ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 200/166/23
адміністративне провадження № К/990/26585/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/166/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (суддя - Бєломєстнов О.Ю.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ №168) у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонноїслужби України ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ). Перебуваючи у відряджені у спірний період він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь, беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ №168. Проте, у спірний період з 26.09.2022 по 31.12.2022 року, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Головний сержант ОСОБА_1 служить в ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ДПС України).
4. 02.09.2022 наказом №346-ОС його зараховано до складу та на забезпечення. 09.09.2022 наказом №372-ОС призначено на посаду.
5. У вересні 2022 року ОСОБА_1 відправили у відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).
6. Відповідно до наказу від 09.01.2023 №77-ВВ, позивач повернувся з відрядження та приступив до виконання обов`язків.
7. Згідно з архівними даними, з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, а з вересня по грудень 2022 року - 30 000 грн.
8. Представник позивача 09.01.2023 звернувся з адвокатським запитом до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_3 щодо причин невиплати додаткової винагороди за вересень-грудень 2022 року.
9. Листом від 03.01.2023 №14/61-23-вих., ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) повідомив, що відрядженому до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду не нараховано через відсутність підтверджень участі в бойових діях. Додатково зазначено, що листом від 04.12.2022 №22/4928-22 ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) підтвердив відсутність такої інформації.
10. Листом від 28.12.2022 №22/5599-22 ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) вказує, що бойові розпорядження, за якими ОСОБА_1 виконував завдання, мають обмежений доступ, а тому позивачеві не видавалися. Крім того повідомлено, що передбачені Наказом № 392-АГ списки військовослужбовців для виплати підвищеної нагороди за місцем проходження служби позивачем не направлялися. При цьому уточнено, що підвищена винагорода виплачується лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань, а саме: лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артелерийським, ракетним обстрілами.
11. Також в матеріалах справи є лист в/ч НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) від 29.11.2022 №22/4820-22 вих. у якому повідомляється, що підрозділи Держприкордонслужби в Чернігівській та Сумській областях не виконували бойові завдання на лінії зіткнення. Тому довідки про військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за вересень-жовтень 2022 року не опрацьовувалися. Копії рапортів про виплату винагороди надіслані відповідачу.
12. Не погодившись із тим, що у спірний період 26.09.2022 по 31.12.2022 позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Суд зазначив, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
Крім того, суди зауважили, що сам по собі бойовий наказ (розпорядження) не є беззаперечним доказом перебування (участі) і виконання військовослужбовцем бойових дій і відповідних заходів.
Також суди звернули увагу, що безпідставною є вимога позивача про витребування довідки щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, оскільки відповідач та в/ч НОМЕР_3 заперечують виконання відповідними підрозділами бойових завдань у прямому вогневому контакті з противником або ведення розвідки на території противника, докази підтвердження таких обставин відсутні.
Суди першої та апеляційної інстанції вважали, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" не набрали чинності, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому їх не можна застосовувати до спірних правовідносин щодо виплати підвищеної винагороди.
15. Урахувавши відсутність передбачених пунктом 1 Постанови КМУ № 168 фактичних підстав для виплати додаткової винагороди, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задоволити.
17. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:
1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ №168;
2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.
3) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.
18. Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) посилається на те, що судами попередніх інстанцій не вжито визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів та безпідставно відхиллено вимогу позивача про витребування довідки щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.
19. Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
21. Ухвалою від 09 вересня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
22. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
26. Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
27. Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ №168).
28. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 26.09.2022 по 31.12.2022 (у період відрядження).
29. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 такої збільшеної грошової винагороди у зв`язку з тим, що, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Суди зазначили, що факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168;
Крім того, суди вважали, що відсутня копія довідки про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 ;
На переконання судів попередніх інстанцій, сам по собі бойовий наказ (розпорядження) його видача, не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.
30. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, про наявність у нього права на спірні виплати та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ, у подібних правовідносинах.
31. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
32. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи.
33. Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин указаними документами.