ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 464/5648/21
провадження № 61-1934св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року у складі судді Борачка М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували
у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2005 року, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року.
За час шлюбу у них народилося двоє синів - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що до розірвання шлюбу вони проживали окремо, на момент подання заяви заявниця не проживає із ОСОБА_2 понад рік.
Заявниця стверджувала, що ОСОБА_2 вчиняє щодо неї домашнє насильство у формі психологічного насильства. Зокрема, під час телефонних розмов він ображав та принижував її, погрожував фізичною розправою, нецензурно лаявся. 14 березня 2021 року під час зустрічі ОСОБА_2
у присутності дітей звинувачував її у написанні заяв до поліції, кричав на неї, поводився агресивно та викликав працівників поліції, після прибуття яких нецензурно до них лаявся та обзивав свідка.
У переписці ОСОБА_2 звинувачує ОСОБА_1 у неналежному вихованні дітей, вчиненні перешкод у спілкуванні із ними, чинить на неї психологічний тиск, принижує та ображає її. Такі його дії змусили її звертатись із відповідними заявами до поліції, однак усі спроби захистити свої права виявились безрезультатними.
Заявниця зазначала, що поведінка ОСОБА_2 стосовно дітей також містить ознаки домашнього насильства у формі психологічного насильства, оскільки у переписці із сином ОСОБА_4 . ОСОБА_2 надсилав повідомлення образливого та принизливого змісту, що очевидно травмувало сина, оскільки він сказав, що більше не хоче спілкуватись із батьком, та заблокував його номер у мобільному додатку. Заявниця вважала, що така поведінка стосовно сина також є проявом психологічного насильства щодо неї, оскільки ОСОБА_2 знав про те, що син покаже їй ці повідомлення, які до того ж містили відверті натяки на особисте життя заявниці та стосунки
з іншим чоловіком.
Заявниця вказувала, що діти не бажають підтримувати стосунки із
ОСОБА_2, зокрема син ОСОБА_4 під час розмови із працівницею поліції стверджував, що не хоче спілкуватись і зустрічатись із батьком.
Така поведінка ОСОБА_2 спричинила психологічні проблеми у дітей, зокрема психолог рекомендував ОСОБА_4 уникати стресів, пов`язаних
з психологічним насильством з боку батька, а ОСОБА_5 - забезпечити спокійні умови проживання, уникати стресу, пов`язаного із сімейними конфліктами. У подальшому ОСОБА_5 лікарі діагностували "Невроз нав`язливих станів. Невротичні тіки" та призначено відповідне лікування.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила обмежити спілкування ОСОБА_2 із дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування особами, а саме за адресами: АДРЕСА_1 (місце проживання);
АДРЕСА_2 (місце навчання дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 );
АДРЕСА_3 (місце роботи колишньої дружини ОСОБА_1 ); Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати
ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, не відомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року заяву задоволено частково.
Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього на строк 3 місяці такі обов`язки: обмежено спілкування ОСОБА_2 із постраждалими дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами, а саме за адресами:
АДРЕСА_1 (місце проживання постраждалих осіб); АДРЕСА_2 (місце навчання постраждалих дітей ОСОБА_4
і ОСОБА_5 ); АДРЕСА_3 (місце роботи постраждалої колишньої дружини ОСОБА_1 ); заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Повідомлено про прийняте рішення відділ поліції № 2 Львівського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_2, стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дітьми, що постраждали від домашнього насильства. Зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів, які ОСОБА_2 застосовував
у телефонній розмові та переписці з колишньою дружиною, у переписці із старшим сином ОСОБА_4, свідчать про наявність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_2 як домашнього насильства у формі психологічного насильства. Долучені до справи докази, а також надані
у судовому засіданні пояснення свідчать про наявність конфліктних взаємовідносин між сторонами протягом тривалого періоду, тому суд вважав, що ОСОБА_1 і її представник у процесі розгляду справи довели існування загрози вчинення ОСОБА_2 протиправних дій у майбутньому.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
07 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити; скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не з?ясував обставини, за яких відбулась телефонна розмова, а також переписка в мобільному додатку "Viber". Довідки, надані психологом КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Клініка психологічного здоров?я дітей, підлітків та молоді, не є належним доказом вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства стосовно дитини, адже психолог не мав жодних достовірних знань про ситуацію, в якій перебувають діти, не врахував усіх фактичних обставин справи, а склав висновок у присутності матері, яка має психологічний тиск на дітей і нав?язує їм свої бажання обмежити спілкування з колишнім чоловіком. ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Факт сварок
і непорозуміння між подружжям на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям, але не підтверджує факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом спеціальних заходів. Наданий заявницею аудіозапис не
є належним і допустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням норм законодавства, тобто без попереднього дозволу суду. Вказана розмова відбулась виключно з підстав відсутності можливості батька побачитись із своїми дітьми, що у свою чергу дає підстави зробити висновок, що цей аудіозапис не свідчить про вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства, а підтверджує лише те, що між колишнім подружжям відбувалися сварки і виникали непорозуміння щодо участі у вихованні дітей, що не могло бути підставою для видачі обмежувального припису. Суди попередніх інстанцій, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 як домашнє насильство, взагалі не встановили, у чому таке насильство полягало та наявність ризиків його повторення у майбутньому. У матеріалах справи немає доказів домашнього насильства щодо дітей. Докази вказують лише на наявність конфлікту між подружжям. Вислови в сукупності, які містяться в додатку "Viber", не дають підстав вважати, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство. Вказана переписка стосується участі батька у вихованні дітей.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня
2020 року у справі № 545/744/19, від 17 лютого 2021 року у справі
№ 753/19409/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 367/1505/20,
від 15 червня 2021 року у справі № 305/2022/14-к, від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18,
від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 02 листопада 2020 року
у справі № 336/3551/18-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,
від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17,
від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявниказазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
29 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федькович Г. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду
м. Львова від 25 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно оцінили заяву ОСОБА_1 як обґрунтовану та підтверджену належними доказами і встановили наявність ризиків вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та її неповнолітніх синів у майбутньому.
Інші аргументи учасників справи
04 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, яка мотивована тим, що представниця ОСОБА_1 не навела жодних переконливих доводів, які спростовують вимоги касаційної скарги, зокрема, що між сторонами мали місце лише суперечки на фоні розлучення та щодо виховання дітей.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року представнику
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 серпня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду м. Львова.
02 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2005 року, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року.
За час шлюбу у них народилося двоє синів - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент звернення до суду із цією заявою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають окремо.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Відділу поліції № 2 ЛРУП ГУНП
у Львівській області із письмовою заявою про вчинення домашнього насильства, зокрема 18 березня 2021 року, 04 червня 2021 року і 12 липня 2021 року.
За результатами розгляду поданих заяв Відділ поліції № 2 ЛРУП ГУНП
у Львівській області у своїх відповідях від 26 березня 2021 року, від 12 квітня 2021 року, від 20 червня 2021 року, від 05 липня 2021 року повідомив
ОСОБА_1 про те, що в ході проведених перевірок було встановлено відсутність у діях ОСОБА_2 ознак кримінального чи адміністративного правопорушення.
03 березня 2021 року психолог Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Клініка психологічного здоров`я дітей, підлітків та молоді ОСОБА_6 надав довідку, у якій зазначено, що ОСОБА_4 був присутній під час сварок батька і матері, впродовж яких він "страхував" матір від того, щоб батько не підняв на неї руку. Окрім цього, батько ображав матір, через що ОСОБА_4 на нього ображений, не бажає з ним спілкуватись і бачитись.