П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 755/15405/15-к
провадження № 51-684км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і його захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 навирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42015010000000094, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Отиня Коломийського району Івано-Франківської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ), проживає в АДРЕСА_2 ), не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Дніпровський районний суд м. Києва своїм вироком від 19 листопада 2018 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 111 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) у строк відбування покарання ОСОБА_6 суд зарахував термін його попереднього ув`язнення з 28 квітня 2015 року до 14 січня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавленні волі. Також суд вирішив питання щодо судових витрат у справі та скасував арешт, накладений на майно ОСОБА_6 .
2. Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у тому, що він умисно, будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові та недоторканості України: надав іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
3. Відповідно до інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення, він, достовірно знаючи, що Верховна Рада України постановою від 15 березня 2014 року № 891-VII достроково припинила його повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - ВР АР Крим) VI скликання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, 11 квітня 2014 року в період з 10:00 до 11:00 вчинив державну зраду на шкоду суверенітетові та недоторканості України, а саме взяв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного іноземною державою-окупантом Російською Федерацією (далі - РФ) органу "Державна Рада Республіки Крим", на якому всі 88 колишніх депутатів ВР АР Крим одноголосно прийняли так звану "Конституцию Республики Крым" як суб`єкта РФ, чим надав іноземній державі-окупанту допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
До того ж, ОСОБА_6, усвідомлюючи, що територія АР Крим є невід`ємною частиною України, утворення та діяльність "Державної Ради Республіки Крим", а також прийняття нею актів є незаконними, бажаючи продемонструвати лояльність РФ у проведенні підривної діяльності проти України, протягом березня - липня 2014 року, перебуваючи в м. Феодосії, вирішив узяти участь у проведенні призначених так званою "Державною Радою Республіки Крим" незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої "Республіки Крим".
На виконання зазначеного умислу ОСОБА_6 протягом липня 2014 року подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії м. Феодосії "Республіки Крим" документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої "Республіки Крим". Незаконно створена територіальна виборча комісія м. Феодосії ухвалила рішення від 31 липня 2014 року № 14/110-1 "Про реєстрацію ОСОБА_6 кандидатом у депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9".
Продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на проведення підривної діяльності проти України, 14 вересня 2014 року ОСОБА_6 узяв участь у незаконних виборах, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.
4. Київський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2020 року залишив без задоволення апеляційні скарги захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_7, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 без змін.
5. Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 01 грудня 2020 року частково задовольнила касаційні скарги захисників, скасувала ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року щодо ОСОБА_6 з підстав істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Верховний Суд зробив висновок про формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційних скарг захисників засудженого - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . Суд звернув увагу на те, що залишилися неперевіреними доводи апеляційних скарг стосовно порушення процедури початку досудового розслідування, дотримання правил підслідності щодо здійснення розслідування прокуратурою АР Крим та строків здійснення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, незабезпечення підозрюваному участі захисника, а також щодо ухвалення судом вироку поза межами нарадчої кімнати. При цьому Верховний Суд визнав безпідставними доводи апеляційних скарг захисників про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону в результаті зміни складу суду і констатував, що останній склад суду, який постановив вирок, розпочав судовий розгляд спочатку і безпосередньо дослідив усі докази. Крім того, Верховний Суд зробив висновок, що не було допущено порушень вимог закону у зв`язку з пред`явленням підозри ОСОБА_6 не Генеральним прокурором або його заступником, оскільки на час вчинення злочину ОСОБА_6 уже не був депутатом АР Крим, тому дотримання приписів ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо порядку здійснення йому повідомлення про підозру як особі зі спеціальним статусом у цьому разі не вимагалося.
6. За результатами нового розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від
25 квітня 2023 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10 і
ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року про засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 111 КК без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
7. Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року і закрити кримінальне провадження. Указує, що всі докази у справі є недопустимими, оскільки досудове розслідування було здійснено не уповноваженими на те особами (органами). Зауважує, що кримінальні справи, передбачені ст. 111 КК, підслідні СБУ, але його справу, усупереч правилам підслідності, розслідувала прокуратура АР Крим. Крім того, наголошує, що в ході досудового розслідування було допущено ряд порушень кримінального процесуального закону, зокрема порушено порядок виклику до слідчого (йому не було направлено і вручено повістки), незаконно оголошено в розшук, затримано в нічний час, проведено затримання та обшук без участі адвоката й у присутності осіб протилежної статі, не доставлено до органу досудового розслідування одразу після затримання, не вручено підозри у встановлений строк, з порушенням вимог КПК без ухвали слідчого судді було здійснено тимчасове вилучення речей (документів), незаконно накладено арешт на майно і без ухвали слідчого судді отримано зразки для проведення експертизи. Посилається на істотне порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, покликається на ухвалення вироку поза межами нарадчої кімнати, а також на те, що апеляційний суд примусив його виступати в судових дебатах, попри те, що апеляційної скарги він особисто не подавав, він не був підготовленим до промови, оскільки не мав можливості узгодити її із захисником і за станом здоров`я не міг виступати. Також вважає, що висновки суду про доведеність у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, не відповідають фактичним обставинам справи. Даючи власну оцінку події злочину, скаржник стверджує, що як депутат ВР АР Крим участі в голосуваннях за конституцію іншої держави не брав, оскільки 06 березня 2014 року здав свою електронну картку, і до незаконних виборів непричетний. На думку засудженого, суди взяли до уваги лише докази, надані стороною обвинувачення, відхилили докази сторони захисту, при цьому своїх висновків не обґрунтували, як того вимагає закон. Звертає увагу на те, що суди залишили без належного реагування показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, відеосвідчення керівників регіональних меджлісів кримськотатарського народу АДРЕСА_3 на тому, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) рішенням від 06 липня 2023 року у справі "Ганиш та інші проти України" констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю тримання його під вартою під час досудового розслідування.
8. Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, також просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях підзахисного складу кримінального правопорушення. Вважає, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину не відповідають фактичним обставинам справи. Зауважує, що суди взяли до уваги лише докази сторони обвинувачення, які є неналежними й недопустимими,зокрема показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які суд виклав у власній інтерпретації, протоколи огляду вебсайтів та відеоролики, отримані з мережі Інтернет, які нічим не підтверджені, дані висновку судово-портретної експертизи, для проведення якої було надано доказ, отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону, докази ж сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, про його тверду проукраїнську позицію та патріотизм до своєї держави суди відхилили без належної аргументації. Також поза увагою суду залишилися твердження сторони захисту про те, що в ході досудового розслідування у справі було допущено грубі процесуальні порушення і сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела належними й допустимими доказами ані самої події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, ані винипідзахисного вйого вчиненні. Наголошує, що у вироку, як і в протоколі повідомлення ОСОБА_6 про підозру та в обвинувальному акті, відсутні жодні аргументації причетності останнього донадання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Стверджує, що Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2020 року вказував на ці порушення, спрямовуючи справу апеляційному суду на новий розгляд з метою перевірки зазначених фактів і надання їм належної оцінки, однак суд апеляційної інстанції не виконав указівок касаційного суду. Крім того, адвокат скаржиться на те, що під час здійснення апеляційного провадження стосовно ОСОБА_6 неодноразово змінювався склад колегії суддів і після зміни складу суду розгляд не розпочинався спочатку, а продовжувався, отже не всі члени колегії суддів були обізнані про обставини справи, що згідно зі ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також заявник вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, призначивши засудженому вироком від 19 листопада 2018 року покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, у той час як санкція ч. 1 ст. 111 КК у редакції, що діяла на період, який інкримінують ОСОБА_6, тобто 11 квітня 2014 року, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а тому суд повинен був призначити більш м`яке покарання.
9. Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження за епізодом подання кандидатури на виборах у депутати Феодосійської ради у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а за епізодом прийняття так званої "Конституції Республіки Крим" - у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості особи в суді й вичерпанням можливостей їх отримати. Стверджує, що всі докази, зібрані в матеріалах провадження, є недопустимими, оскільки досудове розслідування здійснювалося з істотними порушеннями вимог КПК, прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво, а також брали участь у засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, не мали відповідних повноважень, матеріали провадження не містять відомостей про законність джерел і підстав початку кримінального переслідування ОСОБА_6, зокрема у справі відсутній витяг з ЄРДР. Захисник вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а ґрунтуються на доказах, які є сфальсифікованими, оскільки ОСОБА_6, по-перше, не мав жодного умислу на державну зраду, по-друге, жодних дій, спрямованих на надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, він не вчиняв,11 квітня 2014 року перебував у приміщенні ВР АР Крим з метою оформлення пенсії, а заяву про участь у виборах до Феодосійської ради подав виключно на прохання представників кримськотатарського народу, проте потім відмовився від цієї участі. Вказує, що в основу вироку суд поклав сумнівні показання свідків, які не вказували прямо на голосування ОСОБА_6 за конституцію та його участь у виборах на посаду депутата міської ради, а лише висловили припущення щодо цього, а також дані протоколів огляду інформації, розміщеної в мережі Інтернет, які без висновків інженерно-технічної експертизи щодо можливого спотворення цієї інформації, у проведенні якої суд відмовив, необхідно вважати недопустимими доказами. Зазначає, що місцевий суд виготовив вирок поза межами нарадчої кімнати, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Зауважує, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив цей вирок без зміни. Усупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд не звернув уваги на доводи апеляційних скарг про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне тлумачення закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону, належним чином не перевірив їх, а формально зазначив в ухвалі про відсутність відповідних порушень, належним чином не мотивувавши свого висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг. Заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції проігнорував твердження сторони захисту щодо дії кримінального закону в часі, а саме того, що місцевий суд повинен був призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 111 КК у редакції, що діяла на період, який інкриміновано засудженому, тобто станом на 11 квітня 2014 року, а саме - у виді позбавлення волі на строк 10 років. Звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували рішення ЄСПЛ від 06 липня 2023 року у справі "Ганиш та інші проти України" щодо надмірної тривалості тримання ОСОБА_6 під вартою під час досудового розслідування, самі не дотрималися норм процесу та вимог п. 3 ст. 5 Конвенції щодо права особи на забезпечення розгляду справи судом протягом розумного строку і затягували розгляд справи, чим порушили фундаментальні принципи законності та обмежили можливості сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
10. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги, просили скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження за епізодом подання кандидатури на виборах у депутати Феодосійської ради у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а за епізодом прийняття так званої "Конституції Республіки Крим" - у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості особи в суді й вичерпанням можливостей їх отримати.
11. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційні скарги засудженого і його захисників не підлягають задоволенню, просила залишити без змін вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів щодо ОСОБА_6 .
12. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
13. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
14. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
15. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
17. З урахуванням зазначених вище вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваних судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
Щодо правової оцінки дій обвинуваченого
18. Докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинних дій, повною мірою проаналізовано у вироку.
19. Так, цей суд свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 обґрунтував показаннями, які надали в суді сам обвинувачений, свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про обставини участі ОСОБА_6 у позачерговому засіданні незаконно створеного органу "Державна Рада Республіки Крим" та одноголосному прийнятті у складі всіх 88 колишніх депутатів ВР АР Крим так званої "Конституції Республики Крим", а також участі у проведенні призначених так званою "Державною Радою Республіки Крим" незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої "Республіки Крим", даними протоколів огляду відеоматеріалу від 26 травня 2015 року з додатками до нього, відеозапису syjet Priniatie konstitucii rus, інтернет-видань від 18 лютого, 28 квітня, 29 травня, 12 червня 2015 року з додатками до них у вигляді дисків та фототаблиць, протоколу огляду сайту Центральної виборчої комісії Російської Федерації від 25 червня 2015 року з додатком до нього CD-диска, даними висновку судово-портретної експертизи від 12 червня
2015 року та іншими письмовими й речовими доказами.
20. Визнаючи достовірними показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_19, суд першої інстанції зазначив, що вони є послідовними щодо факту участі ОСОБА_6 у засіданні незаконно створеного органу "Державна Рада Республіки Крим" 11 квітня 2014 року, узгоджуються між собою, підтверджуються сукупністю всіх інших зібраних у справі доказів і сумнівів не викликають.
21. Твердження сторони захисту про те, що протоколи огляду інтернет-ресурсів є недопустимими та неналежними доказами, оскільки здобуті в порядку, не передбаченому КПК (не встановлено офіційного існування інтернет-ресурсів, їх власників та користувачів, а також відповідальних осіб за розміщення інформації на них і її перевірку), та не підтверджують існування даних, за якими можливо ідентифікувати особу ОСОБА_6, Суд вважає неспроможними з таких міркувань.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
23. Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
24. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 суди посилалися, зокрема, на протоколи огляду сайтів та інтернет-видань, з яких убачається, що слідчий прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_20 у присутності понятих оглянув розміщену на офіційних сайтах РФ інформацію.
25. Даними, що містяться в цих протоколах, доведено, що ОСОБА_6 брав участь у прийнятті незаконно створеним органом "Державна Рада Республіки Крим" так званої "Конституції Республіки Крим", а також балотувався на виборахФеодосійської міської ради так званої "Республіки Крим".