ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 671/1543/21
провадження № 61-18278сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І. (висловив окрему думку), Гулька Б. І., Крата В. І. (висловив окрему думку), Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року у складі судді Ніколової С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. А.,
Талалай О. І., і виходив з наступного.
Сутність правової проблеми у справі
1. Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються припинення права одного із співвласників на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника у порядку, визначеному статтею 365 Цивільного кодексу України.
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності: позивачці належить 3/4 частини у праві власності на неї, відповідачу - 1/4 частини. Відповідач у квартирі не проживає, витрат на її утримання не несе, забезпечений іншим житлом, виділ його частки в натурі суди визнали неможливим.
3. З огляду на неможливість спільного володіння і користування квартирою, наявність між сторонами неприязних відносин, забезпечення відповідача іншим житлом та ураховуючи внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості 1/4 частки спірної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що наявні правові підстави для припинення права власності відповідача на належну йому частку у спільному майні з одночасним визнанням права власності на неї за позивачкою.
4. Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій, зокрема, зазначає про неможливість поєднання конструкції позову про припинення права на частку з одночасним визнанням права власності на неї.
5. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо вирішення спору про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні з одночасним визнанням права власності на цю частку за позивачкою.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
6. У вересні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності.
7. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що вона є власником 3/4 частин квартири
АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/4 частки є ОСОБА_5 .
8. Зауважувала, що між нею та відповідачем склалися неприязні відносини, вони не спілкуються, родинних зв`язків не підтримують. Більш того, за її заявою
ОСОБА_5 було притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України. Спільне користування квартирою є неможливим.
9. Висновком експерта за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження від 20 вересня 2021 року № 22/21 встановлено, що поділити в натурі приміщення спірної квартири між співвласниками технічно неможливо.
10. Посилалася на те, що припинення права власності ОСОБА_5 на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласнику квартири, та членам його сім`ї, оскільки він має у власності інше житло - житловий будинок загальною площею 56,6 кв. м, що знаходиться
по АДРЕСА_2, у якому він фактично проживає.
11. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд припинити право власності ОСОБА_5 на 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1 з виплатою йому грошової компенсації у розмірі 92 036,75 грн, яка була попередньо внесена нею на депозитний рахунок суду, та визнати за нею право власності на належну відповідачу частку у квартирі.
Стислий виклад позиції відповідача
12. ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_4, посилаючись на те, що позивачка набула право власності на 1/2 частину квартири за відсутності правових підстав. Вважав, що наданий позивачкою договір дарування їй зазначеної частки квартири від її матері є недостовірним, оскільки відсутні докази набуття дарувальником права власності на 1/4 частки у такому майні. Зауважував, що позивачка намагається заволодіти частиною його майна та здійснює незаконні дії.
13. У підготовчому судовому засіданні 24 червня 2022 року відповідач подав зустрічний позов до Соломнянського старостинського округу Волочиської ОТГ Волочиської міської ради, приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А., ОСОБА_4, державного реєстратора Гадайчук Є. А. про визнання дій секретаря виконавчого комітету сільської ради щодо посвідчення заповіту неправомірними, визнання заповіту недійсним, визнання дій нотаріуса неправомірними, скасування реєстраційного запису в спадковому реєстрі, визнання недійсним та скасування договору дарування, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14. Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області
від 24 червня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_5 повернуто заявнику з підстав пропуску процесуального строку для його подання та відсутності поважних причин для поновлення такого строку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
15. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області
від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
16. Припинено право власності на 1/4 частку квартири
АДРЕСА_1, що згідно з свідоцтвом про право власності від 25 березня 2003 року, серія НОМЕР_1, належить ОСОБА_5 .
17. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири
АДРЕСА_1 .
18. Виплачено ОСОБА_5 компенсацію вартості за 1/4 частку вказаної квартири, внесену ОСОБА_4 на депозитний рахунок згідно з квитанцією від 20 січня 2023 року № 0.0.2826752574.1.
19. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
20. Рішення суду мотивовано тим, що спільне користування співвласниками спірним майном є неможливим, між сторонами існують неприязні стосунки, родинних відносин вони не підтримують, водночас річ є неподільною. З огляду на те, що ОСОБА_5 спірною квартирою не користується, забезпечений іншим житлом, тривалий час не цікавився спірним майном, не утримує його, тягар утримання спірного майна несе позивачка, суд вважав, що припинення права на частку відповідача у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
21. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року залишено без змін.
22. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правих підстав для задоволення позову, з огляду на встановлені обставини неможливості спільного користування квартирою та її поділу між співвласниками, а також відсутності доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам. Зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо наявності сумнівів у законності та відповідності вимогам чинного законодавства правоустановчих документів, на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на 3/4 частки спірної квартири, зокрема заповіту, з огляду на ненадання належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо недійсності/нікчемності вказаного заповіту.
23. Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи апеляційної скарги щодо незаконної відмови суду першої інстанції у прийнятті його зустрічного позову, з посиланням на те, що ухвала суду щодо повернення зустрічного позову була оскаржена ОСОБА_5 в апеляційному порядку і ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року в частині повернення зустрічної позовної заяви залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. 15 грудня 2023 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі № 671/1543/21 та витребувано матеріали справи з Волочиського районного суду Хмельницької області.
28. У лютому 2024 року матеріали справи № 671/1543/21 надійшли до Верховного Суду.
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року справу призначено до розгляду.
30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
31. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників;
- Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23), про те, що недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 Цивільного кодексу України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно;
- Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21) про те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою;
- Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22) про те, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
33. Заявник також посилається на процесуальні ухвали Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 530/1297/21 та від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23.
34. Зосереджує увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували наявності у спірній квартирі двох кімнат, до яких є окремий доступ, а також можливості відступу в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним.
35. Зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону відмовив у прийнятті поданої ним зустрічної позовної заяви. Вартість квартири у розмірі 368 147,00 грн не відповідає ринковій вартості вказаного житла і явно занижена суб`єктом оцінки. Вважає, що квартира не є неподільною і йому може бути виділена окрема кімната у квартирі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
36. 14 березня 2024 року через систему "Електронний суд" представник
ОСОБА_4 - адвокат Онищук М. Б. звернулася до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому зазначила, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку у спірному майні за умови внесення позивачкою вартості частки на депозитний рахунок суду не призведе до порушення прав ОСОБА_5 .
37. Посилається на нерелевантність наведеної заявником судової практики Верховного Суду спірним правовідносинам, зокрема відмінність фактичних обставин справ, а також безпідставність доводів касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права при поверненні зустрічної позовної заяви, що було предметом окремого апеляційного перегляду (постанова Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року не оскаржувалась заявником у касаційному порядку).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. ОСОБА_4 є власницею 3/4 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно на 1/4 частину квартири від 25 березня 2003 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 вересня 2021 року № 273156718; договором дарування 1/2 частки квартири від 06 лютого 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу
Гадайчук Є. А., зареєстрованим у реєстрі за № 388, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
від 06 лютого 2020 року № 199306026.
39. ОСОБА_5 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 25 березня 2003 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 вересня 2021 року № 272924019, з якого вбачається, що право власності відповідача зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07 квітня 2003 року за № 443097.
40. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 272924019, яка сформована станом на 02 вересня 2021 року, ОСОБА_5 є власником також:
- житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 ;
- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0117, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_2 ;
- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:03:033:0366, площею 2,7828 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області;
- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0120, площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Трительники Волочиського району Хмельницької області;
- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0119, площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Трительники Волочиського району Хмельницької області;
- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0118, площею 0,2372 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_2 .
41. Згідно з витягом з Єдиного державного досудових розслідувань
від 03 липня 2021 року за заявою позивачки зареєстровано кримінальне провадження № 12021243260000106 за частиною другою статті 125 КК України за фактом побиття її ОСОБА_5 .
42. Відповідно до висновку про вартість об?єкта оцінки від 02 вересня
2021 року, складеного суб?єктом оціночної діяльності підприємством об`єднання громадян "Довіра" Громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України", станом на 02 вересня 2021 року оціночна (ринкова) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,2 кв. м, житловою площею
27,1 кв. м, становить 368 147,00 грн, ринкова вартість 1/4 частини зазначеної квартири становить 92 036,75 грн.
43. З даних технічного паспорта вбачається, що розташована на АДРЕСА_3 має загальну площу 49,2 кв. м, житлову площу 27,1 кв. м та складається з двох кімнат площею 14,7 кв. м та 12,4 кв. м, кухні площею 7,3 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,2 кв. м, коридору площею 7,5 кв. м, вбудованої шафи площею 0,4 кв. м.
44. Відповідно до акта від 07 вересня 2021 року № 10 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, що складений працівниками відділу соціального захисту населення Волочиської міської ради, Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Волочиської міської ради, встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають четверо осіб: позивачка, її чоловік ОСОБА_6 та діти
ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
45. Згідно з висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 21 вересня 2021 року № 22/21, проведеного судовим експертом Марченковим Г. Г., поділити в натурі приміщення квартири АДРЕСА_1 між співвласниками в частинах: 3/4 частки, що належить співвласнику ОСОБА_4 та 1/4 частини, що належить співвласнику ОСОБА_5, технічно неможливо.
46. 20 січня 2023 року під час розгляду справи позивачкою внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області 92 036,00 грн, що відповідає вартості 1/4 частини квартири та підтверджується квитанцією
№ 0.0.2826752574.1.
Позиція Верховного Суду
47. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
48. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
49. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
51. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування положень пункту 1 частини другої статті 16 та статті 365 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23).
52. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
53. Тлумачення статей 16 та 365 ЦК України свідчить, що:
1) припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку;
2) рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов`язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку;
3) визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб`єктивне право;
4) у співвласника, який тільки пред`являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб`єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб`єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права;
5) недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно.
54. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження
№ 61-12524сво21)).
55. Разом з тим з постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня
2021 року у справі № 419/583/19 (провадження № 61-6224св20) вбачається, що Верховний Суд переглядав цивільні справи з одночасно заявленими позовними вимогами про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на неї й залишав без змін судові рішення з одночасним задоволенням цих позовних вимог.
56. На думку Верховного Суду у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду, правовий підхід щодо недопустимості поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно є помилковим, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог про визнання права позивача на частку у спірному майні, на яку припинено право власності відповідача, призводить до ситуації невизначеності правового статусу цього нерухомого майна.
57. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що підхід Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав та інтересів при вирішенні питання про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є неоднорідним, що негативним чином впливає на правозастосування в Україні.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
58. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
59. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
60. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
61. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
62. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі
№ 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19,пункт 14)).
63. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, підпункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження 12-10гс22, підпункт 8.47)).