Постанова
Іменем України
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 991/2197/22
провадження № 51-140км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року в кримінальному провадженні № 52021000000000193 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Відмовлено ОСОБА_7 у виплаті винагороди як викривачу.
2. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін. Змінено цей вирок у частині рішення щодо виплати винагороди ОСОБА_7 як викривачу та постановлено зобов`язати органи державного казначейства виплатити йому винагороду викривача у розмірі 1 680 000,00 грн.
3. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, діючи з прямим умислом та в інтересах третьої особи, будучи обізнаним про займану ОСОБА_7 посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та розуміючи, що ОСОБА_7 відповідно до займаної посади був наділений у тому числі повноваженнями щодо визначення членів аудиторської групи, висловив пропозицію та обіцянку останньому як службовій особі, яка займала відповідальне становище, надати неправомірну вигоду за залучення ОСОБА_7 як фахівців до проведення внутрішнього аудиту щодо фактичного виконання робіт по державному контракту № 362/5/18/36 від 21 грудня 2018 року (далі також - державний контракт, контракт) представників визначених ОСОБА_5 юридичних осіб, що надало б змогу аудиторській групі скласти позитивний аудиторський звіт щодо відповідності, повноти та якості виконаних робіт умовам цього контракту.
Вимоги у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали
4. У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять оскаржені вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у справі, сторона захисту стверджує, що судовий розгляд судами попередніх інстанцій проведено неповно, однобічно та упереджено, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, є суперечливими і ґрунтуються на припущеннях, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 є наслідком провокації злочину з боку сторони обвинувачення, а його винуватість не доведено.
5. Стверджують, що посадовими особами Міністерства оборони України з метою вимагання неправомірної вигоди від представників комерційних структур було створено штучні перепони їх законній господарській діяльності, а вимога щодо надання незаконної фінансової пропозиції надійшла від ОСОБА_7, який скористався зазначеною ситуацією з метою отримання статусу викривача. Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу провокації злочину, суди вийшли за межі доводів прокурора щодо її відсутності та вдалися до власних міркувань, залишивши при цьому поза увагою ряд доказів сторони захисту, зокрема: факт наявності кримінального провадження щодо провокації підкупу, розпочатого за зверненням ОСОБА_5 ; його та свідка ОСОБА_8 показання щодо обставин зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_7, під час якої останній висунув вимогу надати фінансові пропозиції, здійснивши відповідний специфічний жест руками; показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу неправомірних дій посадових осіб Міністерства оборони України, спрямованих на отримання неправомірної вигоди; висновки за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа; дані протоколів за результатами проведення НСРД про активний провокативний характер дій ОСОБА_7 ; показання ОСОБА_5 з приводу провокації злочину, надані ним у ході досудового розслідування.
6. Також зазначають, що судами не було встановлено третіх осіб, в інтересах яких діяв ОСОБА_5, що вказує на нереалістичність наданої ним пропозиції, а з огляду на пред`явлене обвинувачення інкриміновані йому дії підпадають під кваліфікацію за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, а не ст. 369 цього Кодексу, оскільки неправомірна вигода призначалась не особисто ОСОБА_7, а для передачі ним керівництву Міністерства оборони України з метою розблокування реєстрації контрактів. З огляду на вищенаведене засуджений і захисник просять вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
7. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, в засідання суду касаційної інстанції не з`явився. Надіслав на адресу касаційного суду заяву, в якій підтримав оскаржені судові рішення, підстав для їх скасування не вбачав, вважав за можливе здійснення касаційного провадження за його відсутності.
8. Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали подані ними касаційні скарги.
Мотиви Суду
9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
12. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
13. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. Відтак доводи у касаційних скаргах сторони захисту про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
14. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
15. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
16. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
17. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
18. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
19. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
20. За результатами касаційного розгляду колегією суддів касаційного суду встановлено, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.
21. Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
22. Доводи сторони захисту, аналогічні тим, які викладені в касаційних скаргах захисника і засудженого, були предметом ретельної перевірки під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій. В оскаржених вироку та ухвалі на них надано докладно аргументовані, вичерпні відповіді.
23. Так, відхиляючи доводи сторони захисту щодо провокації вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з боку правоохоронних органів, судами з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтовано зазначено, що для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів існує ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність істотних змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм -наявність у суду можливостей перевірити відомості про передбачувані провокації під час судового засідання. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчиненого злочину, повинна бути такою, яку можна перевірити, а державне обвинувачення повинно мати можливість продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні є достатні підстави для проведення оперативного заходу.