ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 953/2531/20
провадження № 51-1901км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 на вироки Київського районного суду м. Харкова від 11 червня
2021 року та Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1
ст. 76 цього Кодексу.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями
ОСОБА_7
Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення у справі експерта в розмірі 785,05 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Полтавський апеляційний суд 01 лютого 2024 року вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення в частині призначеного покарання скасував. Ухвалив новий вирок, за яким
ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_7 10 жовтня 2019 року близько 00:20, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці - біля входу до ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, маючи єдиний злочинний умисел на вчинення хуліганських дій, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань та з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася у зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності та демонстративному нехтуванні ними та громадським порядком, бажаючи принизити та зневажити відвідувачів вищевказаного ресторану, не звертаючи увагу на присутність інших громадян, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_9 і безпричинно, умисно наніс йому один удар кулаком руки (не вдалося встановити якою саме рукою), в область правої щоки, чим завдав останньому фізичного болю.
Знайома ОСОБА_9 - ОСОБА_8, побачивши хуліганські дії
ОСОБА_7, прагнучи їх припинити, підійшла до ОСОБА_7, однак він продовжуючи виконання свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, бажаючи принизити та зневажити відвідувачів вищевказаного ресторану, не звертаючи увагу на присутність інших громадян, будучи агресивно налаштованим, рішуче наблизився до ОСОБА_8 на відстань витягнутої руки і, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно наніс їй один удар кулаком руки ( не вдалося встановити якою саме рукою) в праву періорбітальну частину голови, внаслідок чого ОСОБА_8 було спричинено набряк м`яких тканин та синець на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_7 діючи в продовження свого раніше виниклого умислу спрямованого на вчинення хуліганських дій, розуміючи, що в нього вдома знаходиться 8-зарядний револьвер виробництва "WEIHRAUCH" (Німеччина), моделі "HW4", калібру 4 мм, № НОМЕР_1, призначений для тренувальної стрільби поза спеціальними приміщеннями й площадками патронами Флобера калібру 4 мм, прилюдно вголос висловив всім присутнім погрозу фізичною розправою за допомогою зброї та побіг у бік перехрестя вулиць Др. Народів та Гв.Широнінців.
Продовжуючи виконання свого єдиного умислу спрямованого на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_7 прийшов додому за адресою: АДРЕСА_2, взяв револьвер та одразу ж 10 жовтня 2019 року приблизно о 00.40 год., повернувся на місце вчинення ним хуліганських дій - у громадське місце біля входу до ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, разом із предметом, заготовленим для заподіяння тілесних ушкоджень, у виді 8-зарядного револьверу виробництва "WEIHRAUCH" (Німеччина), призначений для стрільби патронами Флобера калібру 4 мм, де не звертаючи увагу на присутність працівників патрульної поліції та інших громадян продовжуючи виконання свого раніше виниклого єдиного злочинного умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, застосовуючи предмет, заздалегідь заготовлений для заподіяння тілесних ушкоджень, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно дістав зі своєї барсетки 8-зарядний револьвер виробництва "WEIHRAUCH" (Німеччина) та став направляти його у бік оточуючих осіб та працівників поліції, погрожуючи заподіяти їм тілесні ушкодження, а саме, застрелити, та висловлюючись при цьому нецензурною лайкою.
Ці злочинні дії ОСОБА_7 були припинені співробітниками поліції, які сприймаючи його дії, як реальну загрозу життю та здоров`ю людей та співробітників поліції, діючи з метою врятування життя і здоров`я людей та припинення протиправних дій ОСОБА_7, вибили з його рук 8-зарядний револьвер виробництва "WEIHRAUCH" (Німеччина), та застосували до нього, відповідно до п. 1 ст. 44 ЗУ "Про Національну поліцію" фізичну силу, прийоми рукопашного бою та спеціальні засоби - кайданки.
Однак, не бажаючи припинити свої протиправні дії, діючи в продовження свого раніше виниклого умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, прагнучи завадити працівникам поліції у припиненні цього злочину та тим самим бажаючи чинити їм в цьому опір, ОСОБА_7, не зважаючи на заведені за спину та скуті кайданками руки, продовжуючи, виконання свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у зневажливому ставленні та нехтуванні громадським порядком, здійснював опір представникам влади (працівникам патрульної поліції), які припиняли його хуліганські дії, а саме пручався, на законні вимоги співробітників поліції припинити хуліганські дії не реагував, поводився агресивно, розмахував руками та ногами в бік співробітників поліції, намагаючись їх вдарити, висловлював на їхню адресу погрози та нецензурно лаявся.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вироки місцевого й апеляційного судів з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що рішення ухвалені без дотримання приписів статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Як зазначає захисник, у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, втім суди, давши неправильну правову оцінку подіям, які відбулися 10 жовтня 2019 року, неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, захисник у скарзі стверджує, що:
- фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій
ОСОБА_7 не ґрунтуються на належних доказах;
- події, інкриміновані ОСОБА_7, відбувалися у два етапи, що має значення, однак залишено поза увагою судів;
- ОСОБА_7 був затриманий не під час скоєння хуліганських дій, а коли направлявся до ресторану "Велюр";
- суд у вироку безпідставно послався на показання свідка ОСОБА_10, оскільки свідок відмовилася давати свідчення, враховуючи, що під час подій перебувала в стані алкогольного сп`яніння;
- у вироку суду неправильно відображено показання свідка ОСОБА_11, який під час допиту вказував, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інші були відвідувачами ресторану "Велюр" до того моменту, поки не покинули приміщення ресторану, однак суд вказав, що на час інкримінованих
ОСОБА_7 дій ці особи були відвідувачами ресторану;
- безпідставним є посилання у вироку на відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції;
- суди не взяли до уваги, що потерпіла ОСОБА_8 звернулася до поліції із заявою про спричинення ОСОБА_7 їй тілесних ушкоджень, тобто про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК, однак заява не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а дії підзахисного кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 цього Кодексу;
- в обвинуваченні не конкретизовано, кому саме із 10 працівників поліції
ОСОБА_7 чинив опір і в чому такі дії виразилися;
- суди не взяли до уваги фактів, що дії ОСОБА_7 були викликані агресивними та неправильними діями потерпілої. Не отримали належної перевірки доводи сторони захисту про те, що під час затримання ОСОБА_7 працівники поліції вкрали в нього 1700 грн.
Крім того, на переконання захисника, револьвер, вилучений у ОСОБА_7, не є предметом, заздалегідь заготовленим для заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки за обвинуваченням револьвером не були спричинені тілесні ушкодження. Указане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа № 749/1092/16-к).
Також захисник зауважує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні технічні носії перебігу судових засідань.
На думку захисника, призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання за ч. 4 ст. 296 КК є занадто суворим.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, достатньою мірою не врахував особи ОСОБА_7, який позитивно характеризується за місцем проживання та активно займається волонтерською діяльністю у складі БО "Благодійний фонд Фенікс 057 Україна".
Захисник вважає, що ухвалюючи рішення апеляційний суд не дотримався вимог
ст. 419 КПК та не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримав доводи касаційної скарги і просив судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Засуджений підтримав позицію захисника.
Прокурор не підтримала доводів касаційної скарги, просила судові рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, думку засудженого і прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 370 КПК визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Так, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення,
в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов`язаному з опором представникам влади, які припиняли хуліганські дії, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), за викладених у вироку обставин, місцевий суд обґрунтував наявними в матеріалах справи доказами та зробив на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими і перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК, і оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вирок місцевого суду відповідає приписам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
Щодо доводів захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК та порушення вимог КПК
Стаття 296 КК передбачає кримінальну відповідальність за хуліганські дії, які завжди посягають на громадський порядок.
Як хуліганство дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буяння, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень необхідно визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.
Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Указана неповага має бути явною та очевидною як для винної особи, так і для очевидців його дій.
Тобто для правильної кваліфікації злочинних дій особи необхідно ретельно проаналізувати склад вчиненого злочину і виявити його елементи та всі обставини кримінального провадження.
Суд першої інстанції зазначені вимоги врахував та виконав у повному обсязі під час оцінювання дій ОСОБА_7 та визначення їх правової кваліфікації.