УХВАЛА
05 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 215/297/23
Провадження № 11-147за24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
перевірила матеріали скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 215/297/23 за позовом ОСОБА_1 до депутата, голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра Сергія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра С. І. про (відповідно до тексту позовної заяви):
" - установлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 13.09.2022 вх. С-414-П звернутися до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради для прийняття рішення, яким забезпечити право на соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю в межах гарантії статей 3, 21, 46 Конституції України, чим сприяти виконанню методики статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1040, і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати таку процедуру виконати;
- установлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 13.09.2022 вх. С-414-П дати направлення до організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі під час війни, включивши її сина до переліку осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю, до правової позиції постанов Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1040, від 07.05.2022 № 591 і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру й призначити дату, час підписання типового договору за формами, затвердженими Мінсоцполітики;
- установлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 13.09.2022 вх. С-414-П надати довідки, що вона як особа з інвалідністю забезпечується засобами реабілітації, до правового порядку статей 3, 22 Конституції України, статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру".
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2023 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра С. І. передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі № 215/297/23 - без змін.
Не погодившись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, позивачка оскаржила її до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 215/297/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Позивачка звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить: поновити їй строк на касаційне оскарження судового рішення та відкрити касаційне провадження у справі № 215/297/23 за повторно поданою скаргою від 02.04.2024 (у цій скарзі ОСОБА_1 просила скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023); звільнити її від сплати судового збору за подання цієї скарги; в порядку підготовки справи до розгляду витребувати матеріали справи № 215/297/23 та зворотні поштові повідомлення з її підписом про отримання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024; скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024; справу кваліфікувати як типову справу .
Відповідно до змісту скарги ОСОБА_1 доводить, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 215/297/23, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій справі. Позивачка стверджує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду безпідставно не взяв до уваги надані нею докази поважних обставин, через які вона пропустила строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, та дійшов хибного висновку про відсутність підстав для поновлення їй строку на касаційне оскарження судового рішення (постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023).
На думку ОСОБА_1, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду протиправно не реалізував своїх повноважень, передбачених статтею 349 КАС, не скористався повноваженнями щодо передачі справи № 215/297/23 на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 346 цього Кодексу, проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами і поставленою метою.