ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 751/8220/23
провадження № 51-2685км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270340002672,
за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2023 року ОСОБА_7 засуджено:
за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців;
за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
Також указаним вироком вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2023 року - без змін.
Як установив суд, наприкінці липня 2023 року, точної дати слідством не встановлено, у ОСОБА_7 та не встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами громадян похилого віку, які мешкають на території м. Чернігова.
Так, реалізуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 19 липня 2023 року о 18:43 не встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, зателефонувала ОСОБА_8 і, назвавшись лікарем обласної лікарні, повідомила, що її племінниця перебуває в лікарні після автомобільної аварії та потребує негайного лікування, для чого ОСОБА_8 має передати грошові кошти в сумі 20 000 грн через представника, який прийде до її квартири. Того ж дня о 19:21 ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи спільний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, прибув за адресою: АДРЕСА_2, де шляхом обману отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 4000 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 за попередньою змовою з не встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно, шляхом обману потерпілої ОСОБА_8 заволоділи належними їй грошовими коштами в сумі 4000 грн, чим спричинили матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи злочинну діяльність, 23 липня 2023 року об 11:00 не встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, здійснила дзвінок на стаціонарний телефон ОСОБА_9 і повідомила, що її дочка перебуває в лікарні після автомобільної аварії та потребує негайного лікування, для чого ОСОБА_9 необхідно передати всі наявні грошові кошти через заступника лікаря, який прийде до її квартири. Того ж дня близько 11:55 ОСОБА_7 прибув за адресою: АДРЕСА_3, де шляхом обману отримав від ОСОБА_9 грошові кошти 24 000 грн та 2 500 євро, яка станом на 23 липня 2023 року відповідно до інформації Національного банку України в еквіваленті національної валюти України становила 102 462 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 за попередньою змовою з не встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно, шляхом обману потерпілої ОСОБА_9 заволоділи належними їй грошовими коштами загальною сумою 126 462 грн, чим спричинили матеріальну шкоду на вказану суму.
Далі, продовжуючи злочинну діяльність, 03 серпня 2023 року близько 15:10, реалізуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, не встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, зателефонувала на стаціонарний телефон ОСОБА_10 і повідомила, що її син перебуває в лікарні після автомобільної аварії та потребує негайного лікування, для чого їй необхідно передати грошові кошти в сумі
20 000 дол. США через представника, який прийде до її квартири. Цього ж дня близько 15:25 ОСОБА_7, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи спільний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, прибув за адресою: АДРЕСА_4, де намагався шляхом обману отримати від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 3000 грн, однак не довів до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, з причин, що не залежали від його волі, оскільки додому повернувся син потерпілої.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи захисника
Не погодившись з ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року, захисник звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій ставить вимогу про скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок апеляційного суду щодо наявності в ОСОБА_7 корисливого мотиву та мети за епізодом заволодіння коштами ОСОБА_9 уважає необґрунтованим і таким, що не підкріплений посиланням на докази.
Також адвокат не погоджується з висновком про наявність прямого умислу на вчинення шахрайства. При цьому вказує, що, перевіряючи такі доводи, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні неправильно відтворив показання свідка ОСОБА_11 .
Заперечує висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності в ОСОБА_7 попередньої домовленості з іншими особами на вчинення шахрайських дій. Вважає, що такого висновку суд дійшов, не врахувавши тієї обставини, що волевиявлення потерпілих передати гроші формувалося не ОСОБА_7, й останній не вчиняв свідомих дій, щоби ввести потерпілих в оману.
Крім того, захисник стверджує про порушення права ОСОБА_7 на захист. На його переконання, про порушення такого права особи підтверджують показання свідка ОСОБА_12, які не врахував суд, а також допит ОСОБА_7 біля магазину "Еко маркет", що відбувся без роз`яснення останньому права зберігати мовчання та інших прав як затриманому за підозрою у вчиненні злочину, у тому числі права мати захисника на першу вимогу.
Також захисник наголошує, що, порушуючи приписи ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), апеляційний суд під час винесення ухвали врахував показання потерпілої ОСОБА_10, які суд безпосередньо не сприймав, адже потерпіла в суді показань не давала.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що суди попередніх інстанції, не дотримуючись приписів кримінального процесуального закону, оголосили лише вступні та резолютивні частини ухвалених рішень. При цьому вказує, що, порушуючи приписи ч. 15 ст. 615 і ч. 6 ст. 367 КПК, повні тексти судових рішень ОСОБА_7 не вручили. За його твердженням, в оскарженому рішенні не наведено належних мотивів щодо висновку про відсутність підстав до скасування судового рішення через невручення обвинуваченому копії вироку в день проголошення. Наголошує, що внесення вироку до системи документообігу "Д-3" 26 грудня 2023 року не є тотожним врученню цього вироку ОСОБА_7 . На його переконання, висновок апеляційного суду в цій частині суперечить практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а саме постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 519/41/20 (провадження № 51-5036км20).
Також стверджує, що апеляційний суд не навів мотивів відхилення доводів про порушення принципу рівності сторін під час встановлення попередньої домовленості ОСОБА_7 з іншими особами, яка, як вважає захисник, убачалася з виступу прокурора в судових дебатах.
Позиції учасників судового провадження
У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечив стосовно задоволення касаційної скарги і надав відповідні пояснення.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У статті 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, а кримінальне провадження переглянув у межах апеляційних скарг засудженого та його захисника відповідно до приписів ст. 404 КПК і в порядку, передбаченому ст. 405 цього Кодексу.
Ухвалюючи обвинувальний вирок у провадженні, місцевий суд свої висновки зробив з огляду на оцінку показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, письмових доказів та документів, долучених до матеріалів провадження. Сукупність досліджених доказів суд першої інстанції визнав достатньою для доведення винуватості ОСОБА_7 у заволодінні чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а його дії кваліфікував за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК.
Місцевий суд уважав необґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_7 будь-якого умислу на вчинення шахрайських дій стосовно потерпілих та спростував їх, посилаючись на протокол огляду мобільного телефону від 04 серпня 2023 року, згідно з яким у ході огляду було виявлено ряд фотознімків та відеозаписів із грошовими коштами, листування в месенджері "Телеграм" з абонентом DI, протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 08 серпня 2023 року, показання свідків. Також відхилив доводи про вчинення злочинів під тиском погроз.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи, викладені в апеляційних скаргах, виходив з того, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення є прямий умисел (особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі й бажає спричинити таку шкоду). Обов`язковими суб`єктивними ознаками шахрайства є корисливий мотив та корислива мета.
Хоча ОСОБА_7 категорично заперечував свою винуватість і вказував на те, що за епізодом з ОСОБА_8 був переконаний, що виконує роботу кур`єра, а за епізодами з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяв під впливом погрози і примусу, однак наявні розбіжності й суперечності в наданих ОСОБА_7 показаннях та доводах апеляційних скарг сформували в суду обґрунтоване переконання в неправдивості цих відомостей, з огляду на що суд апеляційної інстанції оцінив їх як такі, що надані з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до заяви ОСОБА_8, на яку послався суд апеляційної інстанції, 19 липня 2023 року їй по телефону невідома особа повідомила про те, що її племінниця потрапила в лікарню і терміново потрібні гроші на лікування, через 20 хв до неї приїхав молодий чоловік, якому вона передала 4000 грн. Пізніше вона зателефонувала племінниці та дізналася, що з нею все добре.
Пізніше за пред`явленими фотознімками потерпіла упізнала ОСОБА_7 як чоловіка, якому передала грошові кошти.
У судовому засіданні ОСОБА_7 зазначив, що адресу потерпілої йому повідомила не встановлена слідством особа, він мав приїхати за визначеною особою адресою та забрати документи з грошима. При цьому обвинувачений мав назватися ОСОБА_15 . З наведеної інформації суд установив, що ОСОБА_7 чітко усвідомлював той факт, що здійснює обман потерпілої, а отримуючи від неї грошові кошти й перерахувавши їх, розумів, що заволодів коштами потерпілої шахрайським шляхом, а не виконував кур`єрську доставку, у чому намагався переконати суд. Половину коштів, якими заволодів, ОСОБА_7 перерахував особі, яка не була встановлена, і наведене слугувало підґрунтям для висновку, що дії ОСОБА_7 не були пов`язані з кур`єрською роботою.
За другим епізодом з показань свідка ОСОБА_13 суди встановили, що потерпіла ОСОБА_9, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, повідомила своєму онуку ОСОБА_13 про заволодіння її коштами незаконним шляхом. ОСОБА_9 зателефонували та сказали, що її дочка перебуває в лікарні у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, тому потрібні гроші на лікування та перевезення до м. Києва. Особа, яка телефонувала, назвалася головним лікарем, дізналася адресу, код замка дверей та повідомила, що за грошима прийде заступник. Коли прибула невідома особа і назвалася заступником головного лікаря, вона віддала кошти в розмірі близько 4000 Євро та 28 000 грн. При цьому ОСОБА_9 написала розписку, текст якої диктували по телефону. На прохання ОСОБА_9, особа, яка забрала кошти, залишила їй на хліб 500 грн. Потім бабуся пішла до сусідки, остання зателефонувала свідку ОСОБА_13 та повідомила, що його мати (дочка бабусі) перебуває в лікарні. Згодом він прибув за адресою проживання бабусі, дізнався про те, що трапилося, і викликав поліцію.
З рапорту інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, на який послався суд, убачається, що 23 липня 2023 року о 14:06 від ОСОБА_13 надійшло повідомлення про те, що близько години тому до його бабусі ОСОБА_9 прийшов невідомий і шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами, перед цим телефонували та повідомили, що родич у біді.
У цей же день було прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами, що мало місце у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Далі, подальшому, за пред`явленими фотознімками потерпіла ОСОБА_9 упізнала ОСОБА_7 як особу, яка приходила до неї у квартиру та заволоділа грошовими коштами під приводом того, що її дочка потрапила в лікарню після дорожньо-транспортної пригоди і потребує грошових коштів на лікування.
Той факт, що ОСОБА_7 залишив потерпілій ОСОБА_9 500 грн, після того як вона вказала, що віддає йому останні гроші, суди обґрунтовано не вважали таким, що виправдовує обвинуваченого та не свідчить про відсутність мети заволодіти коштами потерпілої, яка сприймала його за заступника головного лікаря.
За епізодом з потерпілою ОСОБА_10, з огляду на показання її сина - свідка ОСОБА_11, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2023 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала засудженого, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03 серпня 2023 року, суди встановили, що 03 серпня 2023 року ОСОБА_7 намагався шахрайським шляхом заволодіти її грошовими коштами, однак не вчинив цього з причини, що не залежали від його волі.
Допитаний як свідок ОСОБА_11 повідомив обставини їх з ОСОБА_7 зустрічі, про те, що намагався його затримати, однак той, скориставшись тим, що свідок відволікся для допомоги матері, втік.
Суд обґрунтовано вважав, що обман шахрай використовує з метою навіяти
в потерпілого упевненість у корисливості чи обов`язковості передачі йому майна чи права на нього. Неодмінною ознакою є вольова (зовні добровільна, але зумовлена протиправним впливом та оманою) передача потерпілим майна чи права на таке майно.
Не встановлена слідством особа телефонувала потерпілим, переконувала їх у тому, що близька їм людина перебуває в небезпеці та для її врятування необхідні грошові кошти. У свою чергу, діючи відповідно до розподіленої йому ролі, ОСОБА_7, називаючись не своїм іменем, заступником головного лікаря, підкріплював переконання потерпілих, які є особами похилого віку, у тому, що вони надають допомогу родичу. Потерпілі були впевнені, що діють правильно, і передавали грошові кошти під впливом обману.
ОСОБА_7 чітко усвідомлював, що вчиняє кримінальне правопорушення, грошові кошти він не мав доставити в м. Київ, як він про це вказував. Після отримання коштів ОСОБА_7 . порівну ділив їх з особою, яка не була встановлена органом досудового розслідування. Наведене суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав таким, що свідчить про попередню змову та прямий умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілих шахрайським шляхом, а саме шляхом обману потерпілих похилого віку під приводом того, що близькі їм особи потрапили до лікарні та потребують грошових коштів на лікування. Та обставина, що після кожного епізоду шахрайських дій ОСОБА_7 залишав собі частину грошових коштів, переконливо свідчить про наявність корисливої мети та мотиву в діях останнього.
Крім того, апеляційний суд відкинув посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 не знав, що обманює потерпілих, і не мав корисливого мотиву. Суд виходив з того, що потерпілі передавали обвинуваченому грошові кошти у відкритому вигляді, не в конверті для передачі третій особі; невстановлена особа контролювала розмір переданої потерпілими суми, з якою ОСОБА_7 надсилав фото кількості отриманих коштів та перелічував їх. По епізоду з потерпілою ОСОБА_8 . ОСОБА_7 отримав половину суми, при цьому не використовував власної банківської картки, за якою його легко було б ідентифікувати. З невстановленою особою обговорювали плани на майбутні шахрайства в м. Житомирі, про що свідчать знайдене в телефоні листування, відшкодування витрат на таксі.
Невстановлена особа, яка телефонувала потерпілим похилого віку, була обізнана про адреси їх місця проживання, сімейний стан, повідомляла інформацію про потрапляння родичів потерплих у лікарню і вимагала певну суму коштів, після чого за місцем проживання потерпілих направляла обвинуваченого, який на таксі, зупинившись неподалік місця проживання потерпілих, щоб не бути поміченим сторонніми особами, а також викритим таксистом, приходив до потерпілих і забирав гроші, видаючи себе за іншу особу, після одержання коштів від потерпілих передавав певну частку не встановленій досудовим розслідуванням особі.
Співучастю в злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
З матеріалів справи, наявних повідомлень та листування між ОСОБА_7 і не встановленою досудовим розслідуванням особою, збережених скриншотів листування та фотозображень у галереї мобільного пристрою вбачається, що спілкування відбувалося на рівні попередніх домовленостей, кожен виконував відведену йому роль, а ОСОБА_7 чітко усвідомлював поставлені перед ним завдання щодо отримання грошових коштів від потерпілих та поповнення вказаних співучасником карткових рахунків.
Усупереч доводам захисника, про те, що ОСОБА_7 не вчиняв свідомих дій, щоби ввести потерпілих в обману, а волевиявлення передати грошові кошти стороннім особам формувалося без участі ОСОБА_7, установлені судом фактичні обставини переконливо свідчать, що ОСОБА_7 чітко та послідовно виконував покладені на нього обов`язки з метою реалізації спільного умислу. Він мав переконати людей похилого віку, що він є іншою особою (представлявся не своїм іменем, називався іншою особою), запевнити, що передані потерпілими кошти будуть передані на лікування близьких потерпілим осіб. ОСОБА_7 діяв за чітким сценарієм, послідовно, чітко знав про наслідки своїх дій, приховував сліди вчинених діянь, що спонукало його вийти з таксі в одному місці, а потім йти далі пішки для того, щоб таксист в подальшому не зміг повідомити місце його перебування, не використовував власної банківської картки, за якою його легко було б ідентифікувати.
Зі змісту протоколу огляду речей від 04 серпня 2023 року, де предметом огляду був мобільний телефон "iPhone7 Plus" у корпусі червоного кольору з пошкодженим екраном, IMEI НОМЕР_1, із сім-карткою ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_2, який був вилучений під час затримання ОСОБА_7, установлено, що на вказаному пристрої наявний скриншот з месенджера "Телеграм", а саме фрагмент листування з абонентом DI 19 липня 2023 року, з якого вбачається, що невстановлений абонент цікавиться, чи дійсно грошові кошти були в гривнях, на що ОСОБА_7 ствердно повідомив, також йдеться про суму, яку обвинувачений має перерахувати на картку вказаного абонента, зазначено номер картки. При цьому в телефоні не виявлено ні скриншотів, ні збереженого листування з указаним абонентом, у яких би містилися погрози ОСОБА_7 особисто чи його близьким та рідним. Навпаки, з наявних повідомлень, збережених скриншотів і фотозображень у галереї мобільного пристрою вбачається, що спілкування відбувалося на рівні попередніх домовленостей, кожен виконував відведену йому роль, а обвинувачений чітко усвідомлював поставлені перед ним завдання щодо отримання грошових коштів від потерпілих та поповнення вказаних карткових рахунків.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_7 висловлювалися погрози, суд не встановив. При цьому апеляційний суд указав, що фотознімок за 23 липня 2023 року підтверджує той факт, що потерпіла ОСОБА_9 передала обвинуваченому грошові кошти в іноземній валюті. А з наявного у телефоні листування вбачається, що під час здійснення незаконної діяльності особи змінювали сім-картки перед кожним епізодом злочинної діяльності, продовжити яку планували в м. Житомирі, однак перед від`їздом вирішили "попрацювати ще один раз по місту", для чого придбали нову сім-картку та перебували на постійному зв`язку. 03 серпня 2023 року дії відбувалися всупереч плану, оскільки до квартири прийшов син потерпілої і намагався затримати ОСОБА_7, про що останній емоційно розповідав у листуванні, виявленому під час огляду мобільного телефону. При цьому грошові кошти за послуги таксі ОСОБА_7 мав скинути на картку саме невстановлений абонент DI, що в сукупності з іншими встановленими обставинами повністю спростовує версію сторони захисту, про те, що ОСОБА_7 вважав, що працює кур`єром, їздив забирати гроші в потерпілих під погрозою.
Доказування суб`єктивної сторони злочину досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку його вчинення тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.
За встановленими судами обставинами відсутні підстави стверджувати про те, що ОСОБА_7 не мав умислу, мотиву чи мети, наведені вище висновки апеляційного суду переконливо свідчать про наявність таких, а сукупність досліджених судом першої інстанції доказів, доводить те, що ОСОБА_7 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, і його вина у вчиненому доведена поза розумним сумнівом.
Доводи захисника щодо неправильної оцінки та спотворене відображення показань свідка ОСОБА_11 суд перевіряє з огляду на приписи ст. 433 КПК, за змістом яких оцінка доказів перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. При цьому, порівнявши зміст показань, зафіксованихна звукозаписі судового засідання, із тими, що текстуально відображені у вироку та ухвалі (які, на думку сторони захисту, є неправильними), колегія суддів установила, що сутнісна складова показань указаного свідка передана з достатньою повнотою, у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, їм надано належну оцінку за правилами ст. 94 КПК. Неточності, на які посилається сторона захисту, не є вагомими та суттєвими, тобто такими, що могли би вплинути на висновок апеляційного суду про наявність прямого умислу та корисливого мотиву і мети, і на правильність рішення апеляційного суду не вплинули.