ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1908/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Цап П. М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза № 1"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (судді: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.)
у справі за позовом Львівської міської ради
до Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза № 1"
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2023 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза № 1" (далі - ТДВ "Львівська автобаза № 1") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після припинення між сторонами орендних правовідносин фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на вул. Пасічній, 127 у м. Львів (далі - спірна земельна ділянка) для обслуговування стоянки транспортних засобів за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання земельної ділянки у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо неї.
1.3. У відзиві на позовну ТДВ "Львівська автобаза № 1" просило закрити провадження у справі, акцентуючи увагу на тому, що товариством в особі директора, головного інженера та інженера було складено акт обстеження земельної ділянки віл 24.07.2023, яким встановлено, що спірна земельна ділянка вивільнена згідно з ухвалою від 14.11.2012 № 1905, демонтовано огорожу та звільнено від транспортних засобів, капітальні та тимчасові споруди відсутні.
Отже, відповідач зазначав, що земельна ділянка комунальної власності на вул. Пасічній, 127 у м. Львові вивільнена, огорожа демонтована.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із відсутності однозначних та детальних характеристик об`єкта, який, на переконання позивача, здійснює перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Крім цього, доказів того, що спірну огорожу встановив саме відповідач, часу її встановлення ним, безпідставності її встановлення, а також доказів про те, що саме встановлена ним огорожа здійснює перешкоди позивачу в користуванні майном, позивачем не надано.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені, зобов`язано ТДВ "Львівська автобаза № 1" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу встановленої огорожі.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували існування у нього правової підстави на користування земельною ділянкою.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, ТДВ "Львівська автобаза № 1" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 залишити без змін, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункт 8 частини 1 статті 310 вказаного Кодексу, у зв`язку із застосуванням судом норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та прийняття рішення щодо прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі.
3.1.1. Так, скаржник вказує на невірно обраний позивачем спосіб захисту шляхом подання позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на правові підстави використання спірної земельної ділянки в інших осіб та не надав оцінки правовим підставам її використання з урахуванням вимог земельного законодавства та їх чинності на час вирішення спору, як й не врахував того, що ТДВ "Львівська автобаза №1" подало позов до Львівської міської ради про визнання наявним права оренди на земельну ділянку, визнання незаконними та скасування ухвал міської ради про розірвання договору оренди і зобов`язати вчинити дії, зокрема, укласти додаткову угоду.
Отже, суд апеляційної інстанції застосував норму права про самовільне зайняття земельної ділянки не врахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2020 № 908/394/19 про те, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
3.1.2. На думку скаржника суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права, яка передбачає самочинне будівництво та не врахував факту, що огорожа вищевказаного типу не є самочинним будівництвом, а також не враховано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 13.02.2024 у справі № 906/205/22, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17.
3.1.3. Також, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував того, що з часу розірвання договору оренди, укладеного із ТДВ "Львівська автобаза № 1", товариство юридичним користувачем ділянки не є.
Натомість, за змістом листа від 18.07.2023 вбачається, що земельна ділянка фактично використовується різними суб`єктами, а саме: ФОП Приходько О. М., ФОП Шкварок Р. М, ФОП Луцко У. В., ФОП Отюськів О. П., ФОП Хахула Я. І., ФОП Герасимів Ю. Я., ФОП Андрунник Т. С., ТОВ "Гал-Авто світ", ТОВ "Богородчанський молокозавод", які не були залучені до участі у справі.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада просить закрити касаційне провадження у справі, акцентуючи увагу на недоведеності заявником касаційної скарги підстав оскарження судового рішення з мотивів, викладених у відзиві.
Також Львівська міська рада у відзиві просить відмовити в її задоволенні та зазначає, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки доказів, але, як зазначено вище, скаржники при цьому належним чином не обґрунтували наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ТДВ "Львівська автобаза № 1" 29.08.2024 подало до суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що в ході підготовки до судового засіданні 03.09.2024 представником відповідача було виявлено документи, а саме акт про пожежу внаслідок потрапляння блискавки від 25.07.2006, в якому вказано, що пожежа відбулася в приміщенні одноповерхової будівлі операторної площею 17,9 м2 на вулиці Пасічній, 127 у Львові та перебуває у власності ВАТ "Львівська автобаза №1" згідно зі свідоцтвом про право власності серії С-000115 від 01.10.2002 та актом приймання-передачі території ВАТ "Львівської автобази №1" для влаштування дільниці ВАТ "Галгазотерм" по комплексному обслуговуванню автомобілів від 20.09.2001. Зазначені документи та обставини, які в них викладені, мають важливе значення для справи, оскільки позивач - Львівська міська рада обрала такий спосіб захисту як звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі, однак вказані документи спростовують позовні вимоги.
Львівська міська рада просить залишити додаткові пояснення без розгляду у зв`язку із пропуском строку для їх подання та відсутності аргументації поважності причин такого пропуску строку.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід закрити, а з інших підстав касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- між Львівською міською радою та ТДВ "Львівська автобаза № 1" існували договірні правовідносини щодо оренди земельної ділянки, площею 0, 5692 га, кадастровий номер 4610136800:04:002:0049, на вул. Пасічній, 127 у м. Львів;
- згідно з ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2008 № 1799 "Про користування ВАТ "Львівська автобаза № 1" земельними ділянками на вул. Пасічній, 127 у м. Львові", за наслідками розгляду звернення ВАТ "Львівська автобаза № 1" від 25.01.2007 № 3-943, листа згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Октан" від 19.11.2004 № 3, технічної документації на землекористування, міська рада вирішила передати ВАТ "Львівська автобаза № 1" земельні ділянки на вул. Пасічній, 127 для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту, зв`язку, площею 5,1024 га, в оренду терміном на 10 років; площею 0,5692 га в оренду терміном на 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями;
- 22.07.2008 між Львівською міською радою та ВАТ "Львівська автобаза № 1" укладено договір оренди землі від 22.07.2008 № С-1195 про надання у строкове платне користування земельних ділянок у м. Львів, вул. Пасічна 127 для обслуговування будівель і споруд, пунктом 39 якого передбачено, що у випадку розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо у межах зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж ділянки;
- згідно з ухвалою Львівською міською радою від 14.11.2012 за наслідками розгляду звернення ТДВ "Львівська автобаза № 1" від 28.03.2012 вирішено розірвати за згодою сторін договір оренди землі від 22.07.2008, за умови виконання пункту 39 цього договору оренди землі. Ухвалено ТДВ "Львівська автобаза № 1" після прийняття цієї ухвали звільнити земельну ділянку на вул. Пасічній, 127 та демонтувати огорожу;
- ухвалою Львівської міської ради від 30.05.2013 № 2386 у зв`язку з уточненням реєстраційного номера договору оренди землі міською радою ухвалено внести зміни до ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1905 "Про розірвання договору оренди землі від 22.07.2008 № С-1998", замінивши у назві та пункті 2 слова "№С-1998" словами "№ С-1995";
- ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2016 № 724 відмовлено ТДВ "Львівська автобаза № 1" у продовженні терміну оренди земельної ділянки площею 0,5692 га (у тому числі, площею 0,5356 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва) на вул. Пасічній, 127 для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту.
4.3. Суди також установили, що відділом державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована на вул. Пасічній, 127 у м. Львові на підставі листа Управління земельних ресурсів від 07.04.2023 № 4-2403-4650 та на виконання наказу Департаменту містобудування від 21.04 2023 № 105.
За результатами обстеження складено акт від 23.05.2023 № 203, за змістом якого вбачається, що під час перевірки встановлено, що земельна ділянка № 1 використовується ТДВ "Львівська автобаза № 1". Інформація про плату за використання землі (своєчасно та в повному обсязі сплачена орендна плата за земельну ділянку) відсутня.
У свою чергу, ТДВ "Львівська автобаза № 1" в особі директора, головного інженера та інженера складено акт обстеження земельної ділянки від 24.07.2023, за змістом якого земельна ділянка вивільнена згідно з ухвалою Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1905, на ділянці демонтовано огорожу та звільнено від транспортних засобів. На ділянці відсутні капітальні та тимчасові будівлі.
У листі від 18.07.2023 № 249 ТДВ "Львівська автобаза № 1" звернулася з проханням до визначених у листі суб`єктів господарювання з проханням протягом 10-ти днів звільнити земельну ділянку на вул. Пасічній, 127 у м. Львів на виконання вимог ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1905.
Суди установили, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 01.08.2023 № 295 встановлено, що ТДВ "Львівська автобаза № 1" фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на вул. Пасічній, 127 у м. Львові для обслуговування стоянки транспортних засобів та для обслуговування проїзду до нежитлової споруди ("КН" відповідно до план - схеми) за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання земельної ділянки у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Комісією встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування огорожі з металевої зварної сітки в північній частині обстежуваної земельної ділянки. Доступ до південної частини земельної ділянки не обмежено.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі, з посиланням на положення статей 152, 212 Земельного кодексу України та 391 Цивільного кодексу України.
4.5. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
4.6. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Зав змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
4.7. Суд апеляційної інстанції установив, що між Львівською міською радою та ТДВ "Львівська автобаза № 1" існували орендні правовідносини стосовно спірної земельної ділянки, які були припинені відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1905 "Про розірвання договору оренди землі від 22.07.2008 № С-1998", а доказів наявності у відповідача права на користування земельною ділянкою ТДВ "Львівська автобаза № 1" не надано.
4.8. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не наведено однозначних та детальних характеристик об`єкта (огорожі), який здійснює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою.