ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 555/2023/18
провадження № 51-537км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180000000379, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 обрано у виді тримання під вартою на строк 60 днів та взято його під варту в залі суду негайно.
Строк покарання ОСОБА_10 визначено рахувати з 14 червня 2023 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди закрито у зв`язку із відмовою потерпілої від позову.
ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він, 28 травня 2018 року приблизно о 02:25, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Touareg", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Т-18-12 Немовичі - Березне - Великі Межиричі - Федорівка, зі сторони м. Березне в напрямку с. Соснове, зі швидкістю 90 км/год., на 42 км вказаної автодороги поблизу електроопори №20 17-04ВРХ, що за АДРЕСА_2, виконуючи маневр обгону попутного автомобіля марки "Audi 100", д.н.з. НОМЕР_2, після виникнення перешкоди для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11, який рухався по правому краю проїзної частини, зі сторони м. Березне в напрямку с. Соснове, назустріч руху транспортних засобів.
Унаслідок порушення ОСОБА_10 вимог п. 12.3 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, зокрема черепно-мозкову травму, переломи кісток черепа і крововилив у речовину та під оболонки головного мозку, від яких помер у лікарні.
Рівненський апеляційний суд 17 листопада 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речового доказу скасував та ухвалив новий вирок, яким зокрема призначив ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та поклав ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не спростував доводи скарг прокурора та потерпілої сторони про м`якість призначеного ОСОБА_10 покарання і не навів мотиви прийнятого рішення, чим допустив істотне порушення вимог КПК України.
Крім цього, на переконання потерпілої сторони, обставини цього кримінального провадження не свідчать про наявність підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, а висновки апеляційного суду про зворотне є необґрунтованими. Так, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_10 не розкаявся у скоєному, матеріальну та моральну шкоду не відшкодував та визнав вину тільки перед судовими дебатами під тиском зібраних та досліджених доказів.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Крім доводів, які є аналогічними доводам потерпілої сторони, сторона обвинувачення вказує на помилкове врахування апеляційним судом факту відшкодування ОСОБА_10 завданої шкоди оскільки потерпіла ОСОБА_6 відмовилась від отримання коштів та повернула їх обвинуваченому.
На касаційні скарги прокурора та представника потерпілої сторона захисту подала письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілої на викладених у ній підставах.
Потерпіла ОСОБА_6 і її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали вимоги своєї касаційної скарги та касаційної скарги прокурора і просили їх задовольнити.
Захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також засуджений ОСОБА_10 вважали подані касаційні скарги необґрунтованими, просили залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
У справі "Бакланов проти росії" (рішення від 9 червня 2005 року) та "Фрізен проти росії" (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав: "Для того щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистого надмірного тягаря для особи".
Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.