ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 308/2147/21
провадження № 61-11511св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олашина Володимира Володимировича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який у подальшому уточнив, і просив:
- визнати земельну ділянку площею 0,0831 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1, та житловий будинок за цією ж адресою, загальною площею 155,7 кв. м, жилою площею 45,9 кв. м, об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ;
- у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що з 08 вересня 2005 року до 14 березня 2017 року він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, під час якого згідно з договором купівлі-продажу від 23 червня 2006 року ними було придбано земельну ділянку, площею 0,0831 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Хоча земельна ділянка була придбана у шлюбі, державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2006 року було оформлено на ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що на вказаній земельній ділянці за час шлюбу ними за спільні кошти був зведений житловий будинок, будівництво якого на момент розірвання шлюбу було завершено. Указана обставина підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт від 15 вересня 2008 року, довідкою про присвоєння поштової адреси від 18 жовтня 2013 року, а також технічним паспортом на будинок від 08 жовтня 2013 року.
У 2018 році після розірвання шлюбу на підставі вказаних документів ОСОБА_2 здійснила реєстрацію права власності на будинок, зареєструвавши його на себе.
Посилаючись на статті 60, 63, 70 СК України, позивач просив визнати земельну ділянку та житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частку у цьому майні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2022 року позов задоволено.
Визнано земельну ділянку, площею 0,0831 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0030, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок, загальною площею 155,7 кв. м, жилою площею 45,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Визначено частку ОСОБА_1 у праві спільної власності на земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_1, у розмірі 1/2.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням сукупності зібраних у справі доказів, зокрема інформаційної довідки на вказаний будинок, довідки Холмківської сільської ради від 18 жовтня 2013 року № 3978 про присвоєння поштової адреси, технічного паспорта № НОМЕР_1, виданого 08 жовтня 2013 року Ужгородським районним КПБТІ, дозволу на виконання будівельних робіт № 1315, виданого 15 вересня 2008 року Інспекцією ДАБК у Закарпатській області, встановлено факт будівництва спірного житлового будинку під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Введення будинку в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об`єкт нерухомості.
Відповідач факт початку будівництва спірного житлового будинку під час перебування у шлюбі з позивачем не заперечувала. На підтвердження доводів про те, що у подальшому будівництво відбувалося за її особисті кошти, належних та допустимих доказів до суду не надала.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що введений в експлуатацію після розірвання шлюбу будинок, але побудований за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_4 і підлягає поділу між ними у рівних частках. Так само є спільною сумісною власністю і підлягає поділу між ними земельна ділянка, яка була набута подружжям у шлюбі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, ОСОБА_1 оскаржила його в суді апеляційної інстанції.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2022 року скасовано в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та визначення частки ОСОБА_1 у розмірі 1/2 скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розмірі 1 488,60 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на спірний житловий будинок не поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя, оскільки у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі він не мав юридичного статусу нерухомого майна та вважався незавершеним будівництвом, а набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва виникає з моменту завершення будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації.
Отже, до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Олашин В. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) як на підставу оскарження постанови апеляційного суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 294/1170/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 562/408/16-ц, від 01 лютого 2021 року у справі № 136/1867/15-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 554/6043/20.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов помилкового висновку про те, що на спірний житловий будинок не поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.
Крім того,заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв новий доказ на стадії апеляційного провадження, чим порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
24 липня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Олашин В. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року і залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Олашина В. В. на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
29 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що з 08 вересня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування сторін у шлюбі ними згідно з договором купівлі-продажу від 23 червня 2006 року № 1218 було придбано земельну ділянку, площею 0,0831 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для індивідуального житлового будівництва, на яку ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на землю від 31 серпня 2006 року.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 17 серпня 2006 року № 160 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,083 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 13 травня 2008 № 246 відповідачу надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на придбаній земельній ділянці, площею 0,0831 га, на АДРЕСА_1, згідно з рішенням виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 17 серпня 2006 року № 160 та договору купівлі-продажу від 23 червня 2006 року № 1218.
17 квітня 2008 року Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області ОСОБА_1 видано паспорт на забудову вказаної земельної ділянки, а 25 травня 2008 року головним архітектором Ужгородської районної державної адміністрації виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.
15 вересня 2008 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області відповідачу видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 1315.
Згідно з довідкою Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно від 27 жовтня 2011 року № 1175/01-14 готовність недобудованого житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, становить 81%. Цей недобудований будинок складається з двох кімнат, жилою площею 45,90 кв. м, загальною площею 155,70 кв. м.
Такий же відсоток готовності (81%) зазначеного незавершеного будівництва, загальною площею 155,7 кв. м, згідно з довідкою цього ж комунального підприємства від 08 жовтня 2013 року № 618/01-14 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 жовтня 2013 року, був і у жовтні 2013 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року у справі № 308/12554/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області за № ЗК 141181310120 від 04 травня 2018 року, житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 155,7 кв. м, жилою площею 45,9 кв. м, є завершений будівництвом та готовий до експлуатації.
Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 червня 2021 року № 261367632 житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 155,7 кв. м, жилою площею 45,9 кв. м, зареєстрований 04 липня 2018 року на праві приватної власності у цілому за ОСОБА_2 .
Підставою для цієї державної реєстрації слугували державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 033148 від 31 серпня 2006 року, виданий Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області; довідка про присвоєння поштової адреси від 18 жовтня 2013 року, серія та номер 3978, видана тією ж сільською радою; технічний паспорт від 08 жовтня 2013 року, серія та номер 7, виданий Ужгородським районним КПБТІ; дозвіл на виконання будівельних робіт від 15 вересня 2008 року, серія та номер 1315, виданий Інспекцією ДАБК у Закарпатській області; довідка від 19 червня 2018 року, серія та номер 2031, видана Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ЗК 141181310120, видана 11 травня 2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.