ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 577/3122/18
провадження № 51-5155 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018200080000512 від 21 травня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 29 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності складу вказаного кримінального правопорушення.
Також цим вироком закритопровадження в справі за позовом прокурора про стягнення з ОСОБА_6 325 грн 18 коп за стаціонарне лікування потерпілого внаслідок добровільної сплати.
Позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 вартості пошкодженого мотоциклу та витрат на лікування загальним розміром 12702,28 грн, а також 1000 грн оплати юридичної допомоги - залишено без розгляду.
За обставин, детально викладених у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 21 травня 2018 року близько 08 год 30 хв, керуючи автомобілем "ВАЗ 21061", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Б. Хмельницького в м. Конотоп, в порушення вимог пунктів 10.1., 14.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), перед виконанням повороту ліворуч, на перехресті вул. Богдана Хмельницького з вул. 6-го Вересня, проявив неуважність, не впевнився в безпеці виконання повороту і допустив зіткнення з мотоциклом "Вайпер" без державного реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_9, який рухався на обгін в попутному напрямку по вул. Б. Хмельницького.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 19/119/9-1/196е від 26 червня 2018 року ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 21061", державний номер НОМЕР_1, допустив порушення вимог ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме пунктів:
10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
14.3. - водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
Допущені ОСОБА_6 порушення п. 10.1, 14.3 ПДР знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП і наслідками, що настали. Дії ОСОБА_6 щодо порушення ПДР навмисні, а форма провини до наслідків - необережна (злочинна самовпевненість).
Сумський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Сумського апеляційного суду від 29 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не створив необхідних умов з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження судового рішення, у тому числі шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються, та про необхідність іншої оцінки яких йшлось в апеляційній скарзі прокурора;
- в порушення ч. 2 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перевірив та не зіставив з наявними справі доказами доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки судових автотехнічних експертиз від 26 червня та від 23 липня 2018 року хоча і містять висновки про наявність причинного зв`язку між порушенням ПДР та виникненням ДТП, проте не містять висновків про черговість допущених порушень учасниками ДТП, а також не визначають ступеню участі (внеску) кожного із учасників ДТП, на що наголошував Верховний Суд у свої рішеннях, які постановлені після виконання вказаних експертиз (постанова від 10 листопада 2022 року (справа № 127/809/21), від 14 лютого 2019 року (справа № 168/243/16-к), від 15 листопада 2022 року (справа № 185/6204/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 175/358/16-к));
- порушив принцип змагальності, не зберіг об`єктивність та неупередженість під час судового розгляду, оскільки погодився з рішенням місцевого суду, який, постановляючи вирок від 13 травня 2021 року стосовно ОСОБА_6, не виконав вказівок апеляційного суду зазначених в ухвалі від 28 вересня 2020 року, щодо необхідності встановлення, в тому числі, причинного зв`язку між порушенням ПДР кожного з учасників дорожнього руху та наслідками, що настали;
- всупереч ч. 6 ст. 22 КПК відмовив у задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної автотехнічної експертизи, не дивлячись на істотність тих обставин, які могли б бути встановлені експертним шляхом, чим порушив ст. 23 КПК;
- жодним чином не вмотивував своїх висновків, не вказав, якими нормами закону він керувався, коли встановлював хто першим створив небезпеку дорожнього руху, при цьому не зрозуміло, з яких мотивів дійшов до переконання, що саме водій мотоцикла першим створив небезпеку дорожнього руху;
- не врахував та всупереч ст. 419 КПК не надав відповідних висновків тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31 кс 19), на яку міститься посилання, в тому числі, у оскаржуваному рішенні, також вказано, що під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати у мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходились у причиновому звʼязку з ними, і які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли;
- посилаючись на позицію суду касаційної інстанції, викладену, в тому числі, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 168/243/16-к) та від 16 жовтня 2019 року (справа № 163/1753/17), жодним чином не обгрунтував, що порушення ПДР з боку водія автомобіля було наслідком порушення ПДР з боку водія мотоцикла;
- в порушення ст. 285 КК не роз`яснив обвинуваченому право на закриття кримінального провадження, оскільки з огляду на строки, визначені ст. 49 КПК, через 8 днів після ухвалення 13 травня 2021 року вироку, закінчилися строки притягнення особи до кримінальної відповідальності (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року в справі № 521/8873/18).
Також прокурор посилається на те, що з відеозапису ДТП чітко видно, що водій автомобіля почав виконувати поворот ліворуч до виїзду на перехрестя, а також зіткнення з мотоциклом відбулося ще до виїзду на нього, у зв`язку з чим вказівки про порушення водієм мотоцикла п. 14.6 ПДР (обгін на перехресті заборонений), наведені в експертизі, можуть не відповідати фактичним обставинам досліджуваних подій, оскільки відображають лише намір водія мотоцикла виконати обгін на перехресті, однак наміри щодо порушення ПДР не можуть ставитись у провину.
На зазначену касаційну скаргу виправданий ОСОБА_6 подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Таким чином, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищезазначене, доводи касаційної скарги прокурора, які стосуються надання ним власної оцінки доказам, а саме відеозапису даної ДТП та висновку експертизи, не є предметом перегляду у касаційному провадженні.
Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції надав оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність вчинення інкримінованого кримінального правопорушення саме ОСОБА_6 та обґрунтовано виправдав останнього.
При цьому таких висновків місцевий суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме показань обвинуваченого ОСОБА_6, який свою винуватість за висунутим обвинуваченням не визнав, при цьому пояснив, що 21травня 2018 року близько 08 год 30 хв на автомобілі ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_1 рухався по вул. Богдана Хмельницького в м. Конотоп. Маючи намір виконати поворот ліворуч і під`їжджаючи до перехрестя з вул. 6-го Вересня він зменшив швидкість, увімкнув лівий поворот, подивився у дзеркало заднього виду і, впевнившись у безпеці маневру, почав повертати на ліво, однак у цей час відчув удар мотоциклу в бокову дверку свого автомобіля, після цього одразу зупинився, підбіг до водія мотоциклу, запитав звідки той взявся та чи потрібна допомога, на що останній відповів, що виїхав з Ніжинського провулку, просив не викликати поліцію.
Також, суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6, а саме показання:
- потерпілого ОСОБА_9, який пояснив, що 21 травня 2018 року приблизно о 08 год 30 хв, не маючи на той час водійського посвідчення, на мотоциклі "Вайпер" виїхав з АДРЕСА_2 . Перед ним рухався автомобіль ВАЗ 21061 під керуванням ОСОБА_6 . Оскільки між автомобілем і осьовою лінією дороги був проміжок, то вирішив обігнати авто. У цей час без включення покажчика повороту автомобіль ВАЗ 21061 на перехресті вулиць почав повертати на ліво внаслідок чого сталося зіткнення. Запевняє, що рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год;
- законного представника потерпілого ОСОБА_10 (мати потерпілого), яка пояснила, що того дня син взяв мотоцикл без дозволу, оскільки поспішав до школи на іспит. Про ДТП їй повідомили працівники поліції по телефону, обставин події не знає, а син казав, що нічого не пам`ятає;
- свідка ОСОБА_11 (дружина обвинуваченого ОСОБА_6 ), яка пояснила, що ОСОБА_6, включивши поворот (почула характерне клацання перемикача поворотів), почав повертати на ліво і в цей час відчули удар мотоциклу у двері водія, після чого одразу зупинилися. Коли підійшла до потерпілого, він пояснив, що у нього на мотоциклі заїла ручка регулювання швидкості, рухався зі швидкістю 70-80 км/год.
Суд першої інстанції дослідив також інші докази, надані стороною обвинувачення:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, додатки до протоколу, схему і фототаблицю;
- висновок судово-медичної експертизи № 184 від 01 червня 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості;
- протокол огляду місця події під час якого був оглянутий автомобіль ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1 на якому виявлені певні пошкодження на лівій стороні авто отримані внаслідок зіткнення з мотоциклом і фототаблиця до нього;
- протоколи проведення слідчих експериментів окремо з ОСОБА_9 та окремо з ОСОБА_6, а також схеми до них;
- висновки судових автотехнічних експертиз № 19/119/9-1/196е від 26 червня 2018 року та № 19/119/9-1/226е від 24 липня 2018 року, в яких зазначено про те, що у заданій дорожній обстановці водій транспортного засобу ВАЗ повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 9.2 (б), 9.4, 10.1, 14.3 ПДР, а водій мотоцикла - пунктів 14.6 (а), 12.4 ПДР. Як водій автомобіля, так і водій мотоцикла мали технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом та автомобілем відповідно. В діях водія автомобіля вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 14.3 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. Якщо водій автомобіля перед перестроюванням не вмикав лівий покажчик поворотів, то в діях водія автомобіля також вбачаються невідповідності вимогам пунктів 9.2 (б), 9.4 ПДР, які не знаходяться в причинному зв`язку з даною подією. В діях водія мотоцикла вбачаються невідповідності вимогам пункту 14.6 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. Якщо швидкість руху мотоцикла становила 70-80 км/год, то в дія водія мотоцикла також вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.4 ПДР, які не знаходяться в причинному зв`язку з даною подією.
Також суд першої інстанції дослідив наданий ОСОБА_6 компакт-диск з відображенням подій ДТП, отриманий з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_12, з якого вбачалося, що ДТП сталося на перехресті вказаних вулиць під час початку повороту на ліво автомобіля під керуванням ОСОБА_6 і маневру обгону здійсненого ОСОБА_9 на мотоциклі на перехресті вулиць внаслідок чого відбулось зіткнення.
Дослідивши вищенаведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зокрема, аналізуючи докази, суд першої інстанції зазначив про неможливість дійти однозначного висновку щодо наявності у діях ОСОБА_6 причинного зв`язку з настанням ДТП. При цьому, мотивуючи своє рішення, місцевий суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (провадження № 13-31 кс 19).
Так, суд першої інстанції зауважив, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками, при цьому кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
Як зазначено у вироку, місцевий суд встановив порушення ОСОБА_6 вимог пунктів 10.1, 14.3 ПДР, згідно з якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
Разом з цим, судом першої інстанції також встановлено, що в свою чергу водій мотоцикла ОСОБА_9, виконуючи маневр обгону на перехресті вулиць, порушив вимоги п. 14.6 (а) ПДР, згідно з яким обгін на перехресті заборонено.
Місцевий суд зазначив, що вказане відповідає висновкам судових автотехнічних експертиз, за якими експерт дійшов до переконання, що:
- в заданій дорожній обстановці водій транспортного засобу ВАЗ ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 14.3 ПДР, порушення яких з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, а також зазначив про відсутність причинного зв`язку з подією у випадку, якщо водій автомобіля перед перестроюванням не вмикав лівий покажчик поворотів, хоча це є порушенням пунктів 9.2 (б), 9.4 ПДР;
- в заданій дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог підпункту "а" п. 14.6 ПДР, порушення яких з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
Також суд першої інстанції вказав, що з досліджених протоколу огляду місця ДТП, схем ДТП та огляду CD-R диску вбачається, що водій ОСОБА_6 рухався в межах своєї смуги руху проїзної частини, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, на транспортному засобі ВАЗ по АДРЕСА_2 . Наближаючись до перехрестя вказаної вулиці та вулиці 6-го Вересня ОСОБА_6 з метою виконання маневру повороту ліворуч, який полягав у перетині зустрічної смуги руху, знизив швидкість та почав виконувати вказаний маневр. В цей час водій ОСОБА_9, керуючи мотоциклом "Вайпер" на перехресті зазначених вулиць виїхав на смугу зустрічного руху, де завершував свій маневр повороту на ліво водій ОСОБА_6, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів.
З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що викладені в зазначених доказах обставини вказують на те, що сторона обвинувачення помилково вважає, що саме невиконання ОСОБА_6 пунктів 10.1, 14.3 ПДР, а також не увімкнення останнім лівого покажчика поворотів, що є порушенням пунктів 9.2 (б), 9.4 ПДР, перебувають в причинному зв`язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди за наявності заборони у водія мотоциклу ОСОБА_9 на виконання обгону на перехресті, який першим об`єктивно створив небезпеку дорожнього руху (аварійну ситуацію), що призвело до зіткнення транспортних засобів.