ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 29 серпня 2024 року у справі № 1-7/12(провадження № 13-5зво23) за заявою засудженого ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року
1. ОСОБА_3 засуджений вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, залишеним без зміни 22 квітня 2013 року Апеляційним судом Київської області, за частиною третьою статті 27 і пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за частиною третьою статті 27 і статтею 348 КК України - до довічного позбавлення волі, за частиною третьою статті 27 і частиною першою статті 263 КК України - до позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджений також ОСОБА_4 за пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за статтею 348 КК України - до довічного позбавлення волі, за частиною першою статті 263 КК України - до позбавлення волі на строк 5 років, за частиною першою статті 129 КК України - до обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 лютого 2014 року змінив вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції: виключив із них указівку на засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за пунктом 8 частини другої статті115 КК України. Відповідно до частини першої статті 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) на підставі статті 49 КК України звільнив ОСОБА_4 від призначеного за частиною першою статті 129 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Визначив вважати засудженими: ОСОБА_3 - за сукупністю злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 і пунктами 1, 5, 6, 11, 12 частини другої статті 115, частиною третьою статті 27 і статтею 348, частиною третьою статті 27 і частиною першою статті 263 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_4 - за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 5, 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115, статтею 348, частиною першою статті 263 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Велика Палата постановою від 28 листопада 2023 року частково задовольнила заяви захисників ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Змінила вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року таВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 рокута виключила з вироку, ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій посилання на показання ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протоколи пред`явлення ОСОБА_4 та свідку ОСОБА_7 фотознімків для впізнання, протоколи відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 як на докази винуватості засуджених у вчиненні злочинів.
2. 21 серпня 2024 року до Великої Палати надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року.
29 серпня 2024 року Велика Палата винесла ухвалу про повернення заяви ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Мотивами такого рішення стало те, що заявник склав свою заяву не державною українською мовою, а російською.
Щодо цього Велика Палата зазначила, що заява всупереч вимогам частини першої статті 10 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, статей 1, 14 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (далі - Закон № 2704-VIII), статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", статті 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), складена недержавною мовою.
Велика Палата повернення заяви ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення мотивувала й тим, що звернення до суду із заявою, яка складена недержавною мовою (якою в Україні не здійснюється судочинство), є неприйнятним і таким, що унеможливлює її розгляд судом, позаяк наразі нема процесуальних перешкод для отримання засудженим у разі необхідності безоплатної юридичної допомоги, зокрема, скористатися послугами перекладача за рахунок держави (статті 42, 43 КПК). За приписами Закону України № 3460-VI від 02 червня 2011 року "Про безоплатну правову допомогу" та постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 401 "Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги" засуджений вправі отримати послуги перекладача за рахунок бюджетних коштів у разі, коли він звернеться до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.