ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 705/1886/23
провадження № 61-3501св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бабанська селищна рада Уманського району Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Кравченком Романом Михайловичем, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у складі судді Гудзенко В. Л., та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Аполянка Уманського району Черкаської області помер ОСОБА_2, який є рідним дядьком позивача. Про смерть ОСОБА_2 позивач дізнався від сусідів, однак через карантинні обмеження у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та вторгненням російської федерації не зміг подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю один місяць.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем обставини не підтверджують поважних причин, які пов`язані із об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кравченко Р. М., залишено без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилаючись на карантинні обмеження у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, як на поважність пропуску строку для прийняття спадщини, позивач не надав суду будь-яких довідок, виписок із лікарні на підставі яких можна встановити, що ОСОБА_1 хворів на COVID-19, перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі чи знаходився на самоізоляції у зв`язку із хворобою в період з 20 листопада 2021 року до 20 травня 2022 року. З 2017 року фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є місто Хотин Хотинського району Чернівецької області. На початку введення воєнного стану в Україні безпекова ситуація в Чернівецькій області значно відрізнялася від безпекової ситуації у Харківській, Київській, Чернігівській та в інших областях. Тому посилання позивача на введення на території країни воєнного стану не може бути поважною причиною пропуску ним строку на прийняття спадщини. Незалежно від пандемії COVID-19, впровадження воєнного стану в країні, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості направити заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку у визначений законом строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 березня 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кравченко Р. М., через підсистему "Електронний Суд" направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року. Ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження зазначив неврахування судом першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс16 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі 643/3049/16-ц та від 24 грудня 2020 року у справі №310/2327/18.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
20 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що повномасштабний наступ військ окупанта на територію України та активні бойові дії на всій території України, проживання спадкоємця більше як за 600 км від місця знаходження майна спадкодавця стали перешкодою для позивача подати заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 .
Згідно із довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою від 24 січня 2017 року № 7701-98251 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
31 березня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 31 березня 2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящук Д. О., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало його рідному дядьку ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Суди встановили, що строком, в межах якого позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, є з 20 листопада 2021 року до 20 травня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Статтями 1220 - 1222, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.