ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
справа № 345/1502/23
провадження № 51-7296 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023096170000062 від 24 березня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області, мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6, на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Так, судом встановлено, що 23 березня 2023 року близько 13.00 год ОСОБА_6, перебуваючи на території господарства ОСОБА_8 по АДРЕСА_1, на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин розпочала з останньою словесний конфлікт, в ході якого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, утримуючи обома своїми руками за верхній одяг ОСОБА_8 та застосовуючи грубу фізичну силу, умисно, обома руками штовхнула потерпілу, від чого та втратила рівновагу та впала на землю. Продовжуючи свої протиправні умисні дії, ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що внаслідок її суспільно небезпечних протиправних дій ОСОБА_8 не втрималась на ногах та опинилась на землі, а саме на правій ділянці тіла, кулаками обох рук нанесла декілька ударів ОСОБА_8 в передню та задню ділянку грудної клітки.
У результаті умисного нанесення ОСОБА_6 ударів потерпілій ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох саден на задній поверхні грудної клітки, синець на задній поверхні грудної клітки, які згідно висновку експерта від 24 березня 2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 . Також цією ухвалою апеляційні скарги із змінами обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6, закрити кримінальне провадження.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що у висновку судово-медичної експертизи № 42 від 24 березня 2023 року чітко не визначено механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень та обставин, за яких такі тілесні ушкодження могли бути нею отримані.
Також захисник вважає, що суд першої інстанції:
- порушив норми матеріального та процесуального права, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки факт вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, не доведений належними та достатніми доказами;
- не дивлячись на те, що показання свідка ОСОБА_10 щодо нанесення обвинуваченою ударів потерпілій спростовуються іншими доказами, не відхилив їх як доказ.
Суд апеляційної інстанції, як зазначає сторона захисту, не усунув зазначені порушення, та не зважаючи на них, залишив в силі оскаржуваний вирок.
Крім цього, на його думку, суди попередніх інстанцій:
- не надали належної правової оцінки тому, що здобуті у кримінальному провадженні докази не доводять у своїй сукупності вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення;
- неодноразово акцентували увагу на тому, що вже заявлення обвинуваченої ОСОБА_6 на подвір`я потерпілої без її дозволу дає підстави для встановлення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, не звертаючи увагу на те, що суб`єктивною стороною даного правопорушення є прямий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому;
Також захисник, з підстав, детально викладених у касаційній скарзі, посилається на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати.
Зокрема, захисник зазначає, що:
- під час перебування суду в нарадчій кімнаті (05 червня 2023 року) представник потерпілої зайшов до приймальні судді та розмовляв із присутніми там особами;
- місцевий суд безпідставно перервав нарадчу кімнату і відновив судове слідство, чим порушив частини 1-3 ст. 367 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в ході якого лише відхилив цивільний позов;
- кримінальним процесуальним законодавством не передбачені подібні чи інші підстави для виходу суду з нарадчої кімнати для поновлення судового слідства;
- під час переривання наради суду жодних нових обставин не з`ясовувалося, оскільки такі обставини були відсутні;
- з приводу відновлення з`ясування нових обставин ухвала не виносилась, чим грубо порушено процесуальні права обвинуваченої;
- в порушення принципу рівності сторін перед законом, суд першої інстанції з власної ініціативи поставив перед учасниками кримінального провадження питання про відновлення судового слідства;
- суд апеляційної інстанції в цій частині не знайшов у діях місцевого суду порушення загальних засад кримінального провадження.
На зазначену касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення, в яких просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6, залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
Обґрунтовуючи свої заперечення потерпіла вказує, що не погоджується з наведеними у касаційній скарзі захисника твердженнями, вважає їх спробою уникнути ОСОБА_6 відповідальності та вважає, що місцевим судом детально досліджено всі докази у справі, з`ясовано тяжкість такого діяння, особу винної та інші обставини.
Потерпіла звертає увагу на те, що вона є особою пенсійного віку, а засуджена, яка є особою молодою особою, протягом тривалого часу має з нею неприязні стосунки, неодноразово завдавала ударів раніше, висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала, про що є відповідні заяви до поліції.
Вказує, що в день конфлікту засуджена перестрибнула через огорожу до неї на подвір`я, штовхнула на землю, після чого кулаками обох рук нанесла декілька ударів в передню та задню ділянку її грудної клітки.
Посилання ж у касаційній скарзі на висновки судово-медичної експертизи, на її думку, не свідчать про відсутність протиправних дій ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_10 бачив її в кінці конфлікту.
Що стосується виходу суду з нарадної кімнати і поновлення судового розгляду, потерпіла вважає, що такі дії місцевого суду не суперечать загальним засадам кримінального провадження, про що свідчить правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 182/523/16).
Разом з цим потерпіла зазначає, що доводи про відвідування представником потерпілої приймальні судді в час перебування у нарадчій кімнаті є неправдивою інформацією, про яку вона дізналась лише при отриманні касаційної скарги, та на підтвердження своєї позиції звертає увагу на ту обставину, що у своїй апеляційній скарзі захисник вказував про інше порушення, а саме втручання у роботу автоматизованої системи, при цьому зауважує, що в приймальні судді перебуває лише секретар суду та помічник судді, а в зазначений захисником час її представник був зайнятий в інших справах.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити;
- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про незаконність вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.