ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/16553/22
провадження № 51-1082км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_8 винуватим у зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_8 невстановленим способом у невстановленому місці та час, однак не пізніше 04 березня 2021 року, набув вогнепальну зброю - 7,63 мм нарізний карабін "Маузер К 96" з серійним номером НОМЕР_1, бойові припаси - 7,62 мм пістолетні набої зразка 1930 року з кулею "П" стальним сердечком (57-Н-132С), калібру 7,62х25ТТ у кількості 4 шт., 9 мм пістолетний набій з експансивною кулею JHP, калібру 9х19 мм LUGER, 9 мм, пістолетний набій з кулею FMG (зі свинцевим сердечком), калібру 9х19 мм LUGER та умисно зберігав їх без передбаченого законом дозволу, за місцем свого проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, до моменту виявлення та вилучення під час проведення обшуку, який відбувся 04 березня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишені без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_8 судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином доводів апеляційної скарги захисника не перевірив та не проаналізував, вичерпних відповідей не надав. Стверджує, що ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2021 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 винесена з порушенням ч. 2 ст. 234 КПК України, а тому є недопустимим доказом у розумінні ст. 86 КПК України. Разом з цим, апеляційним судом не спростовано належним чином та також не враховано доктрину "Плодів отруйного дерева", відповідно до якої всі отримані докази за допомогою вказаної ухвали, вважаються недопустимими. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що досудове розслідування у цьому провадженні на час звернення до суду з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання засудженого проводилось ТУ ДБР у м. Полтаві. Вказує, що протокол проведення негласної слідчої дії було отримано в іншому кримінальному провадженні та у матеріалах цього провадження немає доручення від слідчого на проведення вказаної слідчої дії іншими особами. Захисник стверджує, що у матеріалах цієї справи відсутня ухвала слідчого судді, на підставі якої отримана інформація у ході проведення негласної слідчої дії в одному провадженні, може бути використана в іншому кримінальному провадженні. Також указує на факт порушення підслідності провадження, через проведення досудового розслідування слідчими не Національної поліції України, зазначає що постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу була винесена 04 червня 2021 року, тобто за півроку до внесення відомостей в ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК України, а отже не стосується процедури визначення підсудності у розумінні статей 216, 218 КПК України. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що при проведенні обшуку були присутні співробітники СБУ, однак їх дані не були внесені до протоколу обшуку. До того ж указує, що виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручено відповідним оперативним підрозділам. Також стверджує, що відомості, зазначені у протоколі обшуку у порушення ст. 104 КПК України не відображають послідовність, а також не відповідають фактичним обставинам проведення цієї слідчої дії. Вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог статей 370, 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_8, порушує питання про зміну судових рішень щодо нього у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість і просить призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Захисник стверджує, що суди попередніх інстанцій порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди не врахували конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що у сукупності давало їм підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили її задовольнити. Засуджений підтримав у судовому засіданні касаційні скарги обох захисників.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг захисників та просив зазначені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисників, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише у тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Згідно зі ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 заперечує, по суті, достовірність фактичних даних, а також повноту судового розгляду, тоді як їх перевірки у силу закону (статті 433, 438 КПК України) до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Натомість, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, перевіривши зібрані під час досудового розслідування фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, суд з додержанням вимог ст. 23 КПК України у вироку навів детальний аналіз усіх безпосередньо сприйнятих і досліджених під час судового розгляду доказів і, керуючись ст. 94 цього Кодексу, дав оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності у своїй сукупності та взаємозв`язку.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то з них слідує, що будучи допитаним у судовому засіданні у суді першої інстанції, засуджений не визнав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, стверджував, що зброю і набої він дійсно зберігав за місцем свого проживання, однак зберігав виключно те, на що мав відповідні дозволи. 2 карабіни і мисливську гладкоствольну рушницю він зберігав у сейфі, деякі набої зберігались у шафі, бо у сейфі не було достатньо місця. Звідки взялися набої та карабін Маузер і ким вони зберігались за місцем його проживання - йому не відомо.
Втім суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що показання засудженого повністю спростовуються сукупністю наявних у провадженні належних і допустимих доказів, зібраних органами досудового розслідування та досліджених судом.
Так, у своїх висновках щодо доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:
- показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яких було залучено в якості понятих і які підтвердили у судовому засіданні, що при проведенні обшуку житла ОСОБА_8 були присутні прокурор, слідчі, захисники, власник житла, дружина та донька ОСОБА_8 . Обшук проводився у трьох кімнатах, дивилися речі, шафи. У їх присутності у великій кімнаті відкрили сейф, у якому було виявлено зброю та під телевізором у шухляді виявлено набої і гільзи. Під час обшуку на балконі знайшли коробку, в якій була зброя, після чого було складено відповідний протокол. Під час проведення обшуку відбувалася відеозйомка. На запитання про дозволи на зброю ОСОБА_8 показував слідчому документи, однак щодо зброї у коробці сказав, що не знає як вона туди потрапила. Повідомив, що він працює директором у магазині зброї, ходить на полювання, із полювання залишилися набої, які й було знайдено у шафі;
- показання свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні, яка пояснила, що при проведенні обшуку квартири по АДРЕСА_1, де вона проживає спільно зі своїми батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_13, у батька забрали паспорт, телефон, сім-картки та записник матері ОСОБА_13 . Указала, що не вміє користуватися рушницею, зазначивши, що у неї зброї немає та ніколи не було. Поняті, які були присутні під час проведення обшуку, на кухні дуже детально вказували, де і що шукати. З приводу розмов з дядьком - ОСОБА_14 перед обшуком - суду повідомила, що нічого не пам`ятає. Зазначила, що вона користується мобільним номером НОМЕР_2, а номер телефону дядька ОСОБА_14 - НОМЕР_3 ;
- показання свідка ОСОБА_14 у судовому засіданні, який пояснив що є братом ОСОБА_8 та дійсно спілкувався із племінницею ОСОБА_12 з приводу того, щоб та сховала зброю, належну ОСОБА_8, яку він залишив після полювання і на яку має відповідні дозволи, до сейфу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за порушення правил зберігання зброї. Вказав, що під "батьковою коробкою" мав на увазі сейф. При цьому вказав, що з приводу того, що він радив племінниці розібрати щось на запчастини, одну із яких викинути - сказати нічого не може, оскільки не пам`ятає. Також зазначив, що його брат ОСОБА_8 був здивований тому, що знайшли на балконі, оскільки було знайдено лише частину карабіну "Маузер";
- показання свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні, яка пояснила що є дружиною ОСОБА_8 та була присутня під час проведення обшуку їх квартири по АДРЕСА_1 . Зазначила, що до початку проведення обшуку, вони просили зачекати на захисника, однак їм було відмовлено. Підтвердила наявність зброї і набоїв у приміщенні квартири, які належать виключно її чоловіку, оскільки вона взагалі не розбирається у зброї. Також вказала, що два чоловіки, які проводили обшук на балконі, щось знайшли, після чого вони покликали понятих та прокурора.
Також, на підтвердження встановлених обставин щодо винуватості ОСОБА_8, судом першої інстанції враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- протоколі обшуку від 04 березня 2021 року та відеозапису його проведення, відповідно до яких під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено крім іншого: 4 предмети, схожі на набої калібру 7, 62 мм; 2 предмети, схожі на набої калібру 9 мм; 43 предмети, схожі на набої Hornady17 HMR, куля V-max 17 гран (1, 1г) та 1 предмет, схожий на вогнепальну зброю марки MAUSER, заводський номер НОМЕР_1 (Т. 2 а. п. 115- 123);
- інформаційної довідки № 297569198 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про те, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_8 (Т. 2 а. п. 166- 167);
- висновку судово-балістичної експертизи № 137/6 від 06 вересня 2021 року про те, що, наданий на дослідження предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю марки MAUSER, заводський номер НОМЕР_1, є вогнепальною зброєю - 7,63 мм нарізним карабіном Маузер К 96 з серійним номером НОМЕР_1 та є придатний до стрільби. Надані на дослідження предмети, зовні схожі на набої ймовірно калібру 7,62 мм, у кількості 4 шт., є бойовими припасами пістолетними набоями зразка 1930 р. з кулею "П" стальним сердечником (57-Н-132С), калібру 7,62х25ТТ та є придатні до використання за призначенням (стрільби). Надані на дослідження предмети, зовні схожі на набої ймовірно калібру 9 мм, у кількості 2 шт., є бойовими припасами, а саме: пістолетним набоєм з експансивною кулею JHP, калібру 9x19 мм LUGER та пістолетним набоєм з кулею FMG (зі свинцевим сердечником), калібру 9x19 мм LUGER є придатними до використання за призначенням (стрільби) (Т. 2 а. п. 173-184);