ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12979/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про ухвалення додаткового рішення з розгляду
касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики України,
про стягнення 4 252 622,01 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Марущак С. В., відповідача - Ізвєков В. В., третьої особи - Гулий Т. С.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" (далі - ТОВ "Нафтогазбуріння" та/або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГСУ" та/або відповідач) заборгованості у сумі 4 252 622,01 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/12979/23 (суддя Сівакова В. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (Сітайло Л. Г. - головуючий, судді: Яковлєв М. Л., Буральов С. І.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням та постановою, ТОВ "Нафтогазбуріння" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення та постанову повністю, ухвалити нове рішення - про задоволення повністю позову ТОВ "Нафтогазбуріння" щодо стягнення з ТОВ "ОГСУ" заборгованості в сумі у 4 252 622,01 грн.
Водночас колегією суддів встановлено, що у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ОГСУ" просило стягнути з позивача на користь ТОВ "ОГСУ" судові витрати, понесені чи які будуть понесені відповідачем під час касаційного перегляду цієї справи.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 910/12979/23 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді: Могил С. К., Случ О. В.) касаційну скаргу ТОВ "Нафтогазбуріння" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/12979/23 залишено без змін.
29.07.2024 ТОВ "ОГСУ" надало до Суду заяву, в якій просить прийняти додаткову постанову про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи № 910/12979/23 у суді касаційної інстанції, якою стягнути з ТОВ "Нафтогазбуріння" на користь ТОВ "ОГСУ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 207 112,50 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 910/12979/23 призначено розгляд заяви ТОВ "ОГСУ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12979/23 у судовому засіданні 03.09.2024.
05.08.2024 на адресу Суду надійшла заява ТОВ "Нафтогазбуріння", в якій товариство просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про прийняття додаткової постанови у справі № 910/12979/23 повністю.
Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що більша частина заявлених витрат не стосується витрат на правничу допомогу, а також є необґрунтованими та такими, що не відповідають критерію розумності.
Так, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у склад витрат на правову допомогу включає: юридичний аналіз ухвал; інформування клієнта; ознайомлення з клопотанням про усунення недоліків; час очікування на початок судового засідання; час на направлення процесуальних документів, проте, за твердженням позивача, такі послуги не належать до витрат на правову допомогу у розумінні пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На думку позивача, зазначення адвокатом як окремо наданої адвокатської послуги юридичного аналізу ухвал Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та інформування клієнта є необґрунтованим, адже інформування клієнта не відноситься до правової допомоги, а аналіз процесуальних ухвал суду, якими суд залишав касаційну скаргу без руху або відкривав провадження, не потребують аналізу в рамках судового спору.
Крім того, така послуга як юридичний аналіз постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2024 та касаційної скарги входить до підготовки відзиву на касаційну скаргу, аналогічно юридичний аналіз відповіді на відзив входить до підготовки до судового засідання від 09.07.2024, адже саме на тому засіданні надавалися пояснення сторін. Так само ознайомлення з клопотанням про усунення недоліків, яке було подано скаржником, складалося лише з однієї сторінки та виправленої касаційної скарги, тобто не потребувало окремого витраченого часу на ознайомлення.
Щодо обсягу робіт (наданих послуг), то позивач звертає увагу суду на те, що відзив на касаційну скаргу було викладено на 18 сторінках. Разом з цим з 18 сторінок лише 12 сторінок стосувалися касаційної скарги, 4 сторінки стосувалися витрат на правову допомогу, а 2 сторінки - це реквізити сторін та додатки, які стосувалися повноважень адвоката та підтвердження надіслання відзиву.
Позивач не погоджується з тим, що на підготовку відзиву на касаційну скаргу представником відповідача було витрачено 11,17 год, оскільки представники відповідача були присутні в суді першої та апеляційної інстанцій, вони виступали під час дебатів, знали про незначну складність справи, були ознайомлені зі всіма документами у справі, у свою чергу, відзив є повторенням позиції відповідача, викладеній у першій та апеляційній інстанціях, без надання нової інформації або доказів.
Представнику відповідача, який має статус адвоката та передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно вимагалося менше часу на опрацювання матеріалів справи, аналізу чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судових засідань та заяв по суті справи.
Позивач звертає увагу на те, що гонорар адвоката за одну годину роботи є вищим ніж в аналогічних справах стосовно стягнення заборгованості у господарському процесі за договором транспортування природного газу.
Зазначена сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи, обсягом матеріалів справи, кількістю підготовлених відповідачем процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Крім того, сума фіксованого гонорару включає у себе витрати, які не належать до витрат на правову допомогу.
Позивач також зауважує, що відповідно до пункту 4.2 договору від 01.09.2023 № 4600002865 про надання адвокатських послуг ціна договору складається з гонорару виконавця та витрат на відрядження працівників виконавця, необхідних у зв`язку з наданням послуг, а саме: витрат на проїзд та проживання (далі також - витрати на відрядження).
Відповідно до пункту 4.4 договору від 01.09.2023 № 4600002865 про надання адвокатських послуг у погодинну ставку виконавця зараховуються такі витрати виконавця: кур`єрські послуги, канцелярські витрати, візи, телефонні переговори, користування мережею "Інтернет", послуги пошти, фотокопіювання та перекладу (далі - технічні витрати).
Тобто сума фіксованого гонорару представника відповідача у розмірі 8750,00 грн/год складається із самого гонорару виконавця, який належить до витрат на правничу допомогу, та з інших витрат (витрати на відрядження та технічні витрати), які не мають жодного відношення до професійної правової допомоги, а тому не повинні включатись до витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.06.2022 у справі № 873/108/20, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Позивач також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, яка свідчить, що правова допомога у першій інстанції є найбільш складною, адже потребує аналізу великої кількості інформації, обробку та ознайомлення зі всіма документами та створення власної позиції щодо захисту в суді: "… з приводу наведеної обставини колегія суддів зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази".
За твердженням позивача, зазначені відповідачем витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже відповідач був обізнаним про позицію позивача; був присутнім на засіданнях у першій та апеляційній інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для ТОВ "Нафтогазбуріння", що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Враховуючи вищезазначене, розмір витрат, заявлений відповідачем у даній справі, не відповідає обсягу роботи, яку було проведено адвокатом, та складності справи, а також критерію розумності.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.