважала скаргу засудженого та доповнення до неї необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони захисту, думку потерпілого і його представника, міркування прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями до неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї, за її змістом, засуджений не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечує, по суті, достовірність фактичних даних, а також повноту судового розгляду, тоді як їх перевірки в силу закону (статті 433, 438 КПК) до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 289, частинами 3, 4 ст. 358 КК, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, котрі підтверджено фактичними даними, дослідженими та перевіреними у змагальній процедурі під час розгляду провадження й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_38, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_39, ОСОБА_11, ОСОБА_40, свідків ОСОБА_41, ОСОБА_42 ; даних, що містяться у: протоколах про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколах огляду предмета, протоколах огляду місця події, протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколах тимчасового доступу до речей і документів; копіях договорів оренди та про повну індивідуальну матеріальну відповідальність й додатків до них, копіях розписок; копіях свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу; експертних дослідженнях (почеркознавчих, товарознавчих експертиз); копіях квитанцій про сплату грошових коштів як орендної плати на рахунки потерпілих; даних, що містяться в документах щодо реєстраційних процедур з автомобілями, у тому числі, які стали підставою для зняття їх з обліку, а також на підставі інших документів, долучених до матеріалів кримінального провадження та досліджених судом, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, потерпілий ОСОБА_14 у ході судового розгляду пояснив, що 6 лютого 2014 року він за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 зустрівся з останнім з метою обговорення умов взяття належного йому (потерпілому) автомобіля "Volkswagen Transporter" в оренду. ОСОБА_10 пояснив, що у його сина є транспортна компанія і автомобіль буде використовуватися для перевезення деталей. ОСОБА_10 показав свій паспорт та пенсійне посвідчення працівника МВС. Оскільки після підписання договору оренди у ОСОБА_10 не вистачило коштів для сплати заставного внеску, він зателефонував сину і той запевнив ОСОБА_14, що перерахує необхідну суму. Приблизно через годину платіж було здійснено й автомобіль передано ОСОБА_10 . Через деякий час почалися затримки з оплатою оренди, а на початку квітня 2014 року кошти взагалі перестали надходити, але ОСОБА_10 по телефону переконував, що з`явиться, заплатить і надасть автомобіль для обслуговування, повідомляючи при цьому, що наразі він знаходиться не біля авто. Автомобіль було записано для проходження техогляду на 30 квітня 2014 року, потерпілий завіз шини на СТО і зателефонував ОСОБА_10, однак усі відомі телефонні номери було вимкнено. Він ( ОСОБА_14 ) став нервувати і по встановленій на автомобілі системі GPS-відстеження почав шукати свій транспотрний засіб та виявив у селі на території приватного будинку. Приїхавши з дружиною на вказане місце, знайшов свій автомобіль, але вже з іншими номерами, свідоцтво транспортного засобу було видано на ім`я ОСОБА_43, а тимчасовий реєстраційний талон - на ім`я ОСОБА_44 .
Потерпіла ОСОБА_38 (дружина ОСОБА_14 ) повідомила суду, що була присутньою 06 лютого 2014 року під час зустрічі її чоловіка з ОСОБА_10 і під час виявлення автомобіля та дала суду аналогічні показання щодо обставин переговорів і передачі автомобіля "Volkswagen Transporter" ОСОБА_10, щодо нестабільної оплати оренди, обставин розшуку автомобіля та його виявлення. При цьому звернула увагу, що 05 квітня 2014 року автомобіль вже було продано, проте ОСОБА_10 переконував, що автомобіль перебуває у нього. Також указала, що сплата за оренду повністю припинилася як тільки автомобіль зняли з обліку.
Наведені показання потерпілих узгоджуються з даними, що містяться у досліджених судом: договорі оренди транспортного засобу № 1 від 06 лютого 2014 року та акті прийому-передачі до нього, згідно з якими ОСОБА_10 отримав від ФОП ОСОБА_14 автомобіль "Volkswagen Transporter", д. н. з. НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_19, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу, комплект ключів до нього і поліс страхування; протоколі огляду предмета від 05 грудня 2014 року, зокрема, оригіналу довідки-рахунку серії НОМЕР_20 від 05 квітня 2014 року, виданої ОСОБА_45 ; копіях свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довідки-рахунку серії НОМЕР_21 від 19 квітня 2014 року, з яких убачається, що 08 квітня 2014 року вказаний автомобіль було зареєстровано у м. Прилуках Чернігівської області на ОСОБА_43, а 19 квітня 2014 року продано ОСОБА_46, видано на його ім`я тимчасовий реєстраційний талон та здійснено перереєстрацію транспортного засобу; протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30 квітня 2014 року, за змістом якої ОСОБА_14 повідомив про те, що 06 лютого 2014 року він здав в оренду ОСОБА_10 належний йому автомобіль "Volkswagen Transporter", д. н. з. НОМЕР_9, однак на сьогоднішній день авто на незаконних підставах знаходиться у невідомих людей у АДРЕСА_7 ); протоколі огляду місця події від 30 квітня 2014 року, відповідно до якого під час проведення огляду подвір`я домоволодіння у с. Старі Безрадичі за згаданою адресою, здійсненого на підставі заяви ОСОБА_47 про дозвіл на проведення такої процесуальної дії, виявлено автомобіль "Volkswagen Transporter", д. н. з. НОМЕР_22, номер кузова НОМЕР_19 .
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що він здавав в оренду автомобіль "Ford Fusion", на одну із об`яв в інтернеті зателефонував ОСОБА_10 та орендував автомобіль на пару тижнів, однак за тиждень повернув його. Станом на 12 березня 2014 року у нього (потерпілого) було два однакових автомобілі, відрізнялися лише д. н. з., тож ОСОБА_10 взяв в оренду другий автомобіль, яким користувався 4-5 тижнів, сплачуючи оренду відповідно до умов договору, а потім повернув. Приблизно 29 квітня 2014 року ОСОБА_10 звернувся до нього з питанням оренди першого автомобіля, договір було пролонговано, оплата була готівкою на тиждень наперед. На наступну дату оплати ОСОБА_10 зник. Оскільки автомобіль перебував у лізінгу і його необхідно було переоформити, він ( ОСОБА_7 ) за допомогою трекера, який з 10 травня 2014 року перестав подавати відповідний сигнал, знайшов автомобіль у м. Житомирі, приїхавши на місце, виявив розбите авто, але з іншими номерними знаками. Ним відразу було написано заяву про вчинення злочину у м. Житомирі, а за декілька днів - у м. Києві. ОСОБА_7 наголосив, що за договором ОСОБА_10 не мав права передавати автомобіль третім особам.
Показання потерпілого узгоджуються з даними, що містяться у досліджених судом: договорі оренди транспортного засобу та акті до нього від 12 березня 2014 року; протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 та 29 травня 2014 року, відповідно до яких ОСОБА_7 повідомив про те, що ОСОБА_10 29 квітня 2014 року взяв у користування належний потерпілому автомобіль "Ford Fusion", д. н. з. НОМЕР_15 і до теперішнього часу вказаний транспортний засіб ОСОБА_10 не повернуто, на зв`язок він не виходить, а також дружина потерпілого - ОСОБА_48 повідомила про зникнення автомобіля, взятого ОСОБА_10 в оренду, котрого вони підозрюють у крадіжці авто; заяві № 39710309 від 14 травня 2014 року, згідно з якою проведено операцію "зняття з обліку для реалізації" автомобіля "Ford Fusion", д. н. з. НОМЕР_15 .
Потерпілий ОСОБА_19 під час судового розгляду пояснив, що 21 грудня 2013 року він передав автомобіль "Chevrole Lacetti", взятий у кредит, в оренду ОСОБА_10 строком на 2 місяці. В подальшому з`ясувалося, що вже 30 грудня 2013 року було оформлено підроблену довіреність на ім`я ОСОБА_35, який 04 січня 2014 року зняв указаний автомобіль з обліку. Попри це, 08 чи 09 січня 2014 року ОСОБА_10 зателефонував потерпілому та спитав дозволу на виїзд автомобіля до Львівської області, на що отримав згоду. Вже 31 січня 2014 року ОСОБА_49 надав довіреність на продаж автомобіля, який 13 лютого 2014 року було поставлено на облік у Житомирській області ОСОБА_50 . Коли 08 березня 2014 року до потерпілого зателефонував невідомий чоловік і попросив надати другий комплект ключів до автомобіля, ОСОБА_19 звернувся за роз`ясненнями до ОСОБА_10, проте той сказав, що це якась помилка, але на вимогу потерпілого показати автомобіль не зміг. Згодом потерпілий написав заяву про вчинений злочин, за його наполяганням з ним до поліції ходив ОСОБА_10, але заяву не писав.
Аналогічні за змістом показання надала суду потерпіла ОСОБА_39, уточнивши, що при передачі в оренду автомобіля ОСОБА_10 був з сином, також засуджений показував посвідчення працівника МВС.
Вказані показання потерпілих узгоджуються з даними, що містяться у досліджених судом: копії розписки від 21 грудня 2013 року про взяття ОСОБА_10 автомобіля "Chevrole Lacetti", д. н. з. НОМЕР_5, в оренду строком на 2 місяці з потижневою оплатою; протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 березня 2014 року, у якій ОСОБА_19 повідомив про те, що 04 січня 2014 року без його дозволу було знято з обліку автомобіль "Chevrole Lacetti", який 21 грудня 2013 року потерпілий передав у користування ОСОБА_10 ; висновку експерта № 1/719 від 21 жовтня 2014 року, відповідно до якого підпис у довіреності від 30 грудня 2013 року від імені ОСОБА_19 виконано не ним, а іншою особою; протоколі огляду предмета від 05 травня 2015 року - довіреності від 30 грудня 2013 року, згідно з якою особа, яка видала себе за ОСОБА_19, уповноважила ОСОБА_35, зокрема, розпоряджатися автомобілем "Chevrole Lacetti", д. н. з. НОМЕР_5 ; довіреності від 31 січня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_51, діючи по праву передоручення в інтересах ОСОБА_19 (на підставі довіреності від 30 грудня 2013 року), уповноважив ОСОБА_52 продати належний ОСОБА_19 автомобіль "Chevrole Lacetti", д. н. з. НОМЕР_5 .