ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 357/8904/22
провадження № 61-16250св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2023 року в складі судді Бебешка М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - АТ "Банк інвестицій та заощаджень"), в якому просила:
визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 28 квітня 2020 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Федорякою О. С., зареєстрований в реєстрі за № 1617, укладений між ОСОБА_3 як іпотекодавцем та АТ "Банк інвестицій та заощаджень" як іпотекодержателем, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 14 березня 2018 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрований а реєстрі за № 3-729, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 як іпотекодавцями та ОСОБА_4 як іпотекодержателем, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Федоряки О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 52084289 від 28 квітня 2020 року (запис № 36357644), № 52084683 від 28 квітня 2020 року (запис № 36357921) в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме іпотеки та обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішень державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 40117018 від 14 березня 2018 року (запис № 25242441), № 40117078 від 14 березня 2018 року (запис № 25242462) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме іпотеки та обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Позов мотивований тим, що 18 жовтня 2017 року вона надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 360 000,00 доларів США, що підтверджується складеною власноруч ОСОБА_2 розпискою, згідно якої вона зобов`язалася повернути борг до 01 липня 2018 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 18 жовтня 2017 року у розмірі 10 062 000,00 грн.
Наразі відкрите виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду, однак закінчити його не вдається у зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_2 достатньої кількості активів для погашення боргу. З моменту отримання грошей у борг та напередодні настання строку повернення позики ОСОБА_2 уклала зі своєю дочкою ОСОБА_3 договори дарування квартири АДРЕСА_4 та 9/10 частин квартири АДРЕСА_5 .
Зазначені фраудаторні правочини вона оскаржила в межах іншої справи № 369/14427/19, під час розгляду якої дізналась, що спірні квартири були передані ОСОБА_3 в іпотеку третім особам.
28 квітня 2020 року ОСОБА_3 уклала з АТ "Банк інвестицій та заощаджень" договір іпотеки щодо квартири АДРЕСА_4 .
14 березня 2018 року ОСОБА_3 як власник 9/10 квартири АДРЕСА_5, та ОСОБА_2, як власник 1/10 частини вказаної квартири, уклали з ОСОБА_4 договір іпотеки, предметом якого є спірна нерухомість.
Вказані договори іпотеки є фраудаторними правочинами, оскільки укладені після виникнення у ОСОБА_2 боргових зобов`язань перед нею з метою ухилення від виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки власником переданого в іпотеку майна була ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 12 грудня 2017 року та від 23 червня 2018 року, які у встановленому законом порядку недійсними не визнані.
Оскільки ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростувала у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочинів, не довела належними і допустимими доказами наявність будь-яких обставин, які відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставами для визнання оспорюваних договорів іпотеки недійсними, відсутні підстави для задоволення її позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 09 лютого 2021 року в справі № 908/1152/18, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 07 грудня 2022 року в справі № 242/2767/16-ц, від 08 березня 2023 року в справі № 127/13995/21, від 20 жовтня 2023 року в справі № 686/26628/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 діяла очевидно недобросовісно, оскільки після отримання позики не виконала взяті на себе зобовʼязання з її повернення та відчужила на користь своєї дочки ОСОБА_3 належне їй рухоме та нерухоме майно.
В подальшому ОСОБА_3 з метою утруднення виконання рішення суду про стягнення боргу з її матері передала в іпотеку АТ "Банк інвестицій та заощаджень" спірні квартири.
Таким чином ОСОБА_3 діяла очевидно не у власних інтересах, а в інтересах своєї матері ОСОБА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
27 грудня 2023 року справа № 357/8904/22 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження у справі, а в разі відмови у задоволенні вказаного клопотання - залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Перевіривши наведені у відзиві доводи, підстав для закриття касаційного провадження Верховний Суд не встановив.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.