ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 520/10491/13-ц
провадження № 61-7842св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2023 року в складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в складі колегії суддів Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П.
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаметра. Жак Дюпон", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги та зобов`язання виконати споживчий договір, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головне Одеське обласне управління по справам захисту прав споживачів, Національний банк України, про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом, який уточнило під час розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року № 11074286000 в розмірі 97 118,95 дол. США, що еквівалентно 1 437 770,78 грн, посилаючись на неналежне виконання останнім умов кредитного договору.
13 червня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрфінанс груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп") укладено договір № 1514/К про відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором від 09 листопада 2006 року № 11074286000 та усіма договорами забезпечення. 26 жовтня 2020 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 67 906,42 доларів США з яких: заборгованість за кредитом - 50 965,17 доларів США, проценти - 16 941,25 доларів США.
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ПАТ "Дельта Банк", недійсним, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаметра. Жак Дюпон" (далі - ТОВ "Діаметра. Жак Дюпон") виконати споживчий договір про надання послуг за розрахунком із банківською установою від 04 квітня 2014 року. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року не містить посилання на договір від 09 листопада 2006 року № 11074286000, у зв`язку із чим ПАТ "Дельта Банк" є неналежним позивачем. Крім того, з метою погашення заборгованості перед ПАТ "УкрСиббанк" ним укладено із ТОВ "Діаметра. Жак Дюпон" споживчий договір про надання послуг за розрахунком із банківською установою від 04 квітня 2014 року, на виконання якого було здійснено перший платіж, проте останній відмовляється від виконання своїх зобов`язань.
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати договір про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року № 11074286000, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, недійсним; визнати іпотечний договір від 09 листопада 2006 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 недійсним. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 посилалася на те, що при наданні банком кредиту в іноземній валюті, а також здійсненні платежів на погашення кредиту та сплату відсотків було грубо порушено законодавство. Умови договору є несправедливими.
Короткий зміст судових рішень
15 червня 2016 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року № 11074286000 в розмірі 97 118,95 дол. США, що еквівалентно 1 437 770,78 грн, яка складається із заборгованості за кредитом -
50 965,17 дол. США, що еквівалентно 754 499,84 грн, та заборгованості за процентами за користування кредитом - 46 153,78 дол. США, що еквівалентно
683 270,94 грн. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
14 вересня 2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року залишено без змін.
25 вересня 2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року в частині вирішення первісного позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справа передана в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня
2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року залишено без змін.
12 грудня 2019 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси залучено до участі в справі в якості правонаступника банку - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп".
07 листопада 2023 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року
№ 11074286000 у загальному розмірі 60 419,64 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 50 965,17 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 9 454,47 дол. США.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитор 18 березня 2013 року звернувся до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про сплату простроченої заборгованості, та 13 серпня 2013 року подав до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором, змінивши умови договору щодо строку його виконання, а тому розраховані позивачем проценти за період з 01 серпня 2013 року до 11 листопада 2014 року на суму 7486,78 долара США не підлягають стягненню, адже не відповідають умовам кредитного договору в частині строку його дії.
Суд визнав необґрунтованою заяву відповідача про порушення строку давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в самому договорі сторонами узгоджений строк його повного виконання - 09 листопада 2016 року, а згідно наявних у матеріалах справи відомостей про зміну умов договору воно сталось лише після направлення повідомлення-претензії в березні 2013 року та подання позову в серпні 2013 року, отже, тому строк давності не сплив.
30 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2023 року змінено, зменшено загальний розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року № 11074286000 з 60 419,64 дол. США до
47 534,48 дол. США, з яких заборгованість за кредитом зменшено з
50 965,17 дол. США до 41 152,00 дол. США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом з 9 454,47 дол. США до 6 382,48 дол. США.
Змінено мотивувальну частину рішення щодо строків давності та висновків суду щодо нарахованих та стягнутих відсотків. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що доказів дотримання банком процедури зміни в односторонньому порядку розміру процентної ставки відповідно до умов пункту 9.2 договору позивачем не надано, як і не надано доказів правомірності застосування до відповідача двох відсоткових ставок: 13,3 та 26,6 % річних. Згідно заяви про уточнення позовних вимог, поданих 26 жовтня 2020 року під час перегляду справи судом першої інстанції після скасування судових рішень у вищенаведеній частині Верховним Судом, позивач ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 67 906,42 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 50 965,17 дол. США проценти в розмірі 16 941,25 дол. США. До заяви доданий розрахунок заборгованості, здійснений з 19 грудня 2011 року до 11 листопада 2014 року з урахуванням висловленої Верховним Судом позиції та застосуванням у вказаний період ставки за кредитом у розмірі 11,3 % з виключенням боргу за процентами за період до 19 грудня 2011 року.
Апеляційний суд відхилив довід апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено, чи відбулось виконання кредитного договору зі сторони банку, зазначивши, що судами в рішеннях, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідачу як позичальнику на умовах оплатного та строкового користування передані 65 000,00 дол. США із зобов`язанням повернення грошей та процентів за користування в узгоджений сторонами строк. Крім того, Верховним Судом погоджено висновки судів попередніх інстанції про те, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Згідно з випискою із вказаного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором №11074286000 від 09 листопада 2009 року, що вбачається із акта прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
Помилковим суд визнав довід апеляційної скарги відповідача про неправильність висновку суду про часткову обґрунтованість позовних вимог за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження визначеного в позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором з моменту видачі кредиту, оскільки позивачем, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій справі, зроблено відповідний перерахунок заборгованості із застосуванням погодженої сторонами кредитного договору відсоткової ставки 11,3 % за користування кредитними коштами.
Згідно усталеної практики Верховного суду пред`явлення кредитором позичальнику вимог щодо дострокового стягнення заборгованості або щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості змінює строк виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому нарахування процентів за користування кредитом після відповідної вимоги не здійснюється. В цій справі кредитор 18 березня 2013 року звернувся до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про сплату заборгованості. У справі відсутні відомості про отримання позичальником ОСОБА_1 вказаної вимоги банку, тому право останнього нараховувати погоджені сторонами проценти за користування кредитом припинилося 29 квітня 2013 року (41-й день після направлення вимоги боржнику згідно умов договору).Отже, відсотки за користування кредитом слід нараховувати з 19 листопада 2011 року (строк, визначений самим позивачем) до 29 квітня 2013 року.
Апеляційний суд визнав слушними доводи апеляційної скарги про неврахування судом заяви відповідача про застосування строку давності. Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування ануїтентними платежами по 542 дол. США, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.Відтак за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Позивач звернувся до суду з позовом 09 серпня 2013 року, відповідачем своєчасно в період розгляду справи судом першої інстанції заявлено про застосування строку давності до спірних правовідносин, тому суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення простроченої заборгованості за три роки, що передували зверненню до суду, а саме з 09 серпня 2010 року до 29 квітня 2013 року. Станом на 09 серпня 2010 року розмір поточної заборгованості становив 40 610,00 дол. США, а розмір простроченої заборгованості 19 027,17 дол. США, що має бути зменшений на суму щомісячних платежів по 542 дол. США за 3 роки, які передували зверненню до суду, тобто починаючи з 09 серпня 2010 року, та розрахований в такий спосіб борг становить - за період з 09 серпня 2010 року по 542 дол. США щомісячно - 17 344,00 дол. США станом на 29 квітня 2013 року, а загальна сума заборгованості за кредитом (поточна та прострочена) становить 41 152,00 дол. США.
Оскільки позивачем проценти розраховані починаючи з 19 листопада 2011 року, суд не може вийти за межі позовних вимог. Отже, нараховані за період з 19 листопада 2011 року до 29 квітня 2013 року відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 41 152 дол. США, виходячи з відсоткової ставки 11,3 %, становлять 6382,48 дол. США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в цій справі відсутній розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором за період з 2006 до 2011 року. Судам необхідно було встановити об`єктивні строки виникнення прострочених платежів або погашення боргу у відповідний період з урахуванням внесених платежів. Тобто потрібно було встановити повний об`єм вимог позивача протягом 5 років кредитних відносин та обсяг непогашеної заборгованості до 18 грудня 2011 року. Суди не дослідили наявність неправомірного нарахування підвищеної процентної ставки розміром 26,6 % річних та процентної ставки в розмірі 13,3 % річних за період з 2006 до 2011 року.
Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року в справі № 911/19/19, від 18 січня 2023 року в справі № 520/22/19 (провадження № 61-20438св21), від 01 лютого 2023 року в справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21), від 12 квітня 2023 року в справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22), від 22 квітня 2024 року в справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23), стосовно доведення розміру заборгованості, належності таких доказів, обов`язку суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, оцінки доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Суди незаконно відмовили в задоволенні клопотання про проведення судово-економічної експертизи з метою встановлення відповідності нарахованих сум за тілом кредиту й процентами.
Заявлена позовна давність має обраховуватися з 09 листопада 2006 року - моменту видачі кредиту, тому її строк сплив 09 листопада 2009 року.
У матеріалах відступлення права вимоги новому кредитору відсутній договір про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року № 11074286000 та відсутній позичальник ОСОБА_1 . Позивач не довів, чи відбулось виконання кредитного договору позикодавцем, адже в матеріалах справи відсутні докази видачі кредиту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11074286000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 65 000 дол. США строком до 09 листопада 2016 року зі сплатою 11,3 % річних.
Цього ж дня на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким іпотекодавці передали іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (який є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк") та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно з випискою із вказаного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, зокрема, й за кредитним договором від 09 листопада 2009 року № 11074286000, що підтверджується актом прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
У первісній редакції позову банк просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 11 листопада 2014 року в розмірі 97 118,95 дол. США, що еквівалентно 1 437 770 грн 78 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 50 965,17 дол. США, що еквівалентно 754 499 грн 84 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 46 153,78 дол. США, що еквівалентно 683 270 грн 94 коп.
13 червня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Укрфінанс груп"укладено договір № 1514/К про відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором від 09 листопада 2006 року № 11074286000 та усіма договорами забезпечення.
26 жовтня 2020 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 67 906,42 з яких: заборгованість за кредитом - 50 965,17 доларів США, проценти - 16 941,25 доларів США.
До заяви доданий розрахунок заборгованості, здійснений позивачем з 19 грудня 2011 року до 11 листопада 2014 року, з урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 25 вересня 2019 року, про застосування у вказаний період 11,3 % відсоткової ставки з виключенням заборгованості за процентами за період до 19 грудня 2011 року.
У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача (т. 4, а. 9).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.