УХВАЛА
04 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 912/1377/23
Провадження № 12-45гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаУркевича В. Ю.,
суддів Банаська О. О.,Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 912/1377/23
за позовом Фермерського господарства "Рис-К"
до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про стягнення 1 655 976,26 грн
за касаційною скаргою Фермерського господарства "Рис-К"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року (головуючий суддя Чус О. В., судді Кощеєв І. М., Дармін М. О.) і
ВСТАНОВИЛА:
1. Фермерське господарство "Рис-К" (далі - ФГ "Рис-К") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадстру) про стягнення з Державного бюджету України на свою користь збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 655 976,26 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ГУ Держгеокадстру протиправних дій, які призвели до неможливості використання ФГ "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.
3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15 листопада 2023 року позов задоволено, а додатковим рішенням цього суду від 29 листопада 2023 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.
4. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції на підставі рішення у справі № 912/687/17 встановив, що відповідач не дотримався вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача, отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки; до закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав у результаті дій відповідача, таким чином, відповідач порушив своє зобов`язання; суд установив, що доходи, які позивач міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними і дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримати; позивач також довів факти вжиття ним заходів для одержання таких доходів, а саме: позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21); у цій справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід; судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі визнаний доведеним розмір шкоди, на підтвердження чого позивачем наданий експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 25 липня 2023 року № 246 та від 26 липня 2023 року № В-246/2.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року рішення і додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові та про відмову в задоволенні заяви ФГ "Рис-К" про ухвалення додаткового рішення.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що позивачем не доведено наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі на підставі висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, та зазначив, що такі висновки не є беззаперечними доказами про завдання збитків і підставою для їх відшкодування з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 та від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7511/20, щодо необхідності врахування компенсаційної функції при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди; покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди призведе до недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків; окрім того, у вказаних висновках відсутні обов`язкові відомості про експерта, якому доручено проведення експертного дослідження, його освіту, наявність у нього наукового ступеня, вченого звання, прізвище, ім`я та по батькові, кваліфікація (експертна спеціальність), свідоцтво про присвоєння (та останнє підтвердження) кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи; експертний висновок складено не експертом, а оцінювачем. Суд апеляційної інстанції також наголосив на відсутності в матеріалах справи акта визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.
7. ФГ "Рис-К" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року, а рішення та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15 листопада 2023 року та 29 листопада 2023 року відповідно - залишити в силі.
8. Підставою касаційного оскарження ФГ "Рис-К" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
9. Так, ФГ "Рис-К" зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, від 15 липня 2020 року у справі № 359/9892/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/14341/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 910/18996/16, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20 та від 08 грудня 2021 року у справі № 923/1435/20.
10. ФГ "Рис-К" також стверджує, що у судовій практиці Верховного Суду відсутній правовий висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у випадку поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі у контексті причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та наявністю збитків.
11. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2024 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Рис-К", призначив здійснити перегляд постанови у відкритому судовому засіданні та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою від 17 липня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 912/1377/23 за касаційною скаргою ФГ "Рис-К" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
13. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, про те, що при відшкодуванні збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержання ними доходів, які завдані останнім у межах правовідносин з оренди землі, слід застосовувати Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, які є спеціальним законодавством.
14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду стверджує, що із системного аналізу норм статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України вбачається, що відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок в порядку статті 157 Земельного кодексу України здійснюється лише у разі неможливості користування земельними ділянками у зв`язку з: вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан, використанням земельних ділянок для потреб нафтової галузі або для потреб надрокористування.
15. У всіх інших випадках, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відшкодування збитків (упущеної вигоди) власникам землі та землекористувачам внаслідок тимчасового невикористання земельної ділянки здійснюється на підставі загальних норм цивільного та господарського законодавства про відшкодування шкоди.
16. Утім, як зазначає Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справах № 692/1276/14-ц, № 701/660/17 та № 692/231/16-ц дотримується правової позиції, що у питанні відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, зокрема у зв`язку з неповерненням земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди та продовженням здійснення самостійного обробітку земельної ділянки за відсутності договірних відносин, слід керуватися статтею 157 Земельного кодексу України, відповідно до положень частини третьої якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17. У свою чергу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що у разі завдання особі шкоди у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки внаслідок закінчення строку дії договору оренди (неповернення земельної ділянки землекористувачем, фактичного користування земельною ділянкою за відсутності договірних відносин, неможливості використання земельної ділянки землекористувачем у період існування спору щодо продовження строку дії договору) слід керуватися положеннями статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.
18. Звідси, з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 912/1377/23, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17.