ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/401/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" та приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича
про ухвалення додаткового рішення
у справі №922/401/23
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" на бездіяльність приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро"
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
12.10.2023 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця, в якій товариство просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича щодо не закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.09.2023;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича вчинити дії, визначені статтями 39, 60 Закону України "Про виконавче провадження" для закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.09.2023.
В обґрунтування скарги боржник вказував на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі №922/401/23 задоволено позов ТОВ "Агрома" до ТОВ "АПК "Новаагро" про зобов`язання вчинити певні дії. Вилучено у ТОВ "АПК "Новаагро" та передано ТОВ "Агрома" кукурудзу 3 кл. у кількості 68487 кг. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 12.09.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо виконання вищезазначеного рішення суду.
ТОВ "АПК "Новаагро" листом від 25.09.2023 №2509/1 повідомило виконавця про наявність підстав, передбачених статтями 39, 60 Закону України "Про виконавче провадження", для закінчення виконавчого провадження. Проте, надані боржником відомості були проігноровані приватним виконавцем, станом на день подання даної скарги виконавче провадження НОМЕР_2 не закінчено, що порушує права та інтереси ТОВ "АПК "Новаагро", у зв`язку з чим підприємство вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Близнюкова Ю.В.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 23.01.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, у справі № 922/401/23 у задоволенні скарги відмовив повністю.
За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 18.07.2024, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" залишив без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 922/401/23 залишив без змін.
Приватний виконавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" у відзивах на касаційну скаргу навели попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які вони планують понести у зв`язку з розглядом справи за касаційною скаргою боржника, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 30 000,00 грн у кожного. Зазначили, що докази на підтвердження цих витрат будуть надані в п`ятиденний строк після ухвалення рішення у цій справі.
Постанова Верховного Суду від 18.07.2024 прийнята у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надіслана сторонам 22.07.2024.
25.07.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли клопотання: - ТОВ "Агрома" про стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" понесених стягувачем судових витрат, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн, до якого додано докази на підтвердження здійснених витрат;
- приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" понесених виконавцем судових витрат, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн, та надано докази на підтвердження здійснених витрат.
Ухвалою від 26.07.2024 заяви приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. та ТОВ "Агрома" призначені до розгляду в порядку письмового провадження про що повідомлено усіх учасників справи.
ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" заперечень щодо розміру заявлених до відшкодування стягувачем та приватним виконавцем судових витрат не надало.
Розглянувши заяви позивача (стягувача у виконавчому провадженні) та приватного виконавця, суд вважає, що ці заяви підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.