Постанова суду № 203/2807/22 від 21.08.2024 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Дніпровського...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 203/2807/22

провадження № 61-14672св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСЦ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 085/М13-7, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 198 000,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 13,5 % річних.

На забезпечення позичальником виконання зобов`язання за кредитом "Укрсобанк" та ОСОБА_3 (спадкодавець) укладено договір іпотеки № 293, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 вартістю 120 000,00 дол. США.

У листопаді 2021 року позивач дізнався, що ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим звертався до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори з відповідним запитом.

Згідно з листом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори № 1662/02-14 від 11 грудня 2021 року після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 389/2009. Спадщину прийняла спадкоємиця за заповітом ОСОБА_2 .

Позивач вказував, що позичальник неналежним чином виконував покладені на нього зобов`язання, в результаті чого станом на 21 липня 2022 року виникла заборгованість у розмірі 462 252,76 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 174 472,74 дол. США та заборгованості за відсотками у розмірі 287 780,02 дол. США.

Виходячи з наведеного, АТ "Сенс Банк" просило суд:

визнати ОСОБА_2 спадкоємицею померлої ОСОБА_3 та такою, що прийняла у спадщину нерухоме майно, а саме: частку квартири, загальною площею 79,60 кв. м, житловою площею 47,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, що належала на праві власності ОСОБА_3 ;

звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 79,60 кв. м, житловою площею 47,00 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_2, на користь АТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 085/М/13-7 від 25 липня 2007 року, що станом на 21 липня 2022 року становить 462 252,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 16 903 936,28 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 174 472,74 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 6 380 223,84 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 287 780,02 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 10 526 712,44 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 липня 2023 року АТ "Сенс Банк" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не порушувала майнові права позивача, оскільки як спадкоємець померлого іпотекодавця ( ОСОБА_3 ) спадщину у вигляді предмету іпотеки не приймала.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 дізнався 23 грудня 2021 року, дійшов висновку, що шестимісячний строк, визначений частинами третьою, четвертою статті 1281 ЦК України, сплив 23 червня 2022 року. Доводів щодо причин порушення зазначеного преклюзивного строку позовна заява не містить.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених у частині до відповідача ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що за спірними правовідносинами позовна давність закінчилася, оскільки почалася 25 липня 2017 року (наступний день за днем настання строку останнього платежу за кредитним договором) і закінчилася відповідно 24 липня 2020 року, а позивач подав позов з порушенням вказаного строку (01 серпня 2022 року).

Також суд першої інстанції застосував доктрину принципу добросовісності "venire contra factum proprium", встановивши, що 21 березня 2018 року

ПАТ "Укрсоцбанк" у позасудовому порядку набув право власності на один із предметів іпотеки - приміщення

АДРЕСА_3, позивач одержав принаймні більшу частину позичених у нього коштів, цей правочин не був урахований у наданому до позову розрахунку. Жодних пояснень з цього приводу від представника позивача суду надано не було.

Крім того, місцевий суд встановивши, що 18 вересня 2008 року (день останнього платежу за кредитним договором) і принаймні протягом десяти років (до 21 березня 2018 року), незважаючи на відсутність платежів від ОСОБА_1, позивач не вживав жодних дій з повернення позичених у нього коштів, і вперше звернувся до суду лише 01 серпня 2022 року, тобто через чотирнадцять років, тому такі дії позивача містять ознаки недобросовісності.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, АТ "Сенс Банк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року поновлено АТ "Сенс Банк" строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року, залишено апеляційну скаргу без руху та надано строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

З урахуванням того, що АТ "Сенс Банк" оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги становить 380 338,56 грн (16 903 936,28 грн х 1,5% х 150%).

До апеляційної скарги додано квитанції про сплату судового збору у розмірі

38 666,25 грн, таким чином заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 341 672,31 грн (380 338,56 грн - 38 666,25 грн).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року продовжено АТ "Сенс Банк" строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 27 вересня 2023 року копію ухвали повторно направлено на електронну адресу АТ "Сенс Банк", про що свідчить довідка про доставку електронного листа, однак недоліки апеляційної скарги усунені не були.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 жовтня 2023 року АТ "Сенс Банк" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, та уточнивши її вимоги, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судовий збір за позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки має оплачуватися, виходячи з визначення ринкової вартості об`єкта оцінки.

Заявник зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 14 травня 2019 року № 904/592/18, від 07 серпня 2019 року № 907/628/17, від 02 жовтня 2019 року № 307/23/18, від 11 червня 2020 року № 917/1368/17, від 12 серпня 2021 року № 913/680/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року № 907/9/17.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 липня 2007 між АКБСЦ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 085/М/13-7, за умовами якого відповідач одержав кредит в сумі 198 000,00 дол. США зі сплатою відсотків у розмірі 13,5% на рік строком до 24 липня 2017 року.

25 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 672, предметом якого є належне ОСОБА_1 приміщення № 4 у будинку АДРЕСА_4 вартістю 157 400,00 дол. США.

Також 25 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_3, укладено договір іпотеки № 673, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 вартістю 606 000 грн, що еквівалентно 120 000,00 дол. США (а. с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За життя остання склала заповіт, за яким ОСОБА_2 заповіла 1/4 частину будинку

АДРЕСА_5, а ОСОБА_1 - решту майна, де б воно не було, та з чого з воно не складалося.

08 липня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3

21 березня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник АКБСР "Укрсоцбанк") у позасудовому порядку набуло право власності на приміщення АДРЕСА_3 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості останній платіж позичальника за кредитним договором відбувся 18 вересня 2008 року, а сам розрахунок не містить відомостей про звернення стягнення на предмет іпотеки 21 березня 2018 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ "Сенс Банк" подало апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду від 18 серпня 2023 року залишена без руху у зв?язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 380 338,56 грн (16 903 936,28 грн х 1,5% х 150%), виходячи з розміру грошових вимог позивача. Надано строк для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги та роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

27 вересня 2023 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги було повторно направлено на електронну адресу АТ "Сенс Банк" однак недоліки апеляційної скарги усунені не були.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні від 04 грудня 2005 року у справі "Беллє проти Франції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

За позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллє проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

У своєму рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України виклав висновок про те, що право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

У зв`язку з наведеним, суд має враховувати, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду

від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 (адміністративне провадження № К/9901/43626/21) та від 18 лютого 2022 року у справі № 380/893/20 (адміністративне провадження № К/9901/37301/21).

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

................

Перейти до повного тексту