ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 215/2149/23
провадження № 61-6139св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року у складі судді Квятковського Я. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
У квітні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, про виселення.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 19 жовтня 2007 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KRHTGA00150997, за умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 88 673 грн зі строком повернення до 18 жовтня 2024 року та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 19 жовтня 2007 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами договору іпотеки реєстрація місця проживання у будинку, який є предметом іпотеки, можлива лише за наявності письмової згоди іпотекодержателя.
Однак, всупереч умов договору іпотеки (пункту 20.12) у житловому будинку за вищезазначеною адресою був зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року за позовом АТ КБ "Приватбанк" було звернуто стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме на будинок АДРЕСА_1 .
Зазначає, що відповідачі та інші мешканці, що були зареєстровані та/або проживають у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись житловим будинком АДРЕСА_1 .
Посилаючись на викладені обставини, АТ КБ "Приватбанк" просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на спірний житловий будинок та були там зареєстровані до укладення договору іпотеки, а місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає, у зв`язку з чим реєстрація у будинку малолітнього ОСОБА_3 відповідає вимогам законодавства та не порушує прав чи інтересів іпотекодержателя.
Крім того, суд зазначив, що у разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і частини другої статті 109 Житлового кодексу України, а позивачем не доведено факт придбання житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, за рахунок кредитних коштів, тому у задоволенні позовних вимог про виселення зареєстрованих у ньому осіб слід відмовити.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції,АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 квітня 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" в системі "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
23 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19жовтня 2007 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KRHTGA00150997, згідно умов якого АТ КБ "Приватбанк" надав відповідачці кредит на споживчі цілі у розмірі 88673 грн, строком до 18 жовтня 2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 жовтня 2007 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 .
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, належав відповідачам (іпотекодавцям) ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі договору міни житлового будинку на квартиру, посвідченого 14 липня 2007 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бикановою І. М. за реєстровим номером № 2569, реєстраційний номер 10019509, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15278871, виданого 18 липня 2007 року КП "Криворізьке БТІ" (пункт 35.3 договору іпотеки).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково.
Звернуто стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві власності: 2-х поверховий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 64 кв.м, житловою площею 36,2 кв.м для погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року в сумі 79 416,68 грн, станом на 12 серпня 2008 року, шляхом надання ПАТ "УкрСиббанк" безперешкодного доступу до об`єкта іпотеки, права продажу вказаного об`єкта іпотеки від свого імені.
Згідно з довідкою Криворізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - з 03 серпня 2007 року, ОСОБА_2 - з 03 серпня 2007 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 13 квітня 2016 року.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.