ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 363/2488/22
провадження № 61-13426св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Вишгородська державна нотаріальна контора Київської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року в складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 та просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 серпня 2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі 27 серпня 2016 року за № 1-405; визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1, як спадкове майно після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що вона є дочкою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У липні 2022 року вона звернулася до Вишгородської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 та з`ясувала, що відповідач ще 19 серпня 2016 року звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої 27 серпня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом на всю спірну кватиру видано ОСОБА_2, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вона постійно проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, заяву про відмову від спадщини не писала, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину і їй в порядку спадкування має належати на праві власності 1/2 частина вказаної квартири.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 серпня 2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Пушняк М. О., зареєстроване в реєстрі за № 1-405.
Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 після смерті матері прийняла спадщину за законом в порядку статті 1268 ЦК України, а тому відповідач ОСОБА_2 не є єдиним спадкоємцем та не мав права на спадкування всієї квартири.
Оскільки позивач звернулася до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2, на що у відповідь отримала лист № 561/02-14 від 28 липня 2022 року про те, що ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на все спадкове майно, згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли позивачка дізналася про порушення своїх прав на спадкування (28 липня 2022 року), тому позовну давність нею не пропущено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 20223 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 488/288/15-ц (провадження № 61- 4885св18), від 29 травня 2019 року в справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 16 березня 2020 року в справі № 190/171/17 (провадження № 61-418св18), від 27 січня 2021 року в справі № 332/4629/15 (провадження № 61-15451св18), від 10 вересня 2021 року в справі № 441/688/18 (провадження № 61-2912св21), від 16 лютого 2022 року в справі № 711/4004/19 (провадження № 61-2485св21), від 05 вересня 2022 року в справі № 585/321/20 (провадження № 61-9916сво21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Додані до позовної заяви Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 19 серпня 2016 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 22 липня 2019 року свідчать про обізнаність позивача про існування оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом з 2016 року, отже ОСОБА_1 звернулася до суду з пропуском позовної давності.
Позивач була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, тому могла довідатися про порушення свого права на спадщину протягом розумного строку після видачі свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_1 більше восьми років не цікавилася спадковим майном та не оформила його у встановленому законом порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області.
20 листопада 2023 року справа № 363/2488/22 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач є дочкою, а відповідач сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 1082 від 20 липня 2016 року ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 17 серпня 1980 року. На день її смерті за вищевказаною адресою були зареєстровані та проживали її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .