ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2077/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2024 (головуючий - Коваль Л.А., судді - Моро В.Ф., Чередко А.Є.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 (суддя Кеся Н.Б.) у справі
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
(за участю представників: позивача - Гуртовий В.Ю., відповідача - Усенко А.О., третя особа - ОСОБА_2 )
Історія справи
Обставини справи
1. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 у справі № 200/20363/16-ц визнано право власності ОСОБА_1 на виробничі будівлі літ.А-1, загальною площею 333,0 кв м та літ.М-1, загальною площею 68,5 кв м, навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, розташовані по АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно).
2. На підставі вказаного судового рішення 29.12.2016 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно.
3. 20.03.2017 ОСОБА_1 продав спірне нерухоме майно ОСОБА_2, який вніс це майно до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" (далі - ТОВ "Бід", відповідач), яке 05.04.2017 зареєструвало за собою право власності на це майно.
4. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016, зокрема в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
5. Дніпровська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ "Бід" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно побудоване спірне нерухоме майно.
6. Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно побудовано без дозволу власника землі та без наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а отже є самочинним будівництвом. У зв`язку з чим самовільно зайнята земельна ділянка комунальної власності має бути звільнена шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2024, позов задоволений. Усунуто перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно побудоване спірне нерухоме майно.
8. Суди попередніх інстанції констатували, що з огляду на відсутність рішення власника - Ради щодо передачі у власність чи в користування відповідачу земельної ділянки під об`єкт нового будівництва, останній займає землю комунальної власності без відповідних правових підстав та без наявності передбачених законодавством документів, які підтверджують речове право на земельну ділянку. У зв`язку з чим ТОВ "Бід" не набув права власності на спірне нерухоме майно, а самовільно зайнята ним земельна ділянка комунальної власності підлягає звільненню від самочинно збудованих об`єктів.
Касаційна скарга
9. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 188, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 щодо необхідних передумов для кваліфікації здійсненої забудови як самочинного будівництва.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
11. Здійснення відповідачем нового будівництва на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась йому для цієї мети, порушує право власності територіальної громади на цю землю, яке підлягає поновленню шляхом знесення самочинно збудованих відповідачем об`єктів. У зв`язку з чим висновки судів про необхідність звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого майна є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
12. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності внаслідок здійснення ним самочинного будівництва з огляду на таке.
14. За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
15. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.
16. Частинами 3 - 5 статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
17. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
18. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
19. Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.