ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 689/477/23
провадження № 51-2463 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілої ОСОБА_8,
представника цивільного
відповідача ТОВ "Ойл-Ікс" ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, в його інтересах захисника ОСОБА_7, представника цивільного відповідача ТОВ "Ойл-Ікс" - адвоката ОСОБА_9 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022240000000544 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Червоноармійськ Житомирського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити та стягнути з ТОВ "Ойл-Ікс" на її користь 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також ухвалено стягнути з ТОВ "Ойл-Ікс" на користь ОСОБА_10 15 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково, та стягнути з ТОВ "Ойл-Ікс" на її користь 400 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також ухвалено стягнути з ОСОБА_6 10 000 грн, а з ТОВ "Ойл-Ікс" 4 000 грн на користь ОСОБА_8 витрат на правову допомогу.
Крім того, у вироку вирішено питання щодо інших судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 15 грудня 2022 року приблизно о 19:30, керуючи тягачем марки "MAN TGX18.440", д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом марки "FELBRINDER", д.н.з. НОМЕР_2, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б, д), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись у межах с. Антонівка Хмельницького району Хмельницької області зі швидкістю приблизно 55 км/год, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, виявивши небезпеку для його руху, а саме пішохода ОСОБА_11, який у стані алкогольного сп`яніння перебував на дорожній розмітці 1.1, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, та коли пішохід почав перетинати проїжджу частину зліва направо відносно напрямку руху тягача з напівпричепом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "Ойл-Ікс" - адвоката ОСОБА_9 задоволено частково, а вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року в частині вирішення цивільного позову змінено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ТОВ "Ойл-Ікс" ухвалено задовольнити частково, та стягнути на її користь 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, та 2 000 грн витрат на правову допомогу.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Водночас клопотання потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 задоволено, та стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілих по 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними за своїм змістом, засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказуючи про незаконність судових рішень, звертають увагу на те, що судами не було враховано порушення ПДР пішоходом ОСОБА_11, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, у темну пору доби, у темному одязі переходив проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, а тому його дії напряму пов`язані із настанням негативних наслідків.
Крім того, наголошують, що висновки судової автотехнічної експертизи зроблені на підставі його показань про приблизну швидкість руху його автомобіля 55 км/год. Разом з тим, матеріали провадження не містять достатніх та допустимих доказів, які б давали можливість встановити дійсну швидкість руху, враховуючи, що налаштування навігатора не давали змоги перевищити швидкість руху у межах населеного пункту, так само і свідок ОСОБА_13 вказав під час допиту, що швидкість фури була приблизно 50 км/год.
Таким чином, вся судова експертиза ґрунтується на вихідних даних, в яких зазначено, що тягач рухався зі швидкістю 55 км/год, проте експертним шляхом не досліджувалося питання щодо визначення швидкості транспортного засобу, з якою він рухався до моменту наїзду на пішохода. У зв`язку з чим стороною захисту було заявлено клопотання про призначення додаткової автотехнічної експертизи з метою визначення швидкості тягача, однак судом без жодної мотивації відмолено у задоволенні цього клопотання.
Перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту, не дослідив повторно обставини, які місцевим судом досліджено з порушеннями, не врахував подані ОСОБА_6 докази на підтвердження відшкодування моральної шкоди, та просто переписав висновки суду першої інстанції, у тому числі, що стосуються призначеного покарання.
Звертає увагу, що апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що обвинувачений просив змінити судові рішення, хоча вимога ставилася про їх скасування, що дає підстави стверджувати, що апеляційний суд розглянув лише апеляційну скаргу захисника.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ "Ойл-Ікс" ОСОБА_9 просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, та відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Вважає, що потерпіла ОСОБА_10 не надала доказів про перебування у цивільному шлюбі з ОСОБА_11, а суд на підтвердження цих обставин послався лише на довідку органу місцевого самоврядування про спільне проживання. Зазначає, що після смерті останнього потерпіла не зверталася за медичною допомогою взагалі, у подальшому виїхала до Польщі де проживає по теперішній час.
Вказує, що потерпіла ОСОБА_8 взагалі не спілкувалась із загиблим, не навідувала його за місцем проживання, не брала участі у його похованні, навіть не знала тривалий час про його смерть.
Таким чином стверджує, що потерпілі не надали суду належних та достатніх доказів того, що вони зазнали моральних страждань, та не обґрунтували розмір заявленої моральної шкоди.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 вказує про незаконність ухвали апеляційного суду, оскільки під час апеляційного розгляду судом не було враховано усіх обставин на обґрунтування розміру цивільного позову.
Вказує, що внаслідок ДТП втратила свого батька, з яким вони були дуже близькі, а тому їй відразу не повідомляли про його смерть, а також щоб не нашкодити її здоров`ю, оскільки вона на той час була вагітна. Наведені обставини суттєво вплинули на її життя, що призвело до постійних переживань та психологічного дискомфорту, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу на звернення за правовою допомогою, відвідування слідчого та суду. Крім того, її моральні страждання посилилися через поведінку ОСОБА_6, який не визнав вину та заперечував спричинення їй моральної шкоди.
На підставі викладеного просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції та збільшити розмір відшкодування їй моральної шкоди до 400 000 грн.
У письмових запереченнях представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 просить відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого, його захисника та представника цивільного відповідача, а оскаржувані судові рішення просить залишити без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали подані ними касаційні скарги, просили їх задовольнити, водночас стосовно касаційних скарг представника цивільного відповідача та потерпілої ОСОБА_8 поклалися на розсуд суду.
Потерпіла ОСОБА_8 підтримала подану нею касаційну скаргу, разом з тим заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засудженого, його захисника та представника цивільного відповідача.
Представник цивільного відповідача ТОВ "Ойл-Ікс" - адвокат ОСОБА_9 підтримав подану ним касаційну скаргу, та просив відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_8 . Щодо касаційних скарг засудженого та його захисника поклався на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засудженого, захисника, потерпілої, представника цивільного відповідача, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
У касаційних скаргах засуджений та захисник, не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, зазначають, що судами не враховано порушення пішоходом ОСОБА_8 ПДР, стверджують, що матеріали провадження не містять достатніх та допустимих доказів, які б давали можливість встановити дійсну швидкість руху ОСОБА_6 на момент наїзду на пішохода, а висновки судової автотехнічної експертизи зроблені на підставі його показань про приблизну швидкість руху.
Таким чином, сторона захисту у касаційних скаргах вказує про те, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 ґрунтуються на неналежних доказах.
Однак, на думку колегії суддів, наведені доводи захисника є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував факту наїзду на пішохода, однак вказував, що рухався у межах населеного пункту з дозволеною швидкістю, а ДТП виникла у наслідок порушення пішоходом ПДР, який перебував на проїжджій частині у темному одязі без світловідбивачів та фонарика.
Однак, відповідно до мотивувальної частини вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі дослідження та аналізу протоколу огляду місця ДТП від 15 грудня 2022 року зі схемою та фототаблицею, протоколу огляду транспортного засобу "MAN TGX18.440", д.н.з. НОМЕР_1, від 19 грудня 2022 року, протоколу слідчого експерименту від 17 січня 2023 року за участю ОСОБА_6, висновків судово-медичних експертиз № 658 від 10 січня 2023 року та № 1619 від 29 грудня 2022 року щодо тілесних ушкоджень та причини смерті ОСОБА_11, висновку інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу "MAN TGX18.440", д.н.з. НОМЕР_1, № СЕ-19/123-22/10907-ІТ від 21 грудня 2022 року, висновку автотехнічної експертизи № СЕ-19/123-23/944-ІТ від 25 січня 2023 року щодо причини та механізму виникнення ДТП.
Як зазначив у вироку суд першої інстанції, відповідно до протоколу слідчого експерименту від 17 січня 2023 року, ОСОБА_6 розказав та показав де знаходився ОСОБА_11, коли він вперше його побачив, показав темп руху потерпілого, місце наїзду на нього. Під час вказаної слідчої дії було встановлено максимальну відстань об`єктивної видимості статиста з робочого місця водія тягача, яка становила 48,6 м.
Крім того, у вироку зазначено, що згідно з висновком автотехнічної експертизи № СЕ-19/123-23/944-ІТ від 25 січня 2023 року, водій тягача марки "MAN TGX18.440", д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом марки "FELBRINDER", д.н.з. НОМЕР_2, у заданій дорожній обстановці повинен був керуватися вимогами п. п. 12.3, 12.4 ПДР, при заданих вихідних даних рухаючи із дозволеною у межах населеного пункту швидкістю 50 км/год, мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця виявлення пішохода з моменту виникнення небезпеки, а рухаючись зі швидкістю 55 км/год - такої можливості не мав.
Колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів захисника з приводу того, що під час проведення зазначеної експертизи експерт невірно узяв для розрахунків технічної можливості зупинити транспортний засіб відстань 59,7 м, яка відповідно до результатів слідчого експерименту є відстанню видимості елементів дороги, замість 48,6 м, яка, відповідно до результатів тієї ж слідчої (розшукової) дії, є відстанню, коли ОСОБА_14 помітив пішохода, а отже, коли виник момент небезпеки для руху в такій дорожній ситуації.
Як убачається з висновку експерта саме відстань у 48,6 м була узята для розрахунку технічної можливості уникнути пригоді шляхом зниження швидкості, зупинки транспортного засобу або його маневру.
За результатами таких розрахунків експертом встановлено, що якщо б транспортний засіб під керуванням ОСОБА_14 рухався з дозволеною швидкістю руху 50 км/год, зупинний шлях складав 45,0 м, що менше вказаної самим обвинуваченим відстані у 48,6 м. При швидкості 55 км/год такий шлях становив би 51,6 м.
Таким чином, вірно оцінюючи висновок експерта, суд першої інстанції дійшов висновку, що швидкість транспортного засобу під керуванням ОСОБА_14 перевищувала дозволену у межах населеного пункту 50 км/год.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник зазначають, що поза увагою судів залишилося те, що висновок автотехнічної експертизи складений з урахуванням лише показань ОСОБА_6 стосовно приблизної швидкості його руху, а також відомостей, про які він вказував під час слідчого експерименту.
Сторона захисту зазначає, що не було враховано показань свідка ОСОБА_13 про те, що автопотяг рухався зі швидкістю 50 км/год, а також не взято до уваги неточності у протоколі слідчого експерименту, обстановка в ході проведення якого відрізнялася від тої, яка була на момент ДТП.
Як вбачається зі змісту судових рішень, вказані твердження були предметом перевірки суду першої інстанції, який за наведених обставин не встановив підстав для визнання висновку автотехнічної експертизи недопустимим доказом, так і суду апеляційної інстанцій, який погодився з такими висновками місцевого суду.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свідок ОСОБА_13 (допитаний у якості свідка під час досудового розслідування) в ході судового розгляду не допитувався, а тому у мотивувальній частині вироку суду відсутні посилання на його показання. Дослідженням звукозаписів судових засідань також встановлено, що під час судового розгляду сторона захисту не клопотала про допит свідка ОСОБА_13 . Більше того, такого клопотання сторона захисту не ставила також і в суді апеляційної інстанції, а лише у апеляційній скарзі констатувала про неврахування показань цього свідка. При цьому, стороною захисту також не заявлялося клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту, так само як і не заявлялося про повторне проведення слідчого експерименту з метою усунення неточностей, які на думку захисника були допущені під час проведення попереднього слідчого експерименту.
Крім того, судом першої інстанції під час судового розгляду було розглянуто клопотання захисника про призначення судової автотехнічної експертизи, однак у зв`язку з неналежним обґрунтуванням підстав для проведення експертизи, а також питань, які підлягають вирішенню експертом, у задоволенні такого клопотання судом було відмовлено. Аналогічне клопотання заявлялося стороною захисту під час апеляційного розгляду, проте суд апеляційної інстанції також відмовив у його задоволенні.
Поряд з цим колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні того чи іншого клопотання сторони кримінального провадження, яке, на переконання суду, не було обґрунтоване належним чином, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення виключно через незгоду учасників кримінального провадження з результатом його розгляду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК, та правильно визнав достатніми і взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що в основу вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності, а суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Такі висновки суду першої інстанції були також предметом перевірки апеляційного суду, який не встановив порушень вимог процесуального закону під час дослідження та оцінки доказів, як і не встановив підстав для визнання доказів неналежними чи недопустимими, як про це наголошувала сторона захисту.
У касаційній скарзі засуджений та його захисник не погоджуються з такими висновками апеляційного суду, та вважають їх неправильними.
Зокрема, засуджений та захисник зазначають, що судом апеляційної інстанції не враховано, що висновки експертизи ґрунтуються на припущеннях, та лише на показаннях водія ОСОБА_6 .
Стверджують, що матеріали провадження не містять достатніх та допустимих доказів, які б давали можливість встановити дійсну швидкість руху, враховуючи, що налаштування навігатора не давали змоги перевищити швидкість руху у межах населеного пункту.
Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. У ч. 2 цієї статті зазначено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Як визначено ч. 1 ст. 95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Під час судового розгляду, як вбачається з мотивувальної частини вироку, ОСОБА_6 підтвердив свої показання, які він надав під час досудового розслідування стосовно швидкості руху керованого ним транспортного засобу та повідомив, що така швидкість складала 52-56 км/год.
З огляду на викладене, доводи касаційних скарг засудженого та захисника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями кримінального процесуального закону.
Крім того, вказуючи про незаконність судових рішень, засуджений та захисник звертають увагу, що судами не було враховано порушення правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_11, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, у темну пору доби, у темному одязі переходив проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, а тому його дії напряму пов`язані із настанням негативних наслідків.
Однак такі доводи сторони захисту колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
По-перше, за встановлених судами фактичних обставин справи, саме дії ОСОБА_6, як водія джерела підвищеної небезпеки, перебувають у прямому причино наслідковому зв`язку з настанням ДТП.
По-друге, неправильні дії пішохода ОСОБА_11 були враховані судом під час призначення ОСОБА_6 основного покарання, яке з огляду на санкцію ч. 2 ст. 286 КК є наближеним до мінімального.
Зі змісту наведеного вище висновку автотехнічної експертизи вбачається, про що у вироку суду також зазначено, що окрім питання про причину виникнення ДТП, висновок містить також відповідь на питання, якими пунктами правил дорожнього руху мали керуватися водій та пішохід у заданій дорожній обстановці, що у розумінні положень ст. 91 КПК, є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Більше того, юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти.