ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 205/4113/21
провадження № 61-643св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба Україна, Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Остапенко Н. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області) про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що в період з 27 жовтня 2011 року до 27 січня 2012 року щодо нього прокурором Дніпропетровської області порушено кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28 Кримінального кодексу України (далі - КК України), які надалі були об`єднані в одне провадження за № 36111020.
У межах цієї кримінальної справи 15 серпня 2011 року на підставі постанов судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Зосименко С. Г., прийнятих 08 серпня 2011 року у справах № 0417/4-1286/2011, 0417/4-1288/2011, 0417/4-1291/2011, слідчими відділу РЗСЧОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області спільно зі співробітниками Служби безпеки України в Дніпропетровській області в приміщенні адвокатської контори за місцем його роботи, у квартирі за місцем його проживання та у його автомобілі були проведені обшуки. За результатами їх проведення було вилучено два системні блоки від комп`ютерів та ноутбук, які в подальшому визнано речовими доказами у справі та долучено до неї.
30 листопада 2011 року слідчим відділу РЗСЧОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області його було затримано в порядку статті 115 Кримінального процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України).
Постановою слідчого відділу РЗСЧОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Шендрик Ю. В. від 30 листопада 2011 року, як засіб забезпечення у кримінальній справі, на усе його рухоме та нерухоме майно накладено арешт.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року у справі № 0417/4-2168/2011 йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровському слідчому ізоляторі № 3.
Слідчим слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Шендрик Ю. В. 02 грудня 2011 року на ім`я голови Дніпропетровської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Верби М. І. направлено листа про порушення прокурором Дніпропетровської області щодо адвоката ОСОБА_1 кримінальної справи № 36111020, повідомлено про його затримання в порядку статті 115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2012 року у справі № 0417/4-90/2012 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у Дніпропетровському слідчому ізоляторі № 3 продовжено.
31 січня 2012 року його притягнуто в якості обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, частинами другою, третьою статті 358 КК України.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2015 року, кримінальну справу № 36111020 направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування, а йому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
У зв`язку з набуттям змін до КПК України, беручи до уваги той факт, що досудове розслідування у кримінальній справі № 36111020 проводилося в порядку КПК України 1960 року, 27 серпня 2015 року відомості щодо зазначеної кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015040000000817 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
У подальшому кримінальне провадження № 12015040000000817 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, об`єднано з кримінальним провадженням № 12013040000000150.
Постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 від 06 вересня 2019 року кримінальне провадження № 12013040000000150 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діяннях складу кримінальних правопорушень.
Таким чином, закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які у судовому порядку не потрібно такими визнавати.
Отже, щодо нього незаконно порушувалися кримінальні справи та проводилося незаконне досудове розслідування, незаконно висувалися обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено відповідальність до 12 років позбавлення волі, незаконно проводилися оперативно-розшукові заходи, незаконно застосовувалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, незаконно вживались та вживаються до теперішнього часу заходи забезпечення кримінального провадження (арешт майна).
Внаслідок зазначених незаконних дій та рішень порушено його конституційні права, передбачені статтями 28, 29, 30, 33, 41, 43 Конституції України, а саме: на повагу до своєї гідності; на свободу та особисту недоторканість; недоторканість житла; свободу пересування та право вільно залишати територію України; вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю; право на працю та інше.
Також в результаті затримання в порядку статті 115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він був змушений припинити професійну діяльність як адвокат.
ОСОБА_1 зазначав, що майже 10 років незаконно перебував під слідством та судом, а саме: з 30 листопада 2011 року до 11 квітня 2014 року (28 місяців та 11 днів)
перебував під вартою; з 11 квітня 2014 року до 06 вересня 2019 року (65 місяців) перебував під підпискою про невиїзд; з 30 листопада 2011 року до цього часу щодо його майна застосований арешт (118 місяців та 4 дні).
Таким чином, його незаконне кримінальне переслідування, обмеження громадянських прав і свобод було стресовою (психотравмуючою) ситуацією, що призвело до руйнування значущих взаємовідносин з оточенням, моральних цінностей та викликало значні негативні переживання, зокрема, обурення; приниження; сором; тривалу емоційну напругу; тривогу; невизначеність; необхідність виправдовуватися та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях; втрати можливостей самореалізації; приниження його честі та гідності; суттєвого зниження авторитету серед оточуючих; поваги та доброзичливого ставлення. Тривалий час він був позбавлений можливості вільно жити, реалізовувати себе як особистість та у професійному житті, пересуватися за власним вибором та планувати власний час, безпідставність чого особливо принижувала його людську гідність. Такими діями йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 4 880 000,00 грн, розраховану виходячи з 122 місяців кримінального переслідування та 40 000,00 грн моральної шкоди.
Також під час тримання його під вартою він був позбавлений можливості отримувати протягом 28 місяців та 11 днів заробітну плату. Виходячи із середньої заробітної плати по Дніпропетровській області за вказаний період ним розраховано недоотриману заробітну плату на загальну суму 92 171,14 грн.
Крім цього, за час перебування його під вартою його дружиною та батьками витрачено грошові кошти на купівлю продуктів харчування, особистої гігієни, лікарських засобів, які в подальшому передавалися йому до Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3, на загальну суму 72 500,00 грн.
Крім того, ним були витрачені кошти у розмірі 150 000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з Держави Україна в особі ДКС України на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 4 880 000,00 грн, на відшкодування матеріальної шкоди - 314 671,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 728 600,00 грн, матеріальну шкоду в розмірі 32 236,77 грн, а всього 1 760 836,77 грн, з урахуванням податків, що можуть нараховуватися на суму відшкодування.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 443,96 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що з 15 серпня 2011 року (день проведення обшуку за місцем проживання, роботи та в автомобілі) розпочалося кримінальне переслідування щодо ОСОБА_1, а 30 листопада 2011 року його було затримано. Під слідством ОСОБА_1 перебував до 06 вересня 2019 року, оскільки постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області закрито кримінальне провадження № 120130400100000150 у зв`язку із встановленням відсутності в діяннях складу кримінальних правопорушень. Отже, позивач перебував під слідством з 15 серпня 2011 року до 06 вересня 2019 року, тобто 100 місяців.
Таким чином, мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, становить 670 000,00 грн (100 місяців х 6 700,00 грн).
Суд, визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, виходив із ступеня моральних страждань, які він зазнав у зв`язку з порушенням його звичайного життя, тривалістю тримання його під вартою, неможливістю реалізувати себе у зв`язку з цим як професіоналу та батьку (брати участь у вихованні сина, проводити з ним достатньо часу, спілкуватися, спостерігати, як він розвивається), позбавлення його можливості заробляти на життя, забезпечувати дитину.
Також суд враховував ступінь моральних страждань, викликаних поза часом тримання під вартою, а саме: обшуки за місцем роботи та проживання, повідомлення голови Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, що вплинуло на його ділову репутацію та репутацію серед друзів, знайомих, сусідів, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, чим порушено його право на вільне пересування, накладення арешту на все його майно, що викликало труднощі в розпорядженні ним. Також суд враховував, що, закриваючи кримінальне провадження, прокурор не скасував арешт майна, тобто ОСОБА_1 необхідно прикладати додаткових зусиль для відновлення становища, що існувало до порушення кримінальної справи.
Крім того, за період з 30 листопада 2011 року до 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 через затримання та перебування під вартою втратив заробіток, який становить 32 236,77 грн та підлягає стягненню на його користь.
Щодо позовної вимоги про стягнення вартості переданих ОСОБА_1 до Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 продуктів харчування, засобів особистої гігієни та лікарських засобів на суму 72 500,00 грн, то матеріали справи містять заяви ОСОБА_2 про передачу ОСОБА_1 зазначених речей, однак жодного обґрунтування дійсної необхідності в таких речах у період перебування ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі, де останній перебував на повному державному забезпеченні, а також доказів вартості переданих продуктів позивачем не надано, тому відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, надану під час слідства, в розмірі 150 000,00 грн, то матеріали справи не містять доказів визначення сторонами розміру такої винагороди, а також підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу саме у розмірі 150 000,00 грн, тому у суду відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача цих витрат.
Позивачем підтверджені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи у розмірі 46 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ГУ НП в Дніпропетровській області залишено без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та в частині стягнення судових витрат на професійну правову допомогу в цій справі скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 044 393,02 грн, з урахуванням податків, що можуть нараховуватися на суму відшкодування.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 18 105,60 грн.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат на професійну правову допомогу і ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, виходив із того, що суд першої інстанції допустив арифметичну помилку при обрахуванні строку кримінального переслідування позивача, а саме: з 15 серпня 2011 року до 06 вересня 2019 року, який за підрахунками суду склав 100 місяців, оскільки строк кримінального переслідування позивача складає 96 місяців і 22 дні, а не 100 місяців, як зазначено судом першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції неправильно порахував строк перебування позивача під слідством, а саме до 06 вересня 2019 року, у зв`язку з тим, що арешт, накладений на майно ОСОБА_1, не скасовано і до теперішнього часу та відповідачами вказаний факт не заперечується, що свідчить про кримінальне переслідування позивача і до теперішнього часу. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при визначенні періоду перебування позивача під слідством.
Таким чином, період перебування позивача під слідством у межах позовних вимог із 15 серпня 2011 року (початок кримінального переслідування позивача у зв`язку із проведенням обшуків в автомобілі, за місцем роботи та проживання) до 04 листопада 2021 року (подання заяви про збільшення позовних вимог) становить 124 місяці і 4 дні, який складається з: 95 місяців 21 день (з 15 серпня 2011 року до 29 листопада 2011 року та з 11 квітня 2014 року до 04 листопада 2021 року) - проведення обшуків, проведення інших процесуальних дій, нескасування арешту на майно позивача, що діє на час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, закриття кримінального провадження, та 28 місяців і 13 днів (з 30 листопада 2011 року до 10 квітня 2014 року) - перебування позивача під вартою.
Отже, мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, становить 831 693,32 грн (124 місяці х 6 700,00 грн = 830 800,00 грн; 6 700,00 грн / 30 днів = 223,33 грн (1 день) х 4 дня = 893,32; 830 800 грн + 893,32 грн).
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно врахував ступінь моральних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з порушенням його звичайного життя, тривалістю тримання його під вартою, неможливістю реалізувати себе у зв`язку з цим як професіонала та батька (брати участь у вихованні сина, проводити з ним достатньо часу, спілкуватися, спостерігати, як він розвивається), позбавлення його можливості заробляти на життя, забезпечувати дитину, і погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування чотириразового розміру мінімальної заробітної плати за час тримання позивача під вартою.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно врахував ступінь моральних страждань позивача, викликаних поза часом тримання під вартою, а саме: обшуки за місцем роботи, проживання, повідомлення голови Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, що вплинуло на його ділову репутацію, та репутацію серед друзів, знайомих, сусідів, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, чим порушено його право на вільне пересування, накладення арешту на все майно позивача, що викликало труднощі в розпорядженні ним. Також правильно враховано, що, закриваючи кримінальне провадження, прокурор не скасував арешт майна позивача, тому ОСОБА_1 необхідно докладати додаткових зусиль для відновлення становища, що існувало до порушення кримінальної справи.
Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції при розрахунку неправильно врахував період кримінального переслідування позивача поза триманням під вартою, а саме 71 місяць, а також, враховуючи межі позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 04 листопада 2021 року, такий строк складає 95 місяців і 21 день, апеляційний суд навів свій розрахунок: 95 місяців і 21 день х 6 700,00 грн х 2, що становить 1 282 379,86 грн (95 місяців х 6 700,00 грн х 2 = 1 273 000,00 грн; 6 700,00 грн / 30 днів = 223,33 грн (1 день) х 2 х 21 день = 9 379,86 грн; 1 273 000,00 грн + 9 379,86 грн).
Апеляційний суд оцінив завдану позивачу моральну шкоду в загальному розмірі 2 044 393,02 грн та дійшов висновку про наявність правових підстав для її стягнення з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватися на суму відшкодування.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів середньої заробітної плати позивача, ураховуючи диспозитивність та змагальність судового процесу, є підстави для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь заробітку, не одержаного за період з 30 листопада 2011 року до 11 квітня 2014 року через затримання та перебування під вартою, в розмірі 32 236,77 грн, та відмову в іншій частині через недоведеність суми середнього заробітку.
Апеляційний суд погодився з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості переданих ОСОБА_1 до Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 продуктів харчування, засобів особистої гігієни, лікарських засобів на суму 72 500,00 грн та про стягнення витрат на правничу допомогу, надану під час проведення слідства в розмірі 150 000,00 грн, у зв`язку з їх недоведеністю.
Суд апеляційної інстанції стягнув витрати на професійну правничу допомогу з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 18 105,60 грн, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року Дніпровська обласна прокуратура через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд змінити рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
В іншій частині судові рішення не оскаржувалися, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Касаційна скарга Дніпровської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що на відміну від передбачених частинами першою-четвертою статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" випадків безумовного відшкодування за рахунок державного бюджету майнової шкоди у разі закриття кримінального провадження за реабілітуючих підстав, відшкодування моральної шкоди у таких випадках, відповідно до частини п`ятої статті 4 цього Закону, проводиться лише у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали реальної моральної втрати громадянинові. Тобто, в розумінні норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" сам факт закриття кримінального провадження щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди проводиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вважає, що факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.
Судами попередніх інстанцій не враховано того, що відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Також сума присудженого відшкодування в жодному разі не має бути джерелом незаконного збагачення.
Підставою касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) та у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19 (провадження № 61-20772св19), від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16 (провадження № 61-42166св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18 (провадження № 61-10700св19), від 01 липня 2020 року у справі № 626/608/18 (провадження № 61-41860св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18 (провадження № 61-9586св19), від 10 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18 (провадження № 61-19136св19).
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У лютому 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2011 року у справах № 0417/4-1288/2011, 0417/4-1291/20211, 0417/4-1286/2011 у межах кримінального провадження № 36111020 постановлено провести обшук в автомобілі "Шкода Октавіа", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, та право управління яким має ОСОБА_1, у всіх приміщеннях, розташованих на 2-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, де, як встановлено ухвалою суду, розташовано робоче місце адвоката ОСОБА_1, а також обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
15 серпня 2011 року на виконання постанов Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2011 року слідчими проведено обшуки в автомобілі "Шкода Октавіа", реєстраційний номер НОМЕР_1, у всіх приміщеннях, розташованих на 2-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та за місцем проживання ОСОБА_1, у ході яких вилучено ноутбук, жорсткий диск, флеш-накопичувач та інше.
24 жовтня 2011 року прокурором Дніпропетровської області винесено постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частинами другою, третьою статті 358, частинами третьою, четвертою статті 190 КК України.
Постановою старшого слідчого відділу РОВС та ЗСОГ і ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30 листопада 2011 року у кримінальному провадженні № 36111020 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1, а саме: автомобіль ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також все інше рухоме на нерухоме майно, цінності, де б вони не знаходились.